Друзі Сергій Пантелюк з Вінниччини та Сергій Телушков з Чернігова разом навчалися, служили та стали на захист України у перший день повномасштабного вторгнення. Чоловіки загинули з різницею в один день. В обох — народилися первістки. Про нащадків захисників, які ніколи не побачать своїх батьків, до Дня захисту дітей розповідає Суспільне.
Сергії Пантелюк та Сергій Телушков навчалися у львівській академії Сухопутних військ імені Гетьмана Петра Сагайдачного, разом служили у першій окремій танковій бригаді у складі ОК "Північ" на Чернігівщині, розповіла мама Сергія Пантелюка — Світлана.
У перший день повномасштабного вторгнення Росії чоловіки захищали Чернігів. Не дали росіянам підступитися до міста.
"Вони сиділи зверху на БМП — перші. Весь удар взяли на себе. Сергій, як командир частини, ніколи б не сів позаду чи збоку. В цьому його характер. Пантелюк, як командир взводу, звісно ж, був поруч із ним", — розповідає Христина Терещенко, наречена Сергія Телушкова.
25 лютого 2022 року чоловіки потрапили у засідку російської ДРГ. У їхній БТР двічі поцілили з гранатомета. Наречений Христини загинув на місці. Тепер там пам'ятник.
"Кожен раз проїжджати це місце й розуміти, що десь тут він лежав, це дуже боляче", — каже Христина.
Син Сергія Телушкова народився через пів року після його загибелі.
"Сергій хотів ще в 2020 році, щоб ми завели дитину. Але я проти була. Здійснилося те, чого я боялася: що залишуся сама з дитиною. Казала, коли перестанеш в АТО їздити — тоді, будь ласка. Хочеш трьох? Буде три".
Хлопчика назвали в честь батька — Сергієм: "Я дуже вдячна Сергію за сина, за сенс у цьому житті. Це мій порятунок, відрада, мій сенс. Я щаслива, що стала мамою. Сергій Сергійович — так навіть сусіди кажуть. Очі, носик, вушка, ніжки, пальчики — абсолютно все. Впертий, як і Сергій був".
Сергій Пантелюк з Вінниччини загинув від отриманих травм наступного дня після обстрілу. У час його смерті на світ з'явилася його донька, розповідає дружина захисника Анастасія Пантелюк.
"Він із Чернігова мав приїхати на пологи. Приїхав за кілька днів до того, як я народила. Потім його викликали, він зірвався зранку і поїхав. Нічого не розповідав, що сталося і що почалася війна. Наша Мілана батька так і не побачила, як і він її. Народилася 26 лютого в 3:20. Сергій у цей час загинув, — розповідає Анастасія Пантелюк.
Коли я вже народила, акушерка в обід каже: "Треба поговорити. Твій чоловік у лікарні загинув". Кажу, що не може бути, як це? Мав бути на пологах, бачити доню. Так хотіла сказати, що схожа на нього, він би був радий".
Мама захисника Світлана Пантелюк згадує останню розмову із сином.
" Вночі телефонує і каже: "Йдемо їх мочити. Не переживай, я ще не таке проходив". Він вискочив з танка і хотів врятувати свого командира роти —Телушкова. О шостій ранку дзвонить з Чернігівської обласної лікарні. Чоловік взяв слухавку. Запитала: "немає? - немає….", — згадує Світлана Пантелюк.
Христина й Анастасія до загибелі чоловіків бачилися лише раз. Тепер кажуть, що розуміють одна одну, як ніхто. Невдовзі планують познайомити і дітей.
"Як нахлине — говоримо. Плачемо. Більше про дітей, відео надсилаємо. На початку місяця поїдемо в гості до них. Будемо знайомитися", — каже Христина Терещенко, наречена Сергія Телушкова з Чернігова.
