"Повітря кується на землі". Як на Донеччині працює армійська авіація: фоторепортаж

На озброєнні 18-ї та 16-ї бригад армійської авіації перебувають гелікоптери Мі-8 та Мі-24. Пілоти здійснюють бойові вильоти до позицій російських військових по два-три рази на день в залежності від погоди. Фото: Тарас Ібрагімов/Суспільне

Летовищем 18-ї бригади армійської авіації імені Ігоря Сікорського та 16-ї окремої бригади армійської авіації "Броди" котиться туман. Три вертольоти, підготовлені до чергового вильоту, очікують на екіпажі. Але спершу має розпогодитися, не лише на самому летовищі, а і на місцевості, де безпосередньо працюватимуть гелікоптери. Як це відбувається — у фоторепортажі Суспільного.

Пілоти готові до зльоту щоранку. Вони приїжджають на летовище з командою, що займається технічним обслуговуванням бортів і перевіряють чи усе готове, бо якщо щось піде не так, у повітрі це виправити буде неможливо.

Щойно туман розвіюється і з позицій надходить інформація про те, що видимість покращується, екіпажі вантажаться на борт. Техніки відходять вбік і масивні лопаті гвинтів розкручуються, піднімаючи довкола вир з пилу, сухої трави та гілля. Опори шасі відриваються від асфальту і нахиляючись корпусом вперед, вертольоти злітають у бік лінії фронту на Донеччині. Низько пролітаючи над землею, за декілька хвилин вони зникають за горизонтом.

Пілот 16-ї окремої бригади армійської авіації "Броди" Віталій готується до бойового вильоту на Донеччині, березень 2023 року. Фото: Тарас Ібрагімов/Суспільне

Військовий Віталій каже, колись, планував бути столяром, проте уже 28 років на службі. Його рідний брат теж льотчик. У 2022-му Віталій мав йти на пенсію, але залишився через повномасштабне вторгнення Росії. На війні втратив багато побратимів, загинув його двоюрідний брат.

"Я не зміг би інакше, все одно довелося б повернутися", — говорить Віталій.

Екіпаж кожного борта складається з трьох членів — командира, другого пілота та бортового механіка. Раніше до складу команди входило більше людей, але кількість скоротили, аби мінімізувати втрати. Донеччина, березень 2023 року. Фото: Тарас Ібрагімов/Суспільне

Для того аби стати пілотами, курсанти вчаться багато років. Участь армійської авіації у бойових діях — ризик втратити не лише техніку, але й кваліфікований екіпаж зі значним досвідом.

До обслуговування бортів долучені також техніки, які готують вертольоти до кожного бойового вильоту. Вони приїздять на майданчик разом з пілотами. Донеччина, березень 2023 року. Фото: Тарас Ібрагімов/Суспільне

Військовий несе снаряд до ракетного комплексу на гелікоптері перед вильотом на бойове завдання. Донеччина, березень 2023 року. Фото: Тарас Ібрагімов/Суспільне

Якщо військові на землі потребують вогневої підтримки швидко, залучення вертольотів виправдане. По-перше, підготовка до роботи, наприклад, артилерійської системи займає набагато більше часу, ніж виліт гелікоптерів. По-друге, пілоти можуть працювати на більших відстанях.

Вартовий Ігор чергує на спостережному пункті поряд з летовищем. Поки не приїдуть пілоти та техніки, він має контролювати, аби на територію військових не потрапили сторонні. Донеччина, березень 2023 року. Фото: Тарас Ібрагімов/Суспільне

Задачі техніків — дозаправлення гелікоптера, заміна боєприпасів, перевірка справності борта. Пілоти кажуть: повітря кується на землі, а отже між екіпажем та техніками має бути довіра. Донеччина, березень 2023 року. Фото: Тарас Ібрагімов/Суспільне

Олександру, командиру одного з екіпажів, 25 років. Він з Донеччини, вирішив стати пілотом вже коли в регіоні тривали бойові дії. Олександр каже, щоб рідне місто не потрапило під російську окупацію, він має робити все можливе, аби його захистити. Донеччина, березень 2023 року. Фото: Тарас Ібрагімов/Суспільне

Деякі пілоти вірять, що їхні вертольоти мають душу і часто саме вони рятують екіпаж в критичних ситуаціях. Льотчики мають різні традиції, повʼязані з бойовими вильотами. Дехто вітається з бортом, дехто пʼє каву перед польотом, дехто каже, спершу має заслужити каву під час завдання. Донеччина, березень 2023 року. Фото: Тарас Ібрагімов/Суспільне

Дехто з пілотів на службі вже понад десять років. Роман в армії з 2009-го. На початку повномасштабного вторгнення Росії він був на миротворчій місії у Конго. Каже, морально важко було служити далеко від Батьківщини, особливо коли серед його побратимів в Україні почалися перші втрати. Після указу президента Зеленського про повернення українських миротворців додому, Роман продовжив службу в рідній бригаді.

Читайте також: