Ексклюзивний коментар української біатлоністки про головні досягнення сезону.
Восьмий чемпіонат світу в карʼєрі Людмили Ляшенко став для неї визначним. Українка завершила світову першість у канадському Принс-Джорджі не лише як лідерка збірної, а й як найуспішніша учасниця змагань. Медальне лідерство Ляшенко розділила з німкенею Лінн Кацмаєр: в обох — по три золоті нагороди й одній срібній. Людмила перемогла у спринті, індивідуальній гонці й естафеті, а також посіла друге місце у спринт-персьюті.
Крім того, на фінальному етапі Кубка світу, що відбувся в тому самому Принс-Джорджі одразу після чемпіонату світу, Ляшенко вперше в карʼєрі нагородили Кришталевим глобусом як найкращу парабіатлоністку сезону.
Про те, що означають для неї ці досягнення, чому перед чемпіонатом світу її охопила невпевненість та які зміни хотіла б побачити у форматі гонок, Людмила Ляшенко розповіла в ексклюзивному коментарі Суспільне Спорт.
Що сказала Людмила Ляшенко
- Про враження від чемпіонату світу
"Я не вірила, що зможу на цьому чемпіонаті світу взяти стільки медалей. Це було важко. Перед цим у нас [в Україні] не було взагалі снігу. Ми тренувалися, як влітку, на лижеролерах і багато часу проводили в спортзалі, бігали кроси. Це трішки інша робота. І ти тренуєшся, підтримуєш форму, але не можеш бути впевнена. З'являються різні думки: який я матиму вигляд на снігу на чемпіонаті світу, чи зможу добре показати хід, стрільбу. Тому, звісно, я дуже задоволена своїм результатом. Неочікувано, але задоволена".
"Віра з'являється. Треба стартонути, пробігти одну гонку, і якщо вона вдала, це придає впевненості в собі, і легше бігти наступні. Це надихає. Ми давно вже не змагалисяПеред чемпіонатом світу парабіатлоністи мали місяць перерви в міжнародних стартах., і перша гонка показує, на що ти здатна, і що ти можеш більше".
"Зараз я дуже задоволена своїм ходом. В Італії [на Кубку світу] я так не бігла. Фізично ще не було такої форми. Через це я боялася, який покажу результат на чемпіонаті світу. Але все вдалося".
- Про причини невпевненості
"Думаю, багато факторів впливає. Мабуть, один із них – те, що зараз коїться в нашій країні. Це важко сприймати, і ти маєш віддалятися, не читати багато новин, тому що це впливає на емоційний стан. Якщо говорити про фізичний, то я завжди невпевнена. Але коли кажу тренеру [Андрієві Нестеренку], що я не знаю, як пробіжу, як я виступлю, він заспокоює: “Твоє діло – тренуватися. Просто повір мені, все буде добре”.
І ще з кожним роком, казатимемо чесно, ми не молодіємо, і стає важче. З'являються нові конкурентки, молодші за мене. Це також впливає, але поки що тримаю лідерство, і все супер".
"Ще чому була невпевнена — у мене вже другий сезон нестабільна стрільба, моментами навіть дуже погана. Не знаю, з чим це пов'язано. Можливо, десь поспішаю. Або дуже багато думаю про це, або дуже мало — не знаю. Але тут, на чемпіонаті світу, я виправилася. Може, більше сконцентрувалася".
- Про погодні умови
"На початку, коли ми приїхали в Канаду, було дуже холодно. Навіть до -27°C. Перші дві гонки пройшли на жорсткій трасі: було, мабуть, -10°C. З одного боку, класно змагатися, коли холодно, тому що траса дуже швидкісна, а з іншого, мерзнуть руки, і це впливає на якість стрільби.
Зараз дуже тепло, у місті снігу вже немає, а на трасі його вистачає. Наші тренери навіть у таких умовах — зі снігом, що трошечки підтоплюється й на вигляд як мокрий пісок — намагаються зробити класні лижі. Це важка робота".
- Про конкуренток
"Це, наприклад, канадки Наталі Вілкі й Бріттані Гудак. Дівчата дуже потужні й набирають оберти. У них гарна стрільба, точна, і класний хід. Я з ними зараз конкурую. В Україні це ті ж самі Олександра Кононова та Богдана Конашук. І ще є з Китаю дівчина [Чжао Чжіцін], американка Сідні Петерсон також дуже конкурентна. Якщо казати про лижні гонки, то тут є сильна лідерка — норвежка Вільде Нільсен. Її здолати дуже складно".
- Про перемогу в спринті, яку розділила з канадкою
"[Такого] ніколи не траплялося зі мною, і не пам'ятаю, щоб у паралімпійському спорті було два перших місця. Це круто, що ми розділили [“золото”] з Наталі Вілкі. Вона дуже класна людина й спортсменка".
- Про дебют спринт-персьюту в програмі чемпіонату світу
"Гонка цікава, спритна. Важливу роль мають і швидка стрільба, і швидкий хід. Коло маленьке, і ти маєш багато виграти часу в першій гонці, у кваліфікації, щоб у другій стартувати з меншим розривом від першого місця. В Італії [на етапі Кубка світу] це мені вдалося: я зробила чотири "нулі" в першій гонці, і в мене було багато часу, щоб тікати у фіналі, і я взяла золоту нагороду".
"Тут трішечки не вдалося. Я бігла непогано, але зловила промахів. У фіналі я вже зібралася. Тренер каже, що я швидко стріляла, бо мені нічого було втрачати. У кваліфікації я посіла шосте місце й у фіналі стартувала з розривом від першого у 45 секунд. Це дуже багато, і відіграти цей час складно. Мені трішечки не вистачило [до “золота”], але все одно класна гонка".
- Про нестандартний форматУ командному спринті в одній з категорій обʼєднали класи стоячи й спортсменів з порушеннями зору. Також жінки й чоловіки змагалися в одній гонці. До кожної команди ввійшли по двоє біатлоністів будь-якого класу й статі. Україну в фіналі представляли Людмила Ляшенко й Богдана Конашук: обидві — з класу стоячи. командного спринту
"Для нас, дівчат, вигідно бігти цю естафету. Хлопці з великим розривом від нас стартують, і їм важко нас наздогнати. Чи доречно так нас обʼєднувати? Ні, зовсім не доречно. Я гадаю, що дівчата з дівчатами мають змагатися, а хлопці — з хлопцями. Вони можуть стріляти “в нуль”, а ми з Богданою [Конашук] робимо кілька помилок на стрільбі, і все одно в нас в часі є випередження.
І доречно було б розділити [класи сидячи й спортсменів з порушеннями зору] так, як сидячу групу, яка змагається окремо. Або робити змішані гонки. Було б класно й справедливо брати з кожної команди сильного хлопця й сильну дівчину, як в [олімпійському] біатлоні. [Організатори] пробують різні варіанти. Можливо, щось зміниться в наступні роки".
- Про Кришталевий глобус
"Я дуже мріяла про цей Кришталевий глобус. У 2020 році я також претендувала на кубок, але через пандемію ковіду достроково закінчився сезон, і скасували змагання. Усе було втрачено. Минулого року я також боролася за глобус, але останню гонку я програла й втратила його. Думаю, того року я прямо багато про це думала: “Майка лідерки. Кубок, кубок, кубок”. Зараз я була трошечки спокійнішою, робила свою роботу — і нарешті він у мене в руках! Повезу додому, в Україну".
Хто така Людмила Ляшенко
- 30-річна українська парабіатлоністка й лижниця, родом із Запоріжжя. На змаганнях представляє Харківську область. Виступає в класі стоячи.
- Дворазова паралімпійська чемпіонка: 2018 — змішана естафета (лижні перегони), 2022 — індивідуальна гонка (біатлон).
- Загалом брала участь у трьох Паралімпіадах (2014–2022) та завоювала сім медалей: два "золота", одне "срібло" та чотири "бронзи".
- У 2024 році вперше в карʼєрі здобула великий Кришталевий глобус як найкраща парабіатлоністка сезону. Зокрема, цього року Людмила стала найуспішнішою учасницею чемпіонату світу (три "золота" й одне "срібло").
