Перейти до основного змісту

Народження демократій та культу вождя, слони в дар та підхоплена пневмонія: 8 нетипових інавгурацій

Обраний президент Дональд Трамп виступає на вечері в Національному музеї будівництва, 19 січня 2025 року, Вашингтон. AP/Evan Vucci

20 січня відбувається інавгурація 47-го президента США Дональда Трампа. Вона включає офіційну церемонію присяги, святковий парад і низку офіційних балів. Сама інавгурація уперше за 40 років відбудеться не надворі, а в приміщенні Капітолія — через холодну погоду. Які ще траплялися незвичні інавгурації в історії США та світу — Суспільне зібрало кілька прикладів.

Смертельна застуда на церемонії

Дев’ятий президент США Вільям Генрі Гаррісон на церемонії 4 березня 1841 року виступав понад 2 години. Це найдовша інавгураційна промова лідерів Сполучених Штатів. Того дня була холодна погода та ішов крижаний дощ. Гаррісон застудився, захворів на пневмонію та помер. Його правління тривало 32 дні — найкоротше серед американських президентів.

Як пише Посольство США в Україні, смерть Вільяма Генрі Гаррісона започаткувала так зване "прокляття ТекумсеТекумсе — лідер корінного американського народу шоні. Гаррісон був генералом і переміг їх у 1811 році": "Президенти, обрані у рік, що закінчувався на нуль, були або вбиті, або померли до закінчення терміну президентських повноважень. Закономірність було порушено у 1980 році, коли президент Рональд Рейган вижив після замаху і закінчив свій президентський термін".

У часи ковіду та після штурму Капітолія

Інавгурація 46-го президента США Джо Байдена відбувалася 20 січня 2021 року. Вона була знаменна тим, що проходила, з одного боку, на тлі пандемії коронавірусу, яка на той час спричинила смерті 400 000 американців. Команда Байдена закликала людей не приїздити до Вашингтона. На подію випустили лише близько 1000 квитків — приблизно по одному на кожного члена Конгресу та гостя — тоді як зазвичай готують 200 000 квитків. Під час церемонії президент закликав до хвилини мовчання у пам'ять про померлих.

З іншого боку, інавгурація Байдена проходила в умовах посилених заходів безпеки після штурму Капітолія 6 січня 2021-го. У день інавгурації у Вашингтоні перекривали дороги, а на вулицях чергували близько 25 тисяч поліцейських. Навколо Капітолію встановили 2-метровий паркан з колючим дротом, а торговий центр National Mall (територія безпосередньо перед Капітолієм) закрили для відвідувачів з 15 по 21 січня.

Темою інавгурації була "єдина Америка". Єдність замість розколу — взагалі головна ідея тодішньої кампанії Байдена. Ще одна особливість тієї інавгурації — вперше посаду віцепрезидента обійняла жінка — Камала Гарріс.

Бутан: з монархії в демократію

Бутан — азійська країна біля Гімалаїв із населенням трохи більш як 600 тисяч людей. Держава завжди була абсолютною монархією. У 2008 році там відбулися перші вибори в парламент, проте король Джигме Кхесар Намгел Вангчук залишається главою країни.

Він отримав владу ще у 2006-му, після зречення престолу свого батька, але після виборів 6 листопада 2008-го провели його інавгурацію. Вона була скромна та включала середньовічні буддійські традиції: ченці грали на церемоніальних інструментах, Вангчук роздав подарунки дітям, а йому подарували двох слонів. До речі, Бутан — єдина країна у світі з від’ємними викидами вуглецю. Тож король у 2024 році потрапив у список журналу Time — він серед 100 найвпливовіших кліматичних лідерів.

Зміни після апартеїду

Інавгурація Нельсона Мандели у Південній Африці пройшла 10 травня 1994 року. Мандела був першим президентом ПАР, обраним на перших демократичних міжрасових виборах. Також він перший темношкірий лідер цієї країни. Мандела здобув посаду після 27 років ув’язнення. У 1964 році його засудили за нелегальний виїзд з ПАР до Алжиру і за підбурювання до протесту проти уряду — адже він очолював збройне крило Африканського національного конгресу (АНК), що боровся проти апартеїдуПолітика розділення та дискримінації населення ПАР за расовою та етнокультурною ознакою і за права темношкірих.

На церемонії інавгурації Мандели в столиці ПАР Преторії були присутні представники колишнього режиму та національні лідери, які в минулому конфліктували, а також британський принц Філіп.

Перед тим на засіданні Палати громад у Великій Британії Манделі побажали успіхів "сформувати уряд національної єдності, щоб об’єднати всіх людей Південної Африки, незалежно від їхнього кольору шкіри чи етнічного походження".

Перший президент П’ятої республіки

Інавгурація генерала Шарля де Голля (він очолював рух опору Франції з Лондона у Другу світову — ред.) відбулася 8 січня 1959 року. Вона була знаковою через перехід країни до нової конституції, ухваленої на рік раніше. Вперше президента обирали прямим загальним голосуванням (а не у парламенті, як це відбувалося до цього).

Церемонія інавгурації проходила в Єлисейському палаці (як і всі наступні), без присяги, під звуки "Марсельєзи" та з військовим парадом. Почесна батарея артилерії дала традиційний салют (де Голль скоротив залп до 21 пострілу). Тоді церемонія рушила до Тріумфальної арки.

Призначення Гітлера

Як одну з непересічних церемоній варто згадати й ту, коли до влади офіційно прийшов Адольф Гітлер, який за кілька років розв’яже наймасштабнішу й понині війну за кількістю руйнувань і жертв. 30 січня 1933 року президент Німеччини Пауль фон Гінденбург призначив Гітлера канцлером.

У ніч на 30 січня 1933-го солдати Штурмових загонівПарамілітарні формування Націонал-соціалістичної робітничої партії Німеччини вітали призначення Гітлера — пройшли Берліном святковим парадом зі смолоскипами. Вони несли прапори з символікою партії та співали бойових пісень. Багато німців стежили за парадом по радіо. Свідки подій згадували, що голос диктора був "не спокійний і об'єктивний, а сповнений фанатичного запалу". Радіоведучий назвав нового канцлера фюрером (Гітлер проголосив себе фюрером, тобто вождем, тільки наступного року після смерті президента Гіндебурга — ред.). Диктор також сказав, що "Адольф Гітлер... невідомий солдат світової війни, непохитний воїн, прапороносець свободи".

Виступаючи з промовою, Гітлер пояснював ідеологічні причини приходу нацистів до влади та їхні основні політичні цілі. Зокрема, пообіцяв воскресити нову Німецьку імперію.

Благословіння серед Андів

15 січня 2007 року Рафаель Корреа вступив на посаду президента Еквадору. Окрім церемонії в столиці Еквадору Кіто, Корреа вирішив провести подію в селі Зумбахуа в горах Андах, де він раніше служив як католицький соцпрацівник.

Інавгурація на головній площі Зумбахуа була незвичною. Корреа був без офіційного костюма, у повсякденному одязі, церемонія поєднувала католицькі та індіанські традиції. Президента прийшло привітати корінне населення. На інавгурації Корреа вручили скіпетр, п'ятеро індіанських священників обмотали його різнокольоровими стрічками, потрясли над головою священними травами і закликали духів землі, місяця і сонця благословити Корреа на 4 роки правління.

Як пише BBC, обрання Корреа поклало кінець тривалому періоду політичної нестабільності в Еквадорі, проте потім він переписав конституцію, що дозволило йому балотуватися на новий термін. Загалом він був на посаді президента тричі до 2017 року.

Екологічна інавгурація

У Коста-Риці 15 травня 2018-го відбулася перша в історії цієї центральноамериканської країни інавгурація з нейтральним викидом вуглецю. Президент Карлос Альварадо Кесада для цього відмовився від традиційного політичного протоколу. Зокрема, завдяки лісовідновленню та іншим екологічним заходам скомпенсували викиди вуглецю, який продукувався під час заходу. Президента на місце присяги привіз перший у Центральній Америці електричний міський автобус на водневих паливних елементах.

Нова влада також запустила загальноекономічний план декарбонізації Коста-Рики до 2050 року. Країна прагне стати першою вуглецево-нейтральною державою на Землі. Для цього, зокрема, розвивають зелений транспорт, поступово відмовляються від викопного палива, захищають ліси, які становлять 50% території країни. Станом на листопад 2023 року в Коста-Риці частка світових викидів парникових газів становила лише 0,01%. Уже кілька років держава функціонує на відновлюваних джерелах енергії в середньому близько 300 днів на рік.

Топ дня
Вибір редакції