Олександр Положинський: "Найважливіший запит у всіх нас зараз – запит на Перемогу"

Фото: Олександр Положинський, facebook.com/sashko.polozhinsky

Олександр Положинський — один із багатьох українських музикантів, які відклали на час війни мікрофон і музичні інструменти й пішли волонтерити або воювати (у випадку з Олександром — і те, й інше). Але навіть займаючись волонтерством у лавах ЗСУ, артист не забуває про творчість.

Його свіжа пісня “Даю Ради” – присвята тим людям, які самовіддано допомагають українським військовим знаходити необхідну екіпіровку, забезпечують їх тактичною медициною та іншим. Про те, як народжувалась пісня, музикант розповів в ефірі “Вікенду Нової Музики” на Радіо “Промінь”.

"Не хотілося робити трагічну пісню, хотілося просто подякувати нашим неймовірним волонтерам"

Привіт, Олександре, як твої справи?

Сьогодні, мабуть, найспокійніший день за останні три місяці, день повного релаксу і відпочинку, коли не потрібно нікуди поспішати. І все завдяки вам! Ви так запрошували до ефіру, що я змушений був відпроситися в командирів, щоб сьогоднішній день був відведений спеціально під наше спілкування. Зазвичай в неділю в усіх теперішніх моїх колег-військових вільніший день. За винятком тих, хто в нарядах або відрядженнях.

Ми вітаємо тебе з виходом пісні “Даю Ради”. Нарешті вона отримала студійне звучання, бо перший варіант ти опублікував в Інстаграмі ще в червні. З ким ти над нею працював?

Перед тим як вступити до лав ЗСУ, я трошки займався волонтерськими справами. В принципі, це тривало з 2014 року. А березень-квітень мене занурив з головою у волонтерські справи. Нас була команда людей, включно з Арсеном Мірзояном, Юрою Тирою, Дашею Тирою. Команда ще працює, просто я зараз не з ними.

Ми знаходили, купували й доставляли автомобілі для військових, також пакували різну волонтерську допомогу. Я побачив, наскільки це складна робота, як важко робити навіть в тих межах, в яких робив я. Що вже казати про тих, хто значно більшими обсягами керує.

І якось в дорозі, сидячи за кермом чергового автомобілю, я щось почав собі мугикати й так написалася ця пісня. Я не знав, коли і як я зможу її записати. Коли потрапив на фронт, про всяк випадок я записав її на відео — не дай Боже щось зі мною трапиться. Виклав відео в інтернеті. Гордій Старух зробив свій варіант музики на те відео. І вийшов інтернет-дует.

У нього було своє музичне бачення, мені хотілося щось своє, і я звернувся до Валерія Лихачова, з яким ми записували інші пісні, які вийшли вже під час війни. Єдина різниця – попередні пісні були написані до цієї великої війни, а пісня «Даю Ради (Волонтерська)» - перша пісня, яку написав після початку цієї навали.

Я запропонував Валерію трошки незвичну для роботи версію, спочатку я просто під біт начитав, і Валерій з командою вже робили музику під текст. Я начитав в Луцьку на студії — не мав змоги потрапити до Києва. Така трошки авантюрна вийшла робота, але за результатом я бачу, що все виправдано.

Приблизно так я цю пісню собі й уявляв – вона драйвова, енергійна, позитивна у своєму настрої. Не хотілося робити трагічну пісню, хотілося просто подякувати нашим неймовірним волонтерам, які тягнуть на собі ці вантажі.

Олександр Положинський. Фото: Сергій Марков, facebook.com/sashko.polozhinsky

Ти ж отримав посвідчення волонтера?

Так збіглись обставини. Якраз в той день, коли пісня була готова, мені дали це посвідчення. Я і в ЗСУ, але ще займаюся волонтерськими справами. Для роботи інколи необхідно мати таке посвідчення, то мені його і вручили мої друзі з фонду, які дуже мені допомагали.

"Є багато людей, які мене надихають і є для мене прикладом. Деяких з них вже немає в живих"

Чи можеш пригадати запит, який було найскладніше виконати?

Я спілкуюся з командирами й коли розумію, що щось дійсно потрібно, то намагаюся це знайти. Часто на ті кошти, які донатять люди з усього світу, щось знаходимо і купуємо. Щось легко знаходиться, чогось довго доводиться шукати, щось взагалі не знайшли. Всі полюють на те, що потрібно, а потрібно дуже багато.

А який твій найважливіший запит зараз?

У мене запит на Перемогу. Я думаю, такий запит найважливіший у всіх у нас. А що стосується мого особистого забезпечення — все необхідне в мене є. Все, що я для себе шукаю, то, як кажуть, вже додаткові “плюшки”, аби додати комфорту, зручності. В мінімальному обсязі в мене давно вже все є. Друзі, подруги надарували. Щось замовляв собі сам – зарплата у воїна ЗСУ чималенька.

Чи є в тебе людина, яка тебе надихнула і є твоїм супергероєм?

Не думаю, що я виділю когось одного. Є багато людей, які мене і надихають, і підтримують, і стають прикладом, і мотивують мене до багатьох важливих кроків. Деяких з цих людей вже немає в живих.

Олександр Положинський. Яна Сочевічек, радіо "Промінь"

Редакторки текстової версії: Світлана Берестовська і Міла Кравчук.

Більше інтерв'ю з українськими музикантами

Читайте нас у Facebook та Telegram

Станьте частиною Суспільне Культура: напишіть нам про цікаві події культурного життя вашого міста чи селища. Надсилайте свої фото, відео та новини і ми опублікуємо їх на діджитал-платформах Суспільного. Пишіть нам на пошту: culture@suspilne.media. Ваші історії важливі для нас!