20 січня ДБР і СБУ затримали трьох командирів, які у травні 2024 року відповідали за оборону Харківщини, а також екскомбрига 155 бригади "Анна Київська", частина військових якої пішла у СЗЧСамовільне залишення частини. У чому саме звинувачують командирів, яка позиція їх самих та їхніх адвокатів, що кажуть військовослужбовці й депутаті, і чому врешті складно буде довести, що під час боїв дії генералів призвели до втрат — у матеріалі Суспільного.
У чому підозрюють чотирьох командирів
Оборона Харківщини
20 січня Служба безпеки України (СБУ) та Державне бюро розслідувань (ДБР) затримали трьох посадовців Збройних сил. Командирів підозрюють, що вони не забезпечили необхідний захист Харківщини під час російського наступу на північ області у травні 2024-го.
Йдеться про бригадного генерала, колишнього командувача оперативно-тактичного угруповання "Харків" Юрія Галушкіна, генерала-лейтенанта, екскомандира 125 бригади тероборони Артура Горбенка та полковника, колишнього командира 415 батальйону 23 Окремої механізованої бригади Іллю Лапіна.
- не підготували оборону прикордонних районів Харківщини (Вовчанськ, Липецька громада);
- порушили вимоги бойових статутів;
- втратили управління боєм під час наступу росіян;
- не використали всі заходи, щоб зупинити та відбити наступ.
Радниця з комунікацій ДБР Тетяна Сапьян 23 січня розповіла в ефірі Суспільного, що закидають кожному з фігурантів:
"Бригадний генерал [Галушкін] підозрюється в тому, що дав непосильні завдання і не підсилив ці завдання і цю оборону бійцями з резерву. Також йому оголосили підозру у сприянні самовільному залишенні поля бою або відмові діяти зброєю. Екскомандиру і ексгенерал-лейтенанту [Горбенко] підозра в тому, що він недооцінив противника і неадекватно реагував на нарощення цієї загрози. Екскомандир 415 батальйону 23 ОМБр [Лапін] не організував оборону у Стрілечій, у Красному, Липцях, у Слобожанському і не підготував опорні пункти до захисту".
Через усе це, вважають СБУ та ДБР, Росія змогла захопити частину Харківщини.
Усім трьом командирам оголосили підозру в недбалому ставленні в умовах воєнного стану, що спричинило тяжкі наслідки (ч. 4 ст. 425 КК України). Лапіну, як написало ДБР, додатково повідомлять про підозру в самовільному залишенні поля бою (ст. 429 КК України), а Галушкіну правоохоронці вже це повідомили після того, як той 22 січня вийшов під заставу у 5 млн грн.
Усім трьом командирам загрожує до 10 років тюрми.
Адвокат Юрія Галушкіна Михайло Величко розповів BBC, що ДБР ще в червні 2024-го допитувало генерала в цій справі, але як свідка. Підставою для підозри Галушкіну, за словами Величка, є результати засекреченої військової експертизи — нібито командування могло діяти інакше, керуючи обороною на Харківщині. Адвокат додав, що сили росіян переважали в чотири рази, тому довго утримувати рубежі в Харківській області підлеглим Галушкіна було "фізично неможливо". Сам Галушкін вважає підозру безпідставною.
Захисник Лапіна Юрій Кривко розповів журналістам: "Мій підзахисний [...] відвів з певної бойової ділянки людей, вважаючи, що треба врятувати їхні життя. Це було 10 травня 2024 року. Практично це не відступ, а маневр".
"Еспресо" цитує Станіслава Пелюка, адвоката Артура Горбенка. За словами юриста, немає обґрунтованої підозри Горбенку, як немає і процесуальних ризиків для взагалі будь-якого запобіжного заходу.
ДБР і СБУ зазначили, що затримання командувачів оборони Харківщини відбулося за сприяння Міністерства оборони та командування ЗСУ. Ні міністр Рустем Умєров, ні головком Олександр Сирський поки не коментували ці справи.
155 бригада "Анна Київська"
Також 20 січня ДБР і СБУ затримали Дмитра Рюмшина. Це колишній командир 155 механізованої бригади "Анна Київська", яку частинами відправляли тренуватися у Францію та в якій пізніше стало відомо про випадки СЗЧ.
За даними ДБР, Рюмшину було відомо про самовільні залишення та про неповернення військовослужбовців із відпусток, відряджень і лікарняних, але він начебто не реагував. Ще Рюмшин, як стверджують у ДБР, вніс до списків бійців, які мали навчатися у Франції, "невмотивованих до несення військової служби чоловіків". Серед них були й ті, яких раніше вже затримували за спробу незаконного перетину кордону. У Франції зрештою самовільно залишили полігони 56 бійців.
Рюмшину інкримінують бездіяльність військової влади в умовах воєнного стану (ч. 4 ст. 426 КК України), санкція статті — до 10 років в’язниці. Також правоохоронці нині перевіряють, чи не було в бригаді хабарів — за ухилення від служби чи за можливість поїхати за кордон на навчання. 22 січня екскомбригу обрали запобіжний захід — тримання під вартою на 60 діб з альтернативою внесення застави в 90 млн грн.
Дмитро Рюмшин у коментарі Суспільному заявив, що вчасно інформував правоохоронців про випадки СЗЧ, а затримки з цим в нього могли бути хіба що через "об'єктивні причини". Також він розповів і про відбір на навчання до Франції: "Прийшло розпорядження віддати більшу частину бригади в інші військові частини: забрали основний кадровий кістяк. І ми для того, аби поїхати у Францію, відбирали з тих, хто є, бо людей нових нам не дали ще". За словами Рюмшина, військовослужбовців до Франції відправляли частинами, "мали вийти на певну цифру" для навчань за кордоном. Гірша ситуація із СЗЧ була з бійцями, яких відрядили останніми — їх, за словами екскомбрига, щойно призвали й одразу відправили.
"Мене підозрюють у бездіяльності, це максимально дивна стаття [...] У бригаді часто є проблеми, які ти озвучуєш, і це не всім подобається: це проблеми підготовки, забезпечення та укомплектованості. Я казав командувачу при доповідях щоранку про це. Яка була реакція? Ну, ось кримінальна справа", — заявив Рюмшин.
Його адвокати — Андрій Йосипов і Богдан Забара — планують подати апеляцію на рішення про варту і 90 млн застави, та збираються залучати до засідань Моніторингові місії з Польщі та Франції, які брали участь у навчанні 155 бригади. А ще — вимагають відкритих судових засідань, зважаючи на суспільний інтерес до справи.
Міністерство оборони Франції не коментувало розслідування. У відомстві лише наголосили, що Франція підготувала і забезпечила бригаду із близько 2000 військових. Неназваний представник французької армії сказав пресі Франції, що випадки дезертирства українських бійців на навчанні були, але не масово.
Що кажуть про справу в профільному комітеті Ради
Член Комітету ВРУ з нацбезпеки Сергій Рахманін в ефірі Radio NV сказав, що у випадку 4 командирів "засоби і заходи, які застосовувалися стосовно [них] є надмірними, а застосування законодавства є вибірковим". Як приклад цьому він навів відступ Сил оборони під Очеретиним та Новогродівкою (населені пункти на Донеччині, окуповані у 2024 році — ред.), який, з його слів, мав більше негативних наслідків, ніж прорив армії РФ біля Вовчанська.
"У мене питання, чому в одному випадку застосовуються ці дії, а в іншому ні? Це раз. Два — чому [відповідати має] саме керівник ОТУ, а не ОСУОперативно-стратегічне угруповання, а не ОКОперативне командування, а не командувач Сухопутними військами, а не главком?" — каже нардеп.
А ще Рахманін вважає, що справами військових мають займатися не цивільні суди, а військова поліція, військова прокуратура та військові судиВійськові суди в Україні ліквідували у 2010 році указом президента Віктора Януковича. Військові прокуратури ліквідували у 2012-му, відновили з початком війни, а у 2019-му Верховна Рада проголосувала за реформу, яка з 1 січня 2021 року ліквідувала військові прокуратури.
Секретар Комітету Верховної ради з питань нацбезпеки Роман Костенко заявив, що його фракція "Голос" у Раді "засуджує масове переслідування та дискредитацію військових керівників з боку правоохоронних органів", бо це "підриває довіру до армії". Також, за словами Костенка, ці провадження можуть стати сигналом для деяких військових очільників про імовірні політичні переслідування:
"Ми ж можемо зараз те саме зробити за Авдіївку, за Очеретине, Херсон, Маріуполь, Бердянськ… Кожен, хто зробив крок назад, завтра може опинитися на цьому місці. Тим паче ВР прийняла закон про імунітет для військових бойових командирів щодо ухвалення рішень, щоб не було таких переслідувань".
В березні 2022-го в Україні справді ввели принцип бойового імунітету. ВРУ внесла зміни до Кримінального кодексу та низки законів і нормативних актів, зокрема до Закону про оборону, Статуту внутрішньої служби ЗСУ тощо. За ним передбачено звільнення від відповідальності, зокрема й кримінальної, за дії чи бездіяльність, які могли призвести до втрати особового складу, територій та техніки, якщо їх неможливо було передбачити або ж втрати були виправдані ризиками. Проте, бойовий імунітет не позбавляє відповідальності, зокрема кримінальної.
Думка колишнього військового прокурора
Обрання запобіжних заходів трьом командирам, що займалися обороною Харківщини, в ефірі Суспільного прокоментував Віктор Чумак, головний військовий прокурор України (2019-2020). На його думку, їм неправильно інкримінують недбале ставлення до військової служби, бо ця стаття виписана нечітко. По-перше, недбалість юридично розглядається як те, що призвело до шкоди, вона вимірюється матеріально, а людські й територіальні втрати не можна так вимріяти, говорить Чумак.
По-друге, як наголосив експрокурор, навіть за виконання всіх наказів та законів втрати все одно могли бути. Тому тут недбалість важко буде оцінити, якщо вона не була прямою зрадою.
"Треба серйозно та обґрунтовано доводити, що генерал не виконав положення бойового статуту або статуту Сухопутних військ чи інших нормативних документів. Або треба говорити про відповідальність вищого керівництва, яке забезпечувало потрібною розвідувальною інформацією, логістичними можливостями. Тобто на все це генерал наплював, нічого з цього не виконав — і це призвело до бойових втрат чи втрати певної частини територій", — пояснює Чумак.
Що кажуть військові
231 окремий батальйон підтримав свого екскомбата Дмитра Рюмшина. 125 бригада ТрО також підтримала колишнього командира Горбенка, проте потім видалила цей пост.
В ефірі "Радіо Свобода" один з військових 125 бригади анонімно припустив, що відповідальні за прорив РФ на Харківщині — все ж командири: "Грубо кажучи, він узяв забагато кілометрів на оборону. І нічого з озброєння не було. Ми з Донбасу вийшли не в найкращому стані й прийняли фортифікації, яких фактично не було". Боєць додав, що коли почастішали випадки загибелей і поранених у бригаді, Горбенко начебто все ще доповідав "нагору", що ситуація контрольована.
Аналітики моніторингового проєкту Deep State у травні 2024-го писали, що 125 бригада доклала максимум зусиль, аби не допустити обвалу фронту, проте не хочуть "виправдовувати її командування, яке ігнорувало проблеми".
Ветеран АТО, голова патрульної поліції Євгеній Жуков на позивний "Маршал" наголосив, що на полі бою "успіхи чи невдачі залежать від комплексу дій та процесів, а не від однієї людини, як у цьому випадку, призначеної за місяць до подій на Харківщині (йдеться про Юрія Галушкіна — ред)".
Бригадний генерал ЗСУ, колишній начальник штабу — заступник командувача Сил ТрО (2022-2024) Сергій Собко назвав імовірні позитивні й негативні наслідки судових справ проти генералів та офіцерів під час війни. Серед негативних:
- підрив морального духу, атмосфера страху серед командування, через що ті боятимуться рішучих дій у критичних ситуаціях, ухилятимуться від ініціативи;
- військові можуть вбачати в таких справах несправедливість, що підважить довіру до правосуддя та політичного керівництва держави;
- перестановки командирів можуть дестабілізувати командні ланцюги;
- Росія використовуватиме історії судів як пропаганду для деморалізації;
- засудження на основі недостатньо обґрунтованих звинувачень може стати прикладом "полювання на відьом".
З позитивних моментів:
- притягнення до відповідальності може продемонструвати, що навіть у складні часи є верховенство права для посадових осіб;
- якщо йдеться про реальну недбалість або злочинну бездіяльність, це може стати сигналом для інших офіцерів діяти відповідально і чесно. Громадяни можуть відчути, що їхні вимоги враховуються, а держава діє в інтересах суспільства;
- якщо процес є прозорим і справедливим, це може сприяти вдосконаленню системи командування та зменшенню ризику повторення помилок.
Собко навів приклади Другої світової війни та деяких військових операцій США після неї, коли командирів не карали, аналізували події та прорахунки, щоб надалі не повторити такі помилки на полі бою.