"Гумор, звичайно, це зброя, але тепловізор, коліматор самі себе не куплять" — Байдак і Журавльов

Василь Байдак та Євген Журавльов. Фото Facebook / Eu Zhu

Артисти творчого об’єднання "Інородний театр абсурду “Воробушек", коміки Василь Байдак та Євген Журавльов відбудували пошкоджений росіянами будинок на Чернігівщині, продовжують збирати кошти на ЗСУ та не збираються зупинятися до перемоги. Суспільному вони розповіли про те, як вирішили стати будівельниками, про будівництво по роликах на ютюбі, про скандал з коміком Андрієм Щегелем, концерти за донати та про майбутнє "Воробушка"-"Горобчика".

Ви займаєтеся відбудовою будинку на Чернігівщині. Що це за будинок, і як так сталося, що ви в цій справі?

Василь Байдак: Свого часу, коли ми повернулись в Київ, хотіли, крім волонтерства, також фізично долучитись до того, щоб допомагати. Знайшли організацію Repair together. Вони їздили по Чернігівщині, розбирали завали сміття, що залишили російські окупанти. І ми з ними їздили, розбирали, а потім дружина Ліза каже: "Слухай, у нас є ресурс, щоб, крім того, щоб просто забирати сміття, щось відновити. Може, ми якусь стіну десь комусь відновимо?". У нас є Женя, у Жені є досвід — він зробив ремонт у квартирі з нуля.

Євген Журавльов: З початку війни я переганяв машини для ЗСУ, став водієм, а до цього не водив. За три місяці десь 50 тисяч кілометрів наїздив, втомився і думає: "Що є полегше?" І тут Вася мені запропонував цю історію.

Василь Байдак: Ми подумали, треба спробувати. Прийшли до Repair together, кажемо, що хочемо щось відновити. Вони такі: "О, є ідея!". І привели нас до Ірини.

Василь Байдак, стендап комік "Підпільного стендапу", актор "Театру абсурду Воробушек", фото надане Суспільному

Ірина — це господиня будинку в селі Лукашівка на Чернігівщині.

Василь Байдак: Так. У них є підвал і коли була окупація, вона в ньому жила з сусідами — там щось 18 людей, здається, було.

Євген Журавльов: Тридцять!

Василь Байдак: Тридцять, крім російських окупантів. В цьому підвалі народилась дитина. Був момент, коли росіяни знищили будинок — він прямо горів над ними, вони вибігали, не знали, що робити, а окупанти просто стояли й дивились. Ну коротше, це важка штука. Люди з Repair together привели до цього будиночка і кажуть: "Давайте ви, може, його відбудуєте?" От, а ми думали десь якусь стіну, десь там щось, може, дах…

Читайте також: Будинок літерою Z. Історії тих, хто вижив під час одного з найтрагічніших авіабомбардувань Чернігова

Євгене, ви — начальник цього будівельного проєкту. На якому зараз ви етапі?

Євген Журавльов: Перший етап був — ми руйнували стіни, які залишились, щоб зводити нові. І з нуля звели будинок. Зараз який етап? Ірина заїжджає туди жити, вже готовий санвузол, кухня та спальня повністю, залишилася тільки в коридорі плитка.

Скільки це зайняло у вас?

Євген Журавльов: Пів року. Ми будували на вихідних. І ще чекали два місяці від партнерів утеплювач. Він щось довго їхав з Польщі.

Скільки людей було залучено в цьому процесі?

Василь Байдак: Зразу скажу, що я там не будував постійно.

Ви збирали гроші?

Василь Байдак: Моя задача — так. Тому я тільки рив траншею, і потім ми якийсь поріжок, здається, заливали з Лізою. І зараз я приїжджав ще — гіпсокартоном обшивали стелю. Завжди так виходило, що коли я приїжджав, то приїжджали ще хтось, хто знімав це, і я себе відчував депутатом, який, знаєш, вдягає комбінезончик і такий: "Ну от зараз ми тут працюємо, тут от поріжок робимо…"

Ви можете собі це пробачити тому, що ваш фан-клуб в соцмережах приніс велику суму грошей для того, щоб будівництво цього будинку стало можливим.

Василь Байдак: Ні, от ще людей назву, бо це для мене супер важливо. Це Женя. Він постійно будує, головний. Ще є Сергій Кураксін — Зьома його називаємо, він харківський музикант. Це вони вдвох постійно будували. До них часто долучалась Єлизавета Сазонова, моя дружина, Настя Кашадзе. Потім ще…

Євген Журавльов: Аня, моя дівчина.

Василь Байдак: Так, Аня. Ще там декілька разів будував Женя Кураксін, брат Сергія Кураксіна. І ще дівчинка…

Євген Журавльов: Леся.

Євген Журавльов. Фото Facebook / Eu Zhu

Євгене, чи правильно я зрозуміла, що ви будували на основі даних з відкритих джерел?

Євген Журавльов: Так, Ютюб.

Василь Байдак: Я в шоці від Жені й Зьоми. От чесно. Бо вважав, що будівництво будинку — це супер професіонали. І тому я супер вражений, бо ти приїжджаєш поступово, скажімо так, на об’єкт, бачиш, що хлопці будують, і розумієш, що в цілому будинок — це звучить досить круто, але якщо дивишся по деталях, то Женя відкриває на Ютюбі якогось мужичка, і він: "Зараз ми оце от робимо…". Женя такий: "Ясно" і починає робити. І воно виходить все правильно.

Євген Журавльов: Це як на іспиті, коли ти не дуже гарно підготувався, і тобі головне щось дуже впевнено робити. Ось ми так збудували будинок.

А будівельники були насправді в цій команді? Бо так, виглядає, що ні.

Василь Байдак: Тільки мужичок, який робив піч.

Євген Журавльов: І ще ми запросили на три дні штукатурів, бо ненавидимо штукатурку.

Скільки все це коштувало?

Євген Журавльов: Я витратив десь 800 тисяч гривень, може, трохи менше. За пів року.

Василь Байдак: Це враховуючи, що за роботу брали тільки пічники. Будинок будувати дорого. Якщо його собівартість 800 тисяч гривень, значить, будівельники собі беруть десь приблизно 800 тисяч гривень за будівництво. Тому він у нас виходить набагато дешевше. Мої соцмережі працюють на те, щоб збирати кошти в першу чергу на військових, бо це найголовніша задача, тому я не кричав: "Ей! Терміново всі кидайте кошти!" Про це просто хтось знав і хтось допомагав. І ще партнери допомагали, тобто Repair together. Вони знайшли партнерів, які купили утеплювач, хтось там двері дав, і так помаленьку і зібрали ці кошти.

Чи пані Ірина задоволена результатом?

Євген Журавльов: Так, вона посміхається.

Ви плануєте продовжувати цим займатися?

Василь Байдак: Я буду працювати над тим, щоб мотивувати людей займатись цим. Після того, як ми почали відбудовувати цей будиночок, організація Repair together зрозуміла, що теж може це робити, і зараз в Лукашівці відбудовується, здається, сім будинків.

Фільм про процес будівництва нещодавно зняло британське видання The Guardian. З нього я дізналась, що ви родом із Сєвєродонецька, який зараз, на жаль, окупований. Що з вашим домом там і що з вашими рідними?

Євген Журавльов: Останню фотографію я бачив з відкритих джерел. Увесь будинок пошкоджений, але мій під’їзд стоїть, і я своїм хворим комедійним мозком придумав таку історію, що коли звільнять Сєвєродонецьк, усім все відбудують, а мій залишать отак, як він є.

Ваші рідні не там?

Євген Журавльов: Я їх зразу вивіз за кордон.

Ви згадали про відбудову Сєвєродонецька. Після перемоги усім нам знадобляться навички з будівництва.

Василь Байдак: Будувати будуть всі. Тому що це супер весело. Я зараз приїхав на один повний день на відбудову і, блін, цей процес створення чогось — він супер атмосферний.

Трохи рефлексували з Лізою і зрозуміли, що майже у всіх, хто працював на будівництві, Росія відібрала їх власні доми. Бо там Сєвєродонецьк, Севастополь, Макіївка. В мене Вінниця, в мене Росія не забрала мій дім, але я розумію, що для них це важливо, бо ти немов доторкаєшся… Не просто відбудовуєш будинок для Ірини, відбудовуєш якусь віру, що все буде добре, ну а все буде добре.

Читайте також: Втрачене житло під час війни: хто і як може отримати компенсацію. Пояснює юристка

Хочу ще трохи поговорити про ваші цехові справи. Скандал, який виник із вашим колегою Андрієм Щегелем. Він виїхав за кордон, звідти дав інтерв’ю, в якому сказав, що планує там лишатись і що уникає мобілізації. Чи немає відчуття, що ця історія дискредитує в принципі ваш жанр, професію, те, що ви робите?

Василь Байдак: Стовідсотково Андрій Щегель своїм довбо*змом сильно всім все пошкодив. Мінкульт зараз буде менше випускати людей, які дійсно їздили й збирали кошти на ЗСУ. Я зараз бачу багато того, що люди дізнаються про український стендап через призму ось цього скандалу. Жахливе висловлювання стоїть поряд з українським стендапом. Це супер дискредитація.

Міністерство культури відповіло, що зараз уже веде мову про те, щоб посилити порядок видачі тимчасових дозволів на виїзд для діячів культури. Тобто, це дійсно може вплинути на вашу діяльність. Наприклад, ви їздили минулого року за кордон, зібрали там на ЗСУ понад мільйон гривень.

Василь Байдак: Мільйон триста.

Вам буде тепер складніше.

Василь Байдак: Уже стало складніше. Андрій Щегель — він не один такий артист, що виїжджають і залишаються за кордоном. Здається, по всім цим людям Міністерство внутрішніх справ буде збирати дані, і розуміти, хто повернувся, хто ні. Чому я насправді сильно радий. У нас є спільнота українських стендап-коміків, комікес, які їдуть, збирають кошти, повертаються. Коли люди просто виїжджають, я не розумію цього. Дуже сильно болить.

Мене запросили у Швецію на конференцію стосовно культури України на одну з дискусій — про гумор. Я їм сказав, що якби не проти, але не хочу виїжджати просто на дискусію, тому що гумор, звичайно, це зброя, але тепловізор, коліматор…

Самі себе не куплять.

Василь Байдак: Так. Тому, кажу, давайте ми зробимо стендап-тур в Скандинавії, зберемо кошти, приїдемо на конференцію, і я ще виступ зроблю там. І вони кажуть: "Так, супер!" Я написав Міністерству культури, розписав їм все, але вони не видали на той термін, який я просив, видали на скорочений, і все, що я встиг, це виступити на конференції, зробити один стендап в цей же день і зібрати три тисячі євро. Я привіз на ЗСУ три тисячі євро. А міг би зробити 10 концертів і привіз би 30 тисяч євро. Через людей, які їдуть і не повертаються, ЗСУ не отримали 27 тисяч євро. Таких прикладів зараз буде більше.

Андрій Щегель записав вибачення. Я в цьому відео звернула увагу на фразу, що "провокація є роботою коміка".

Василь Байдак: Ну яка це провокація? Провокація чого? Який її сенс? Можна когось вбити й сказати: "Це провокація, вибачте". Провокація має нести щось за собою. Що несе провокація Андрія Щегеля? Просто якесь епатування і привертання до себе уваги.

Нещодавно, з благодійною метою, ви обстригли своє розкішне волосся, зібрали майже два мільйони гривень на ЗСУ. Що купили на ці гроші?

Василь Байдак: Ми купили дрон Matrice за 400 тисяч гривень із тепловізором. Він буде працювати на Сході. Сім-вісім тепловізорів, 20 гарних турнікетів, відремонтували автівку.

Василь Байдак обстриг волосся та зібрав цією акцією майже два мільйони гривень на ЗСУ. Фото Instagram / by_by_duck

Я так розумію, ви не шкодуєте, що позбулися волосся?

Василь Байдак: Ні, я готовий ще раз, просто чекаю. Я носив стільки тепловізорів на голові. Це неймовірно. Я супер задоволений, що люди підтримали цю ініціативу і накидали багато коштів на ЗСУ.

Ви обоє є частиною творчого об’єднання "Інородний театр абсурду "Воробушек". Як ви бачите далі своє майбутнє з точки зору того, що це ваше все-таки працевлаштування і воно має приносити кошти?

Василь Байдак: В мене стендап. В ньому є багато благодійних виступів, але є виступи комерційні, за які я по суті й живу. По "Воробушку" взагалі шкода, тому що на момент вторгнення у нас були великі плани. Все було розписано. На цей час "Воробушек", "Горобчик" не функціонує як театр, все на паузі. Спочатку було через те, що всі роз’їхались по різних містах. Зараз всі вже досить сильно поглибились в якісь індивідуальні речі.

Який запас міцності у вас в плані волонтерства, благодійності?

Василь Байдак: Я не бачу морального права зупинятися. Доки війна йде, я не буду зупинятись у волонтерстві. Це неможливо. Я спілкувався з військовими, бачив все, чув все, назад вороття вже немає. Можна скільки завгодно пити фільтр-каву і дивитись на світле небо в Києві, але є чітка картина перед очима, що на Сході величезні втрати, досить важко, і це не закінчується.

Звичайно, ми живемо в сучасному суспільстві й поважаємо психологічний стан людей. Ми розуміємо, що може бути надлом, що важко, але поки що я вдячний організму, що він вивозить це все. Коли перестане вивозити, піду до психотерапевта, буду приймати якісь пігулки, але зупинятись не стану.

Євген Журавльов: Так, Василь буде до кінця війни. А я буду до кінця війни й один день.

Читайте також