"Врятували руку і ноги, а з осколками, кажуть, проживе" — історія 18-річного Марка із Сєвєродонецька

Ексклюзивно
Марк і Лариса Сергіївна в лікарні Сєвєродонецька, фото: Андрій Баштовий

18-річний Марк втратив праву руку та отримав поранення обох стоп під час обстрілу в "нових районах" у Сєвєродонецьку. Його мама Яна в той день загинула, а хлопця у місцевій лікарні зараз доглядає бабуся Лариса Сергіївна. Марк потребує подальшого спеціального лікування, яке у місті, близькому до лінії фронту, нині отримати складно. Бабуся домовилась про перевезення онука в Дніпро, але налаштована потім знову повернутись додому.

Марк з мамою і бабусею жив у "нових районах" на околиці Сєвєродонецька. Хлопець має вроджені вади розвитку, вчиться в школі №1 за інклюзивною програмою, має закінчити її цього року. Його 45-річна мама Яна викладала іноземні мови, бабуся Лариса — пенсіонерка.

Будинок же наш лишився. Там просто у склопакетах повилітали замки. У 70 років ставати безхатьком я не хочу

З початком повномасштабної війни місто під постійними обстрілами. Сім’ї довелось покинути домівку і переїхати у "старі райони", які не так сильно обстрілювали. Лариса розповідає, що тікали однієї ночі на початку березня дуже швидко, в чому були одягнені. Багато речей з собою винести не вдалось. "Потім потепліло, і донька з онуком вирішили сходити додому і замінити одяг: зняти пуховики зимові, — розповідає Лариса. — Вийшли 22-го березня вдвох, а я залишилась вдома".

Читайте також: Допоможіть повернути Кіру — історія дитини, яка стала сиротою в Маріуполі та опинилася у Донецьку

Коли мама з сином проходили неподалік від Льодової арени та магазину, біля якого зібралась черга, поряд з ними в районі вулиці Маяковського впав і розірвався снаряд. Яна та ще один чоловік загинули на місці. Марка забрала швидка. Йому ампутували праву руку, зібрали роздроблену праву п’ятку та зламану ліву. Хірург сказав бабусі Марка, що краще кудись поїхати, аби лікуватись далі, бо тут спеціалістів не вистачає.

"Марк такий мамин синок був, а досі після операції жодного разу про неї не згадав, — розповідає бабуся. — Не кличе її навіть. Коли з-під наркозу вийшов, то мене першу побачив, за руку взяв і каже: Лариса, Лариса. А маму навіть не згадує".

Хазяйка квартири, де мешкала сім’я останнім часом, ще на початку березня прийняла і поселила їх безкоштовно. Дозволила користуватись усіма речами та допомогла з продуктами. Коли вона дізналась, що Яна загинула, то почала думати, як вивезти Марка в лікарню в Дніпро. "Допомогла вона нам дуже, — каже Лариса. — Може, сьогодні, якщо все складеться, то поїдемо в Дніпро".

Читайте також: "Якщо ти чуєш гул літака, значить, впаде дві чи три бомби," — історія сім’ї із Маріуполя

Жінка розповідає, що буквально вчора у місті було дуже голосно від обстрілів. Припускає, що нині тихіше, бо відкрили "зелений коридор". "Ви би чули, що вчора тут відбувалось. Я не знаю, з якої зброї і хто стріляє, звідси чи звідти, але земля здригається!", — каже Лариса. Зараз вона цілодобово з онуком проводить час у лікарні, тут і ночує. У тілі Марка досі багато осколків від снаряду. Виймати їх лікарі поки не збираються, бо не вистачає часу і рук. "Я у лікаря запитала, чому не виймають, а він каже, що за законами воєнного часу рятують в першу чергу життєво важливі органи, — пояснює бабуся. — От врятували йому руки і ноги, а з осколками кажуть, що проживе".

У Донецьку в Лариси живе сестра з онуками, але варіант переїзду до неї жінка не розглядає. Каже, що після того, як підлікує онука, обов’язково повернеться додому, у власну квартиру в Сєвєродонецьк.

"Будинок же наш лишився. Там просто у склопакетах повилітали замки, ми їх заліпили, — каже вона. — А що нам робити, кому ми потрібні? У 70 років ставати безхатьком я не хочу".

Читайте також

Гроші, маскувальні сітки, донорство крові — чим та де можна допомогти армії

“Побачили, що люди йдуть і почали гасити” — лікарня Києва цілодобово приймає поранених. Фоторепортаж

Монологи блокадного Чернігова. Лишився живим завдяки своїм собакам, — Михайло про шлях до порятунку

Мамо, подаруй мені смерть Путіна. Історії евакуйованих з Харкова й Донбасу, що волонтерять у Дніпрі

Що робити цивільним під час обстрілів — поради Міноборони, СБУ, ДСНС