"Думок залишити роботу не було". Монолог працівника ТЕС, в яку стріляла Росія

Фото: УНІАН

Наприкінці жовтня росіяни ракетними обстрілами пошкодили в Україні чотирнадцять теплоенергоцентралей та пʼять теплових електростанцій. По деяким стріляли кілька разів. Попри підвищену ракетну загрозу, ремонтники щодня працюють над відновленням роботи електрики й водопостачання, аби українці мали вдома світло, воду та тепло.

Щоб дізнатися, як зараз організована робота обʼєктів критичної інфраструктури, Суспільне поговорило з Юрієм — працівником однієї з теплоелектростанцій на заході України, яка вже кілька разів зазнавала російських обстрілів. Наводимо його пряму мову.

***

Я працюю на ТЕС вже 19 років. Звісно, на початках ми не були готові, що ТЕС будуть обстрілюватися. Але й такої війни в нас ніколи не було.

Коли ТЕС обстріляли вперше, я був на робочому місці. Буквально спостерігав, як довкола бахкало. Це був звичайний робочий день, а потім почалася повітряна тривога. Як всі, ми до цього тоді ще серйозно не ставилися, аж тут почалися прильоти. Слава Богу, не було ані загиблих, ані поранених.

Зараз у нас облаштовано два укриття, куди може поміститися весь персонал. Бомбосховища були й раніше, але в занедбаному стані. Тепер там є опалення, працює інтернет, мобільний звʼязок та радіо. Люди навчені й коли були наступні обстріли вже всі спускалися в сховище. Як повітряна тривога закінчується, повертаємося до роботи.

У понеділок (31 жовтня — ред.) була довга повітряна тривога. Вона почалася вранці й працівники тоді ще не встигли доїхати до станції. У нас є розпорядження — якщо повітряна тривога починається дорогою на роботу, то приїжджати вже треба після відбою.

Якщо більше не буде руйнувань енергетичної інфраструктури, ми зможемо спокійно перезимувати. Але якщо обстріли триватимуть, буде біда.

Після першого обстрілу ми відновилися не повністю. Щоб відремонтувати деякі пошкодження, потрібно ще кілька місяців. Тому що обладнання для ремонту, по-перше, дороге. А по-друге, його треба десь виробляти, а заводи зараз не всі працюють. Ремонтувати вдасться швидше, якщо якесь обладнання нам продаватимуть з-за кордону. Але залежить від того, наскільки сильними будуть пошкодження.

Чесно кажучи, обстріли на працівників не дуже впливають. Усі ходять на роботу і розуміють — щось може трапитися. Але хто працює, той працює. Хто боїться, той звільнився. Але таких не дуже багато. На нашій станції звільнилося десь 5% людей, але на їхні місця вже прийшли інші.

У самому місті зараз світло відключають частково, по районах. У мене вдома відключення було лише один раз на кілька годин. Адже ТЕС працює і забезпечує регіон. Довші відключення є для бізнесу, наприклад, для великих підприємств. Вони споживають набагато більше електроенергії, ніж населення, тому у бізнесу є власні списки та графіки відключення.

Я памʼятаю відключення електрики й в 1990-х, і потім вже у 2000-х. Я тоді якраз закінчив університет. Тому, мені здається, люди до такого звиклі. Тим паче зараз усі розуміють, що це загальноукраїнська ситуація і населення ставиться до цього свідомо. Наприклад, сьогодні вранці працювало пʼять блоків станції. Ближче до обіду працює один, тому що на вулиці тепло і ми частково роботу блоків призупинили. Та й ситуація на заході України не така критична, як, наприклад, на сході чи в центрі.

Щодо мене, то я людина оптимістична. Користуюся приказкою — дві смерті не буде, однієї не минути.

Через ракетний удар загинути можна будь-де, і вдома також. Думок облишити роботу в мене не було. Навіть після обстрілів. Єдина думка — аби зарплату підняли.

Ми розуміємо, що від нашої роботи багато чого залежить, бо все функціонує на електриці. Моя дружина, наприклад, працює фармацевтом і вона також не покидає робоче місце під час тривоги. Бо люди хворіють попри війну, людям треба ліки. Так, ми обговорюємо і мою роботу, і її, що це може бути небезпечно, але працюємо далі.

Читайте також

Місто у пітьмі. Як живе Київ у режимі економії електрики — фоторепортаж

"Вони довго мріяли про дитину". Спогади про подружжя, яке загинуло в Києві від удару дрону-камікадзе

"Вийду на балкон і буду дулі тикати тим безпілотникам". Як Київ оговтується від атаки дронів-камікадзе

IRIS-T для ЗСУ. Що відомо про німецький комплекс ППО