Перейти до основного змісту

"Я зробила п'ять абортів — вдома, таблетками з інтернету". Що відбувається із правом на аборти в Європі

Графіка для ілюстративності. Ann-Sophie De Steur

Тема репродуктивних прав усе більш політизується. Президент США Дональд Трамп заявляє, що планує обмежити доступ до абортів у Сполучених Штатах. У Європі частина політиків захищають ліберальні підходи, тоді як інші закликають до жорсткіших обмежень. Європейська кампанія "Мій голос, мій вибір" зібрала мільйон підписів у підтримку загальноєвропейської гарантії доступу до абортів. Від Польщі до Італії, Фінляндії, Угорщини та інших країн — ось погляд "Європейської перспективи"* про те, як різні державні підходи до цього питання впливають на життя людей.

"Я б не витримала ще одну вагітність, ні морально, ні фізично. Але процедура була жахливою", — згадує Ганна (не справжнє ім'я), 32-річна угорська випускниця факультету психології. Вона — мати двох дітей. Коли вирішила зробити аборт у Будапешті влітку 2023 року, була змушена відвідати дві медичні зустрічі, які мали переконати її не переривати вагітність, розповідає Ганна. Зрештою, їй вдалося зробити хірургічний аборт лише за п'ять днів до встановленого законом 12-тижневого терміну. Протягом усього процесу їй довелося двічі прослухати серцебиття плоду, а також отримати папірець з ключовою інформацією про нього та віком. "Це жахливо... Ти не хочеш цього робити. Це було психічно виснажливо і додавало почуття провини до і без того важкого рішення", — розповідає вона в інтерв'ю "Європейській перспективі".

В Угорщині консервативний уряд прем'єр-міністра Віктора Орбана роками поступово обмежував репродуктивні права. Досвід Ганни став наслідком закону, прийнятого у вересні 2022-го, який зобов'язує людей, що бажають зробити аборт, ознайомитися з "життєво важливими функціями" плоду "у чітко розпізнаваній формі". Хоча це рекомендація, а не юридична вимога, на практиці вона часто означає, що жінка має послухати серцебиття плода.

Люди тримають плакати перед будівлею парламенту в Будапешті в Міжнародний день безпечного аборту, 28 вересня 2022-го. За пропозицією уряду на чолі з прем'єром Орбаном, угорський парламент посилив правила щодо абортів — активісти засуджують те, що вагітні жінки з 15 вересня 2022-го мають прослухати звук серцебиття плоду перед процедурою аборту. ATTILA KISBENEDEK / AFP

28-річна Дженніфер з міста Дьєр на північному заході Угорщини вирішила зробити медикаментозний аборт за кордоном, в Австрії, за 500 євро. Вона згадує австрійську клініку як "переповнену пацієнтами, переважно з Угорщини та Словаччини". Після консультації їй дали першу дозу ліків і порадили обережно їхати додому. "В Австрії не ставили жодних запитань, ми не дивилися відео з немовлятами, не слухали серцебиття... Ніхто не ставив під сумнів моє рішення і не змушував мене соромитися, — каже вона. — Якщо можете собі дозволити, я б рекомендувала їхати за кордон для кращого догляду. Процес був емоційно виснажливим, але я відчула полегшення від того, що до мене ставилися з повагою та гідністю. Це мало велике значення".

Історія двох реальностей

Ці історії підкреслюють розбіжності в Європі щодо репродуктивних прав. Тоді як одні країни приймають прогресивне законодавство, інші дотримуються одних з найсуворіших консервативних законів у світі. У березні 2024-го Франція стала першою країною, яка закріпила право на аборт у Конституції, що зробило її, зокрема в Європі, лідером у забезпеченні доступу до абортів.

Включення права на аборт до Конституції: сотні людей у Парижі святкують "історичний" день, про який "говоритимуть через двадцять років" (Franceinfo)

Словенія також є переконливим прикладом вільного доступу до абортів. Хоча право на нього прямо не згадується в її Конституції, стаття 55 закріплює свободу вибору щодо дітонародження. Сьогодні країна може похвалитися одним з найнижчих показників підліткових абортів в Європі. "Приклад Словенії показує, як нормалізація доступу до абортів та інтеграція всебічної освіти призводить до кращих результатів", — каже словенська активістка Ніка Ковач, координаторка європейської кампанії "Мій голос, мій вибір". "Коли аборти легалізовані і доступні, їхня кількість статистично знижується завдяки кращій репродуктивній освіті", — пояснює Ковач.

На противагу цьому, на Мальті процедура була повністю заборонена до 2023 року, навіть якщо життя жінки перебувало під загрозою. Нещодавні зміни в законодавстві зберегли суворі обмеження, крім таких факторів, як зґвалтування або аномалії розвитку плоду. У цій переважно католицькій країні зберігається глибока опозиція до абортів — дев'ять з десяти громадян виступають проти їхньої легалізації, повідомляє RTBF. Після приєднання до ЄС у 2004 році Мальта домоглася права зберегти своє законодавство про аборти без змін, скориставшись положеннями договорів ЄС, які визнають, що питання репродуктивного здоров’я належать до компетенції національних урядів.

Вплив католицької церкви може допомогти пояснити позицію Мальти щодо репродуктивних прав — римо-католицизм в країні закріплений у Конституції як державна релігія, а глибока релігійність населення підтверджується даними переписів. Наприклад, перепис 2021 року показав, що 82,6% мешканців Мальти віком від 15 років (або 373 304 людей) ідентифікували себе як римо-католики. У зверненні до дипломатичного корпусу у 2025-му Папа Франциск назвав поняття права на аборт "неприйнятним" і заявив, що воно "суперечить правам людини, особливо праву на життя", повідомляє Vatican News. За словами Понтифіка, "життя повинно бути захищене кожну його мить, від зачаття до природної смерті, тому що жодна дитина не є помилкою і не винна в тому, що існує".

Мальта: в раю для ЛГБТКІА+ абортам немає місця (RTBF)

"З 49 країн європейського регіону 44 зробили аборт легальним на підставі запиту жінки, або її соціально-економічних умов", — пояснює Лія Хоктор, регіональна директорка Центру репродуктивних прав (CRR), що базується в Женеві. В інтерв'ю RTS та Swissinfo для "Європейської перспективи" вона назвала Мальту одним з п'яти винятків у Європі, серед яких Андорра, Ліхтенштейн, Монако та Польща, "де аборт практично недоступний".

"20 мільйонів жінок не мають доступу до безпечних та доступних абортів в Європі"

З 1990-х у Польщі заборонено переривання вагітності на запит жінки або з соціально-економічних причин. У жовтні 2020 року рішення Конституційного суду ще більше посилило обмеження. Країна заборонила аборти навіть у випадку патологій плоду. Тобто йдеться про майже повну заборону на аборти, крім випадків, коли вагітність сталася в унаслідок зґвалтування чи інцесту, або якщо вона становить пряму загрозу життю чи здоров’ю матері. Через що, в реальності більшість жінок не мають доступу до легальної процедури аборту.

Демонстрантка перед будівлею польського парламенту тримає банер з написом "Жінка = людина, Ембріон — ні" під час акції за право вибору, Варшава 23 липня 2024 року. Жінки вийшли на вулиці польських міст, щоб протестувати проти рішення парламенту відхилити законопроєкт про декриміналізацію допомоги. Wojtek RADWANSKI / AFP

Щоб допомогти подолати ці обмеження, активісти заснували ініціативу "Ciocia Czesia" ("Тітка Чехія"), яка допомагає жінкам їздити до Чехії для проходження процедури аборту. Співзасновниця організації Йоланта Новачик коментує це в інтерв'ю Ceska Televize для "Європейської перспективи": "На пізніх стадіях вагітності виїзд за кордон для переривання вагітності може бути єдиним вибором. Наприклад те, що плід має вади розвитку, люди зазвичай виявляють приблизно на 15 або 16 тижні вагітності, що трохи запізно для прийому таблеток. У таких випадках вони зазвичай їдуть до таких країн, як Чехія, Нідерланди або Великобританія". Однак подорожувати можуть не всі. 44-річна Магдалена з Торуня згадує: "Я зробила перший аборт у 24 роки, за допомогою ліків, які знайшла в газетній рекламі. Вони продавалися як такі, що "відновлюють менструацію". Загалом я зробила п'ять абортів — вдома, сама, за допомогою таблеток, які купувала в інтернеті. Поїздки за кордон ніколи не були для мене варіантом, я не могла собі цього дозволити фінансово".

"Тільки жінки, які мають гроші, можуть взяти відпустку (від роботи — ред.), оплатити готель, процедуру та зробити її безпечно і швидко", — коментує Ніка Ковач з кампанії "Мій голос, мій вибір". Ця ініціатива спрямована на те, щоб всі жінки в ЄС мали вільний доступ до безпечних послуг з переривання вагітності, незалежно від того, де живуть. "Ситуація в Європі набагато гірша, ніж ми думали, — коментує Ковач дослідження кампанії щодо доступу до абортів. — Двадцять мільйонів жінок не мають доступу до безпечних і доступних (законних — ред) абортів". Легалізація абортів на рівні ЄС не є можливим варіантом, оскільки закони про аборти залишаються суверенною справою держав-членів згідно з договорами Євросоюзу. Натомість кампанія "Мій голос, мій вибір" створила петицію з пропозицією забезпечити транскордонний доступ до безпечних і законних процедур для жінок із країн, де діють суворі обмеження на аборт. У грудні 2024 року кампанія зібрала мільйон підписів. "Нам потрібно 1,2 мільйона підписів, перш ніж ми зареєструємо його в Європейській комісії", — каже Лана Коп, координаторка кампанії.

Системні перешкоди

"Навіть у країнах з легальним доступом системні перешкоди часто заважають жінкам отримати своєчасну допомогу", — каже Лія Хоктор з CRR. Це стосується і таких країн, як Франція: в опитуванні, опублікованому у вересні 2024 року, 82% жінок, які зробили аборт у цій країні, заявили, що перешкоди залишаються — йдеться і про довгий час очікування на процедуру, і про відмінності в доступі між міськими та сільськими районами, повідомляє Radio France reports.

У деяких країнах, де існують законні права на безпечну процедуру, робити аборт далеко від дому жінок можуть змусити труднощі з пошуком лікаря. Саме так відбувається в Португалії. Згідно з нещодавнім звітом Генеральної інспекції з питань охорони здоров’я, багато лікарів у країні заявляють про відмову робити аборти з міркувань совісті, змушуючи медичні заклади перенаправляти пацієнтів.

Добровільне переривання вагітності в Португалії. Регулятор вказує на збої в мережі (RTP)

Така ситуація змусила багатьох жінок у Португалії шукати послуги з переривання вагітності за кордоном. Лише у 2023 році 530 жінок, які проживають у Португалії, зробили аборт у прикордонних клініках міст Віґо та Бадахоз в Іспанії, повідомляє національна координаторка кампанії "Мій голос — мій вибір" Діана Пінто. Однак і в Іспанії є проблеми: між 2011 і 2020 роками 45 тисяч іспанських жінок були змушені виїжджати за межі своїх провінцій, щоб зробити аборт, через брак клінік, медичного персоналу чи довгі черги в окремих регіонах, як повідомляло RTVE у 2022 році.

Щонайменше 45 тисяч жінок виїжджали за межі своєї провінції для проведення аборту за останнє десятиліття (RTVE)

10 січня 2025 року парламент Португалії обговорив пропозиції змін до закону про аборти на засіданні, ініційованому Соціалістичною партією. Серед решти, партія прагнула продовжити законний термін, протягом якого можна зробити аборт. Зрештою, всі запропоновані поправки відхилили — результат, який вітала Постійна рада Конференції єпископів Португалії, повідомляє Lusa News Agency.

В Італії аборти є легальними з 1978 року, проте кількість лікарів, які відмовляються їх робити з міркувань совісті — 90% в деяких регіонах — часто змушує жінок покладатися на приватну медицину або про-чойс групи (організації, які підтримують право людини на вибір щодо репродуктивного здоров’я, зокрема на доступ до абортів — ред). Так сталося і з Кіарою, яка живе в провінції Брешія, що в регіоні Ломбардія. Кіара дізналася про вагітність у березні 2022 року. "Я одразу вирішила зробити аборт, бо не мала наміру ставати матір'ю, — розповідає вона "Європейській перспективі". — Але коли звернулася до свого терапевта, дізналася, що він відмовляється робити аборт з міркувань совісті". Тоді вона знайшла в соцмережах Telegram-групу "IVG Sto benissimo" — італійську про-чойс мережу, що зв'язує жінок з найближчими медичними працівниками, які не є "відмовниками з міркувань совісті". Так само 34-річна Грета з Флоренції в Тоскані розповідає, що як тільки дізналася про вагітність у 2019 році, її лікар заявив, що не може видати довідку, яка підтверджує вагітність, що є першим кроком для здійснення аборту. Греті довелося звернутися до приватного гінеколога. "Це мене дуже засмутило. Ніхто не повинен звертатися до приватного гінеколога лише для того, щоб отримати довідку", — каже вона.

Для телепрограми "Rebus" у 2021 році суспільний мовник Rai 3 зустрівся з однією з лікарок, які відмовляються від абортів "з міркувань совісті" — докторкою Марією Розою Д'Анною, директоркою педіатричного відділення лікарні Fatebenefratelli в Палермо. "Я створила клініку, яка пропонує підтримку пацієнтам, що виявляють труднощі з виношуванням вагітності, — каже вона. — Ми даємо альтернативу — зберегти вагітність, пропонуємо допомогу зробити вибір більш усвідомленим". Висловивши свою повагу до італійського Закону 194, який легалізував аборти, вона додає, що "він не може використовуватися як метод контрацепції".

Активісти беруть участь у "Національному марші "Ми обираємо життя" в центрі Риму, організованому італійськими антиабортними рухами "За життя", 21 травня 2022 року. Alberto PIZZOLI / AFP

Ультраправий уряд Італії, який очолює партія Джорджі Мелоні "Вперед, Італіє", неодноразово звинувачували в обмеженні репродуктивних прав жінок та підтримці пролайф-кампаній (рухи та ініціативи, що підтримують захист життя від моменту зачаття, а отже, протидіють абортам — ред). 23 квітня 2024 року Сенат Італії схвалив запропоновану партією "Брати Італії" поправку, яка легітимізує присутність антиабортних асоціацій у клініках планування сім'ї. У деяких лікарнях пролайф-асоціації навіть мають окремі кімнати в тих самих коридорах, де проводять аборти.

В Італії радикальні праві Джорджи Мелоні звинувачують у легітимізації антиабортних асоціацій (RTBF)

78-річна Сесілія Карделла є волонтеркою "Центру допомоги життю", що базується в Пізі, філії італійської пролайф-організації "Рух за життя". "У мене завжди була ідея допомагати не матерям, а дітям, зокрема і в дуже ранньому віці", — розповідає вона в інтерв'ю "Європейській перспективі". У Тоскані, де регіональна політика забороняє таким організаціям працювати в місцевих клініках, центр покладається на сарафанне радіо і підтримку лікарів, які близькі до його бачення, пояснює Сесілія. Жінкам, які цього потребують, організація надає фінансову допомогу — 200 євро щомісяця протягом 18 місяців — а також продуктові набори та інші речі першої необхідності, щоб заохотити їх довести вагітність до кінця. "Коли вони приходять до нас, якщо вже записалися на прийом для переривання вагітності, ми максимально наполягаємо на інших можливостях, які можемо запропонувати, щоб врятувати це маленьке життя, яке є таким цінним".

В інших регіонах Італії пролайф-рухи вже отримують інституційну підтримку. У 2022 році член регіональної ради П'ємонту Мауріціо Марроне (партія "Брати Італії"), виділив 460 тисяч євро асоціаціям, які просувають "соціальну цінність материнства" і захищають "життя, що зароджується". У 2023 і 2024 роках ця сума подвоїлася. Лаура Онофрі, очільниця асоціації "Якщо не зараз, то коли? Турин", яка виступає проти гендерної дискримінації, зазначає, що лише пролайф-групи відгукнулися на конкурс заявок на цю інституційну підтримку від ради Пʼємонту: "Є очевидне бажання чинити тиск на жінок, щоб вони відмовлялися від абортів", — каже вона.

Кримінальний кодекс та практика на прикладі папайї

Всесвітня організація охорони здоров'я у рекомендаціях щодо вдосконалення медичної допомоги при абортах рекомендує декриміналізувати цю процедуру. Проте в кримінальних кодексах деяких європейських країн досі залишаються відповідні статті. "Прикладами цього є Велика Британія та Німеччина. В цих країнах жінки можуть отримати доступ до аборту, але через те, як це трактується в кримінальному кодексі, досі існує багато стигм навколо цієї теми. У Великій Британії ми спостерігаємо зростання кількості судових переслідувань жінок, які намагалися зробити аборт поза законом (йдеться про те, що попри законний доступ до аборту, в країні все одно є певні обмеження для цієї процедури, повʼязані з термінами вагітності, деякими препаратами тощо — ред). Це, безумовно, викликає занепокоєння", — коментує Лія Хоктор з CRR.

Жінки у головних уборах з написами "Вагітна попри протизаплідні таблетки?" (зліва) та "Вагітна попри внутрішньоматкову спіраль?" (справа) вийшли на демонстрацію за легалізацію абортів 7 грудня 2024 року в Берліні. Німецькі активісти наполягають на реформі, яка має усунути юридичні перешкоди для жінок, що прагнуть зробити аборт. Tobias SCHWARZ / AFP

Хоча Німеччина забезпечує вільний доступ до абортів у межах визначених законом рамок, у країні існує регулювання переривання вагітності через кримінальний кодекс. "Кримінальні закони створюють охолоджуючий ефект, — говорить Хоктор. — Лікарі можуть не наважуватися проводити аборти, побоюючись юридичних наслідків, а жінки стикаються з надмірним стресом і стигматизацією". У жовтні 2024-го коаліція з 22 організацій закликала Бундестаг ухвалити закон, щоб аборти більше не регулювалися кримінальним законодавством. Також коаліція пропонує збільшити термін, протягом якого жінки можуть вільно перервати вагітність без необхідності додаткових обґрунтувань, з 12 до 22 тижнів.

Німецькі активісти розробляють реформу законів про аборти (Arte)

Правовий статус абортів у Німеччині призвів до недостатньої медичної підготовки лікарів у цій сфері. Хоча процедура є легальною в межах визначених умов, її правовий статус як кримінального злочину з винятками створює бар’єри, зокрема в медичній освіті. "Медпрацівники не навчаються цієї процедури в рамках звичайного курсу навчання", — підкреслює доктор Хоктор. Ця прогалина призвела до того, що правозахисні групи організовують "папайя-семінари", де фахівці практикують техніки аборту, використовуючи папайю для імітації процесу, як повідомляло видання BR у травні 2024 року.

Аборти: "Майстер-класи на папайях" проти прогалин у медичній освіті (BR)

У Швейцарії виборці на референдумі у 2002 році схвалили легалізацію процедури аборту протягом перших 12 тижнів вагітності "на письмовий запит жінки, яка повинна підтвердити, що перебуває в стані стресу". Ця вимога, а також те, що закони про аборти досі регулюються кримінальним кодексом, створює постійну стигму, каже Барбара Бергер, директорка організації "Швейцарське сексуальне здоров’я".

"Такий підхід тисне на медичний персонал, який прагне переконатися, що жінка ухвалює правильне рішення. Це призводить до морального осуду", — казала вона в інтерв’ю для SWI у 2023 році.

Організація вважає, що рішення очевидне: аборт у Швейцарії більше не повинен регулюватися кримінальним кодексом, а натомість має підпадати під законодавство у сфері охорони здоров’я, як у Франції.

Бергер вважає, це дозволить пацієнткам самостійно ухвалювати рішення, ставлячи на перше місце своє здоров’я. "Коли жінка ухвалила рішення, аборт має бути доступним для неї без затримок і перешкод", — зазначає вона.

Жінки, які хочуть зробити аборт, досі стикаються зі стигматизацією у Швейцарії (SWI)

Історичні зміни

Попри виклики в багатьох частинах Європи, ситуація змінюється в деяких країнах, що історично займали сувору позицію щодо абортів. У 2018 році в Ірландії референдум привів до скасування Восьмої поправки, яка визнавала "рівне право на життя" матері та плода. Ця зміна дозволила ірландському парламенту приймати закони щодо переривання вагітності, що призвело до легалізації абортів до 12 тижнів вагітності або пізніше за певних обставин.

У країні залишаються активними пролайф-рухи, які продовжують ставити під сумнів окремі аспекти чинного законодавства та виступають за посилення обмежень.

Тисячі людей взяли участь у "Марші за життя" в Дубліні (RTE)

У 2023 році Фінляндія впровадила реформу, яка дозволяє жінкам переривати вагітність до 12 тижнів без необхідності обґрунтовувати свій запит. До цього у країні діяли найсуворіші закони про аборти в скандинавському регіоні, які вимагали для проведення процедури схвалення двох лікарів.

Хоча новий закон полегшив доступ до абортів і зменшив стигматизацію, за даними Фінського інституту охорони здоров’я та добробуту, зміна законодавства суттєво не вплинула на кількість процедур. Шлях до цього історичного парламентського голосування розпочався з громадянської ініціативи під назвою "Власна воля", яка змусила законодавців реагувати на суспільний запит.

Одинадцять жінок поділилися особистими історіями для цієї статті, хоча не всі з них були процитовані. Особлива подяка кожній з них.

*"Європейська перспектива" — це редакційна співпраця, що об'єднує європейські суспільні медіа. Дізнайтеся більше тут.

Репортаж підготували: Мартін Стерба (CT), Катрін Тонеро і Гаррі Вантієз (RTBF), Рейчел Барбара Гойбі (Swissinfo/ RTS), Вероніка ДеВор (Swissinfo), Сара Баділіні (EBU), Алексіан Леруж (EBU) і Лілі Рутаї (EBU).

Додатковий контент надано AFP (Франція), Arte (Франція-Німеччина), BR (Німеччина), Franceinfo (Франція), RTBF (Бельгія), RTE (Ірландія), RTP (Португалія), RTVE (Іспанія) та Swissinfo (Швейцарія).

Заступник редактора: Кейт де Пюрі (EBU)

Переклад і редагування для Суспільного: Аліна Твардовська, Катерина Река

Управління проєктом: Вероніка ДеВор (Swissinfo) та Алексіан Леруж (EBU)

Ілюстрації: Анн-Софі Де Стер

Європейська перспектива

Топ дня
Вибір редакції