"Наша мета – створювати суспільне благо, яке складно монетизується": Олена Гончарук про діяльність Довженко-Центру

13 липня Довженко-Центр перейшов у підпорядкування Держкіно. Рішення про передачу уряд ухвалив ще наприкінці січня 2022 року. Центр був у підпорядкування Мінкульту з моменту створення у 1994 році. Однак у кіноархіві зазначили, що останні два роки доводилося розвиватися "всупереч" діям міністерства. В ефірі програми "На часі. Культура" говоримо з очільницею Довженко-Центру Оленою Гончарук про долю головного українського кіноархіву.

Що означає підпорядкування Держкіно для Довженко-Центру зараз?

Держкіно зараз підпорядковані всі організації, державні підприємства, які працюють в сфері кінематографу. Тобто зараз усі українські кіностудії — а їх чотири великих — перейшли з підпорядкування Міністерства культури до Держкіно, яке останні роки виступало у ролі розпорядника коштів для всіх цих інституцій.

Але Міністерство культури залишало за собою повноваження формувати політику діяльності, політику кінематографії, хоча по суті цим не займалося. З політиками в міністерстві якось взагалі дуже складно. По-моєму, зараз війна якраз мала нарешті стимулювати процес вироблення цих політик.

Так сталося, що відокремлення функцій Держкіно і міністерства відбулося якраз напередодні війни. Наскільки мені відомо, чіткого розуміння, навіщо це відбувається, не було. Тобто ці зміни відбулися на папері. І зараз Держкіно в активному процесі формування себе як повноцінного центрального органу виконавчої влади.

Зараз їхнє власне завдання – формувати політику кінематографії в країні. Але ми в Довженко-Центрі займаємо унікальну позицію в цій структурі, тому що Центр не займається кіновиробництвом. Ми єдина в структурі Держкіно інституція, яка займається зберіганням і дослідженням кінематографа.

Довженко-Центр. Фото: Андрій Бойко/@dovzhenko.centre/Facebook

Ми працюємо з усім українським кінематографом від початку його зародження до сьогодення, із архівним і сучасним кіно. Ми його вивчаємо, досліджуємо, розповідаємо про нього. Нам вдавалося це робити навіть у воєнні часи. Навіть в гарячу фазу – останні 150 днів — я можу сказати, що жодного дня Центр не відключався від діяльності.

Що це означає на практиці для вас? Чи це насправді полегшить якісь процеси? Після 24 лютого ми не можемо насправді це обговорювати в ефірі, але я думаю, що наші слухачі мають зрозуміти, що коли ти говориш, що Центр ні дня не забував про те, що він має працювати, ти якраз говориш про збереження колекції.

Зараз це важко сказати, але я бачу, що Держкіно є більш динамічним і активним у своїх реакціях, ніж ми це могли спостерігати з міністерством. Міністерство часто свідомо не реагувало на наші запити і до Держкіно ми перейшли з певним шлейфом невирішених проблем. Перша з них (і зараз вона дуже болісна) – це питання нашого фінансування.

Я вважаю, що ми зараз перебуваємо в катастрофічній ситуації, оскільки ми не є так убезпечені, як, наприклад, музейні установи. Бо Довженко-Центр виконує по суті функції музею або кіноархівної установи. І ми розуміємо, що наша діяльність не є комерційною. Вона може бути успішною, але вона не є комерційною, тому що наша мета – працювати і створювати суспільне благо, яке складно монетизується.

І тому в суспільстві завжди є така паритетна домовленість: суспільство підтримує музейні архівні інституції заради пам’яті, з якою вони працюють, і заради того, як музеї працюють зі смислами. Цей тягар тяжкого фінансового стану доведеться зараз вирішувати з Держкіно. Міністерство не погодило наш фінансовий план. Це тривало два роки і це була свідома політика, яка дуже підірвала деякі наші можливості. Я не маю підписаного контракту.

Довженко-Центр

Ти й далі перебуваєш у статусі в.о. директора?

Так, я далі виконую обов’язки. Є відкритим питання, якому вже багато років і на яке не було політичної волі у міністерства і його очільників. Це те, щоб державний або національний фонд фільмів був все-таки узаконений на папері.

Що це означає?

Довженко-Центр був створений у 1994 році. Оскільки Україна тільки починала себе по крихтах збирати і відновлювати свою ідентичність, ми досі в цьому процесі перебуваємо. Власне Довженко-Центр був створений як інституція, яка би по всіх крихтах почала збирати українське кіно.

Ця робота була пророблена нами успішно. Нам вдалося зібрати доволі повну колекцію українського кінематографу від початку XX століття і до сьогодення. А те, що нам не вдалося фізично знайти фільми, то принаймні ми про них дізналися. І уже нам вдалося в історії українського кінематографа заповнити доволі тривалі лакуни й підсвітити їх. Ми зберігаємо і плакати, і сценарії, і фотографії, й історії власне самих кінематографістів, і предмети, які дотичні до кінематографа.

Тобто ми уже маємо повноцінну колекцію про українське кіно, через яку про нього можна вже розповідати і собі, і світу. Для того, щоб статус колекції був визначеним, у нас має існувати наш Фонд фільмів. Так само, як існує фонд музейний, як існує архівний фонд, так само має бути фільмовий фонд.

Довженко-Центр

Що це означає? Це якийсь каталог, але я переконана, що він у вас є. Це якась інституційна річ, яка має бути десь закріплена і документально, і матеріально?

Це інституційна річ. Бо, наприклад, що таке Державний музейний фонд? Це не просто окрема інституція – це всі предмети, які зберігаються не лише в музеях, але й у приватних колекціях. Будь-яка річ, яка внесена або вважається частиною музейного фонду, є цінною, підпадає під захист держави, може претендувати на турботу, на реставрацію, на відновлення, на те, що вона буде, наприклад, представляти Україну за кордоном.

Ти хочеш сказати, що з архівом кіно цього не було?

Ні, не було. Ми дотримуємося усіх чинних норм законодавства, які, наприклад, в Україні існують щодо музейного збереження, архівного збереження, щодо збереження культурних цінностей і переміщення культурної спадщини. Ми виконуємо всі зобов'язання. Ми розробили самостійно інструкції. Але для того, щоб це мало, скажімо так, навіть міжнародний статус, це має бути зафіксовано на папері.

Це дуже важлива частина роботи, яку ви і будете тепер комунікувати, пояснювати Держкіно і залучатися їх підтримкою в тому, щоб це продовжувати робити, правильно я розумію?

Поняття Державного фонду фільмів прописане в законі України про кінематографію. Минулого року Мінкульт ініціював створення Державного фонду фільмів, але це було так прописано, що це має бути ще якась окрема інституція. Чим цей проєкт закінчився в міністерстві і який кошторис був цього проєкту – ніхто не знає. Але нам повідомляли про те, що коштів на нашу підтримку в державі немає.

Як відбувається комунікація? Чи у вас є спільна із Держкіно дорожня карта роботи? Чи є якісь нагальні питання, які війна актуалізувала?

Зустрічі відбуваються регулярно. У мене є можливість ставити питання і отримувати на них відповіді. Яким буде результат? Ми зараз перебуваємо в процесі вироблення дорожньої карти, бо нещодавно всі кіностудії надали свої стратегії розвитку на найближчі 5 років уже з корекцією на війну. Зараз ми розробили такі короткотривалі плани на 2022 рік.

Усі стикаються з одним і тим самим – що у всіх студій є проблеми з фінансуванням. Тому що вони не можуть зараз повноцінно займатися кінозйомчим процесом. Але повторюся, що Довженко-Центр не є кіностудією, ми не займаємося кіновиробництвом. Ми працюємо уже з результатом того, що кінематографісти зробили.

Я сподіваюся, що ми почуємо якийсь фідбек, тому що навіть в умовах війни кожен намагається бути на своєму місці. Я вважаю, що в нашому випадку діяльність інституції, яка досліджує кіно і може відстежити, як працювала пропаганда або навіть як імперський режим вів себе з кінематографістами з різних місць, – це те, що зараз може посилювати українські позиції також.

Довженко-Центр

Ви зберігали колекцію, убезпечували її, відбувалася дослідницька робота. Що встигли зробити?

Мали плідну співпрацю з міжнародними кіноархівами і музеями, які нас дуже підтримують. Але вони не тільки підтримують – вони дуже відкриті до того, щоб дивитися українське кіно і пізнавати Україну через кінематограф. І це також робить свій внесок у те, що, можливо, країна отримає збройну підтримку, політичну підтримку. Тому що кінематографісти і установи, які працюють зі спадщиною, є дуже впливовими у світі. Тож я сподіваюся, що наш фільмофонд буде не менш впливовим.

Більше цікавого про українське кіно

Читайте нас у Facebook або Telegram

Станьте частиною Суспільне Культура: напишіть нам про цікаві події культурного життя вашого міста чи селища. Надсилайте свої фото, відео та новини і ми опублікуємо їх на діджитал-платформах Суспільного. Пишіть нам на пошту: culture@suspilne.media. Ваші історії важливі для нас!