Афера по-українськи: як ошукують українських заробітчан

. Суспільне

За різними оцінками, від двох до понад п’яти мільйонів українців є трудовими мігрантами або, як їх називають, заробітчанами. Точні цифри не може назвати ані держава, ані організації, які працюють у сфері міграції, адже в Україні немає адміністративного обліку трудових мігрантів. Міністерство економіки повідомило журналістам Суспільного, що торік офіційні компанії-посередники працевлаштували лише 86,3 тисячі людей за кордоном. Хто влаштовує мільйони інших? Цей ринок, як виявилось, без контролю.

Журналісти Суспільного зустрілися з постраждалими від фіктивних фірм і зняли про це документальний фільм-розслідування "Продам роботу (дорого)", який розповідає про тих, хто успішно заробляє, вводячи в оману заробітчан, та про неспроможність держави цьому запобігти.

Авторка: Анна Калаур

Тернополянин Віталій Вітрук раніше ніколи не задумувався про заробітки за кордоном. Все змінилося цієї весни. Через пандемію його невеликий бізнес припинив приносити прибуток. Щоб прогодувати себе і сина, чоловік звернувся до посередника з працевлаштування за кордоном.

"По-перше, ситуація така у нас в країні, що люди їдуть. Потрібна робота, потрібні кошти. Тому що жити вдома і, грубо кажучи, любити свою сім’ю, родину, дитину... На одній любові не прогодуєш її. Потрібно мати кошти", – розповідає Віталій Вітрук.

Віталій Вітрук через кризу, яка настала під час пандемії, вперше поїхав за кордон. Суспільне, скріншот

Чоловік натрапив на пропозицію посередника з працевлаштування за кордоном "Jobs", який мав чотири сторінки в інстаграмі і понад 80 тисяч підписників лише на цьому майданчику.

У шапках сторінок “Jobs” повідомляють про перевірених роботодавців і публікують номери ліцензій. Суспільне, скріншот

Віталій не знайшов серед відгуків на сторінках негативу, тому повірив посереднику. Його зацікавила вакансія, яка пропонувала роботу у чеському лісі. Охочим заробити пропонували садити дерева. Обіцяли 1500-2500 крон на день.

Чоловік зачитує фрагмент цієї пропозиції: "Друзі, у нас шикарний набір. Найбільший і найдорожчий курорт Чехії – Карлові Вари. З 28 березня по 5 квітня буде йти набір. Україна – можна їхати навіть по біометрії. Білоруси, росіяни приймаються тільки по польській візі. Це прекрасна можливість відвідати Карлові Вари. Так-так-так, всього 50 місць".

Чоловік позичив кошти у родичів, купив квиток і готувався до поїздки, яка мала відбутися за кілька днів.

Бізнес на польських "запрошеннях" на роботу

Третього квітня поблизу львівського залізничного вокзалу у мікроавтобусі зібрали 10 охочих працювати у Карлових Варах. Водій дав кожному "запрошення на роботу" – декларацію про намір працевлаштувати іноземця польською фірмою. Компанія "HR GROUP POLSKA", яка запросила на роботу принаймні 10 українців, була створена за п’ять днів до цієї поїздки.

Уже на кордоні з Чехією у них виникли проблеми з поліцією, яка не хотіла пропускати автобус у країну, адже люди не мали документів, які б дозволили перебувати у країні під час карантину.

Читайте також: У Чехії запровадили "респіраторний" режим через погіршення епідситуації

"Водії розвертаються, типу: "Чекайте, чекайте, зараз все буде добре", – згадує Віталій Вітрук. – Знайшли з'їзд полями. Кажуть: "Це не проблема, зараз тут просто не на тих попали, зараз на нормальних попадемо, і вони нас пустять". Виїжджаємо на наступний автобан. Знову стоїть блокпост Чехії, знову вся та сама ситуація – перевірка документів, розвертають нас назад".

Віталій згадує ці події: "Майже під кордоном з Чехією, напевно, нам випадково водії кажуть, що ми не їдемо у Карлові Вари. Ми їдемо у Прагу. Кажуть: "З чого ви взяли, що ви маєте їхати у Карлові Вари?" Ну, а ми такі – як? Тоді вже почалась така легка паніка. Завозять нас на якесь подвір'я. Двоповерхова хата чи це будинок, гуртожиток такий – обітовня по-їхньому. Зустрічає нас куратор".

Куратор "Jobs", який представився Максимом, повідомив новоприбулим працівникам, що вони мають розрахуватися: по 250 євро – за дорогу і по 200 – за вакансію. Віталій розповідає, що розрахувався ще дорогою, інші платити вже не поспішали. Після переконувань куратора, каже, всі хоча б частково заплатили. Після цього, з його слів, куратор сказав, щоб люди віддали свої паспорти і писали розписки, що повернуть по 100 євро з зарплати.

Наступні кілька днів групу на роботу ніхто не забрав. Люди жили у глухому лісі в колишньому дитячому таборі неподалік Брно. Віталій розповідає: у них закінчувались гроші і їжа. Лише через три дні з’явилися українці, назвали себе роботодавцями і почали вивозити частину людей на роботу – у ліс на посадку дерев.

Віталій розказує про цю роботу: "Каміння, яке потрібно було довбати. Там, де кирки ламались, то там жінки були, їм було важко. А дали нам норму, сказали ці роботодавці: "Ви маєте по 400 ялинок – мінімум – на день садити". Це нереально за обмежений час такі норми робити. І на нас ще потім почали: "Ви от норми не робите, ми вас позвільняємо". Вже ситуацію повернули в інший бік".

Люди поділилися з журналістами відео з умовами праці у чеському лісі. Суспільне, скріншот

Від кількості посаджених дерев залежала зарплата. За словами Віталія, за кожне дерево чеський роботодавець обіцяв сплачувати п’ять крон (5,96 гривень – ред.), дві з яких посередники мали забрати собі, решту повинні були віддати людям.

Перед поїздкою до Чехії людям обіцяли щотижневі аванси. Натомість, каже Віталій, розрахувалися з групою лише раз. Працівники отримали по тисячі крон після тривалих прохань дати кошти кошти хоча б на їжу. За підрахунками Віталія, за роботу у лісі йому мали заплатити 22 тисячі гривень. Каже, коли умови роботи стали ще гіршими, люди на останні гроші купили квитки до Праги, де знайшли іншу роботу. Менеджери і куратори з "Jobs" обіцяли, що розрахуються за роботу до 14 травня. Однак цього не сталося.

Боротьба з недоброчесним посередником

Віталій писав у соцмережах про те, що з ним трапилося, і знайшов інших людей, які, як і він, постраждали від посередництва "Jobs". Разом вони на деякий час заблокували сторінки "Jobs" в інстаграмі.

Віталій Вітрук писав в соцмережах про те, що з ним трапилося, і зустрів інших заробітчан, ошуканих посередником "Jobs". Суспільне, скріншот

Після цього, каже Віталій, йому повернули менше половини заробленого і почали погрожувати. Він вмикає голосове повідомлення, яке йому надіслав Микита Ковальчук, який позиціонує себе керівником "Jobs": "Так будь-який дурник може взяти і написати щось у фейсбуці, заблокувати комусь якісь певні речі. Думають, залишаться непокараними. Ти що, гониш? За таке ноги ламають жорстко".

"Я вже розумів, що нас обманули, ніяких коштів нам ніхто виплачувати не буде. У мене було дві цілі: це розказати іншим про цю ситуацію, щоб вони не попадали так, як ми, і друга – це обмежити діяльність цієї фірми, конкретно інстаграм-сторінок", – розповідає Віталій Вітрук.

На своїх сторінках "Jobs" публікує номери ліцензій, які нібито дають право працевлаштовувати. Як ми з’ясували, таких ліцензій не існує. Просто набір цифр. У реальності "Jobs" – лише сторінки в інстаграмі.

Як "Воркхаб" ошукав сотні людей

На початку літа соцмережі сколихнула інформація про одну з найбільших в історії України афер на охочих заробити за кордоном. Це історія "Воркхаба" – компанії, через яку на роботу у Фінляндію планували поїхати кілька сотень українців.

Атовець Віталій Ходоровський з Івано-Франківська – один із тих, хто планував поїхати на заробітки через ТОВ "Воркхаб". Каже: взимку на підприємстві, де він працює, затримували заробітну плату. Тоді чоловік вирішив поїхати за кордон. Крім того, хотів втілити у життя свою мрію – побудувати будинок.

Віталій Ходоровський вирішив їхати на заробітки, щоб заробити на будинок. Суспільне, скріншот

У лютому Віталій зв’язався з компанією щодо вакансії на сирному заводі "Валіо" у Фінляндії. Він отримав звукове повідомлення, в якому менеджерка "Воркхаба" повідомила, що вартість оформлення на цю вакансію становить 500 євро. Працівникам пропонують зарплату 14.3 євро за годину.

"У випадку отримання відмови у візі ви отримаєте компенсацію у розмірі 680 євро. Але оскільки таких випадків не було і немає, ми так впевнено цей момент гарантуємо", – розказала менеджерка.

Віталій Ходоровський домовлявся з компанією "Воркхаб" близько пів року. Договори отримав поштою. Ці договори – якраз не про консультацію, а про послуги з працевлаштування. Вони – фінською і українською мовами, детально розписані, містять підписи і печатки рекрутера ТОВ "Воркхаб" і фінської компанії "Валіо", куди планував поїхати чоловік, а також передбачали штрафні санкції. Дехто з клієнтів "Воркхаба" розповідав нам, що перед тим, як підписати такий договір, консультувався з юристами.

Віталій уважно вивчав договори “Воркхаба” і не знайшов у них недоліків. Суспільне, скріншот

20 липня чоловік вже мав відлітати до Фінляндії, але цього не сталося. У червні він, як і сотні інших клієнтів "Воркхаба", не зміг додзвонитися до свого менеджера.

Як ошукують, прикриваючись державною ліцензією

Посередництвом у працевлаштуванні за кордоном українські компанії і підприємці можуть займатися лише на підставі ліцензії, яку видає Міністерство економіки. Щоб отримати ліцензію, треба мати сайт, офіс, юридичний супровід та договір з конкретною іноземною компанією. За роботу без ліцензії передбачено штраф – 120 тисяч гривень.

У реєстрі компаній, які мають ліцензію, станом на жовтень 2021 року є 2187 ліцензіатів. Одним із них до серпня було ТОВ "Воркхаб". Фірма мала право працевлаштовувати будівельників, мулярів, штукатурів і інших працівників будівельної галузі на роботу в одній з компаній у Республіці Чехія. Віталій Ходоровський каже, що саме наявність ліцензії переконала його у надійності посередника.

Через вимогу держави мати ліцензію виник ще один ринок – продажу цих ліцензій. Справжня вартість ліцензії – один прожитковий мінімум, зараз це близько 2400 гривень.

Як ми з'ясували, юристи можуть запропонувати оформити й фіктивний договір із закордонним роботодавцем. Наприклад, юридична фірма "Правова допомога" повідомила нам, що отримала вже сотні таких ліцензій. Працівниця компанії розповіла, що вони пропонують клієнтам три пакети послуг, вартість яких – від 10 до 22 тисяч гривень. Продають тут і фірми з ліцензією "під ключ". Якщо клієнтові потрібно, в його штат можуть "вписати" юриста.

Компанія пропонує на вибір три пакети послуг щодо отримання ліцензії. Суспільне, скріншот

"Ми навіть на продаж готуємо, самі реєструємо компанії, отримуємо ліцензію з нашим партнером технічним, і потім уже готові компанії продаємо. Але туди ви людей не зможете відправляти на роботу. Це просто для отримання ліцензії. Якщо вам буде потрібен, наприклад, юрист напрокат, технічний, щоб у вас був, то ми надамо. Там, здається, 4 тисячі гривень на рік така послуга коштує, ми вам його у штат впишемо", – розповіли в компанії "Правова допомога".

Журналісти Суспільного понад місяць намагалися отримати коментарі Міністерства економіки, втім, отримали лише письмові відповіді. У них йдеться, що за вісім місяців цього року було проведено одинадцять планових та дві позапланові перевірки компаній-посередників. Торік перевірок не проводили взагалі.

Міністерство економіки з 2020 року ліцензує посередників з працевлаштування за кордоном. Суспільне, скріншот

Місцева поліція не побачила злочину

Коли менеджери і керівництво "Воркхаба" перестали відповідати на дзвінки, а сайт компанії зник, люди, які вже мали б отримувати свої візи і збиратися до Фінляндії, почали звертатися до поліції у різних регіонах України. Віталій приніс заяву у райвідділок в Івано-Франківську. Однак там розслідування за його справою не розпочали і порадили судитися з "Воркхабом".

Чоловік звернувся із заявою ще раз – вже до Голосіївського управління поліції міста Києва, де наразі отримали 280 заяв потерпілих "Воркхаба". У червні там розпочали розслідування. Справу кваліфікували як шахрайство в особливо великих розмірах або вчинене організованою групою. Організаторам загрожує від 5 до 12 років за ґратами.

Постраждалі почали об’єднуватись, створювати закриті групи і чати. Та до поліції звернулись не всі. Розслідувати справу "Воркхаба" журналісти почали на місяць пізніше за поліцію. Офіційно компанія мала 25 мільйонів гривень статутного капіталу і понад три роки досвіду на ринку.

Журналісти Суспільного встановлювали, хто міг бути причетним до історії "Воркхаба". Суспільне, скріншот

Менеджери "Воркхаба" використовували цю інформацію як додатковий аргумент доброчесності компанії. У тристоронніх договорах про працевлаштування, які підписували з "Воркхабом", ще однією зі сторін були фінські компанії. Зокрема, "Валіо" і "Фазер". Обидві відповіли нам, що з посередниками в Україні не працюють і уже знають про аферу.

Інсайдер з "Воркхаба"

Журналістам вдалося знайти колишню менеджерку компанії Анну. Виявилось, що журналісти єдині, хто зацікавився нею – поліція до жінки за поясненнями і досі не зверталась.

Менеджерка "Воркхаба" Анна була переконана, що працює у реальній компанії з працевлаштування. Суспільне, скріншот

Анна розповідає, що знайшла цю роботу за оголошенням, з нею уклали договір, обіцяли хорошу зарплату, але зрештою так повністю і не розрахувались. Все, що було потрібно для роботи, – смартфон. Робочі питання вирішувалися онлайн. Розмови з клієнтами – переважно по телефону. З окремими клієнтами Анна зустрічалася в офісі "Воркхаба", який був у квартирі житлового будинку на вулиці Льва Толстого у Києві.

Зараз на офісі "Воркхаба" – табличка іншої компанії. Суспільне, скріншот

Анна каже, що у компанії було шість менеджерів, керівником був чоловік, який представився Олександром Клименком. Працівники ніколи не бачилися у реальному житті. Анна каже: її керівництво мало навіть фейсбук-сторінки, які нагадували профілі реальних людей. Тому вона була переконана, що це справжні люди.

Пошуки директора "Воркхаба"

У селі Полуботки, що неподалік Чернігова, прописаний директор і власник ТОВ "Воркхаб" Олександр Клименко, який нібито вклав у компанію 25 мільйонів гривень. Чимало клієнтів товариства надіслали нам докази того, що пересилали кошти за вакансію на його банківський рахунок. Декілька людей стверджували, що спілкувалися з ним телефоном. Журналісти Суспільного навідалась до його оселі, але не застали Клименка вдома.

Тут живе власник "Воркхаба", який нібито вклав у фірму 25 мільйонів. Суспільне, скріншот

Журналісти поспілкувалися з матір'ю і сестрою Олександра Клименка. Вони розповіли, що йому нещодавно виповнилося 19 років. Хлопець вчився на зварювальника у місцевому ПТУ. Мати Олександра Олена каже, що до неї приїжджали потерпілі з "Воркхаба", і лише тоді вона дізналася, що син – власник компанії, яка ошукала сотні людей. Каже, її син дійсно працював у Києві.

"То вантажником: то там щось повантажить, то там. То сторожем, то машини якісь поробить. Якщо коротко, то такі-от підробітки невеликі. Це виходить, що десь він влип. Він поставив підписи. Це треба ж бути освіченою людиною, щоб відкрити фірму, це ж юридично все має бути оформлено. Це повинен бути досвідчений дорослий чоловік, щоб такі справи прокручувати", – розповіла мати Олександра Клименка.

"Консультант" Андрій

Олександр Клименко став директором "Воркхаба" рік тому – у свої 18. До цього бізнес належав іншим людям. Колишній співвласник ТОВ "Воркхаб" Іван Кулаков каже, що його фірма намагалася займатися працевлаштуванням за кордоном, але так і не відправила за кордон жодного клієнта. Він намагався продати її на торговому майданчику. І покупець знайшовся.

За допомогою одного із постраждалих журналістам вдалося отримати докази того, що покупкою "Воркхаба" цікавився чоловік на ім'я Андрій, який представлявся юристом. Ми встановили, що купівлею компанії цікавився Андрій Кірєєв, колишній власник школи іноземних мов. Він запевняє, що лише консультував 18-річного Клименка і не має стосунку до афери.

Кірєєв – донедавна власник школи іноземних мов. Суспільне, скріншот

"По суті, можу тільки відповісти, що консультував у рамках консультації – і все. Більше інформації у мене ніякої немає", – стверджує Андрій Кірєєв.

Втім, ексменеджерка Анна, яку ми попросили послухати розмову з Андрієм Кірєєвим, впізнала за його голосом свого колишнього шефа. Крім Анни, голос Кірєєва впізнали ще двоє клієнтів "Воркхаба", які, як вони думали, спілкувалися з Олександром Клименком. Цю ж людину бачили під час продажу компанії у нотаріуса.

Зрештою журналісти зв’язалися з 19-річним Олександром. Він розповів, що лише шукав підробітки у групах у телеграмі і натрапив на оголошення чоловіка, який представився "юристом" Андрієм: "У телеграмі була група, не пам’ятаю назву, "Підробітки" – щось таке. Ну, я списався, зустрічались, він мені каже: "Підписуєш, так приходиш 3-4 рази". На вигляд він був нормальна і наче порядна людина. Я думаю: все нормально буде. Так розказав, пояснив – нічого мені не буде: "Тільки підпис ставиш і нічого більше не робиш".

За кожну зустріч він отримував близько тисячі гривень. У сумі, каже Олександр, вийшло 6-7 тисяч гривень. Він впізнав не лише голос, а і фото Андрія Кірєєва. Каже: саме ця людина платила йому за підписи.

Повідомляємо Андрію Кірєєву, що його голос і фото впізнали кілька людей, причетних до цієї історії. Чоловік продовжив запевняти, що лише консультував щодо "Воркхаба". Також зазначив, що поліція його поки не допитувала.

Зібрані докази журналісти виклали в заяві і передали поліції. Суспільне, скріншот

Усі зібрані факти журналісти передали до поліції. Втім, ані керівництво Голосіївського управління поліції міста Києва, ані слідчий спілкуватися з журналістами про "Воркхаб" не захотіли.

Як реклама "продає" роботу за кордоном

Сотні сторінок, сайтів, груп у соцмережах і чатів 24 години 7 днів на тиждень публікують оголошення з пропозиціями роботи. Їх адміністратори стежать за відгуками і відфільтровують негатив. Негатив публікують у інших спільнотах, де люди діляться історіями шахрайства.

Президент Всеукраїнської асоціації компаній з міжнародного працевлаштування Василь Воскобойник розповідає, що для роботи у будь-якій країні Європи українці зобов’язані отримати робочу візу цієї країни. Однак недоброчесні посередники часто користуються необізнаністю людей і пропонують їм інші документи, які зовсім не захищають людину за кордоном.

Василь Воскобойник очолює громадську організацію, яка бореться з шахрайством на ринку працевлаштування. Скріншот, Суспільне

"Звісно, що є винятки. Наприклад, Польща задля того, щоб якомога швидше залучати до себе українців, дозволяє заїхати на підставі біометричного паспорта, мати запрошення від роботодавця, на місці підписати трудовий договір. І у строках тих, які є за біометричним паспортом, тобто 90 днів, легально відпрацювати 90 днів, а потім виїхати з території Польщі. Це, скоріше за все, виняток. На підставі звичайного біометричного паспорта в Європі неможливо працювати у жодній країні", – розповідає Василь Воскобойник.

"Тут вже стаєш фахівцем, мусиш вчитися"

Польське управління соціального страхування повідомляє про 600 тисяч українців, які сплачують соціальні внески. Проте насправді у Польщі на роботі, за різними даними, перебуває близько півтора мільйона українців. Одних із них – Руслан. Він працює у Польщі вже 11 років. Його сім’я і друзі – в Україні, а він живе тут.

"Я сам за професією лісник. Я працював у лісі 15 років. І я тут так не працюю. Я сьогодні працюю садівником, завтра я можу помалювати хату, післязавтра я можу піти землю возити, ну, що попадається. Тут вже стаєш фахівцем, мусиш вчитися"", – розказує Руслан про свою працю у Польщі.

Руслан працює у Польщі вже 11 років. Скріншот, Суспільне

Руслан показує найважливіше для заробітчан місце у П’ясечному, що неподалік Варшави. Живий "людський базар", який має назву "Місце зустрічі". Він існує ще з 90-х років минулого століття. Люди стоять з двох боків дороги. З самого ранку у дощ, у мороз і у спеку українці чекають польські авто, з яких визирнуть і запропонують заробити.

"Місце зустрічі" у П’ясечному. Тут люди домовляються про роботу. Скріншот, Суспільне

Руслан розповідає, що люди, які стоять на базарі, переважно мають польські "запрошення" на роботу. А роботодавці, які тут шукають працівників, не укладають з ними жодних договорів. Каже: знає багато людей, які відчули небезпеку таких заробітків. Розповідає історію одного знайомого: "Людина працювала 10 років без жодної страховки, і в кінці минулого року він впав з будови, з другого поверху. Він лежав 29 днів у комі, проте він вийшов, а той шеф відразу відмовився від нього".

У Руслана є польське "запрошення" на роботу від однієї фірми. Та насправді робіт у нього багато. Каже, що купити "запрошення" в Україні – не проблема: "Посередники заробляють на цьому. От шофери, які возять, вони беруть. Бере запрошення, яке коштує 100 злотих. Він приїжджає, купує те "запрошення" за 600 чи 500, чи 800 злотих. А бере за нього 1200-1300 злотих".

Минулого року Польща видала українцям 1,8 млн "запрошень" на роботу. Певна кількість з них була продана і вручена заробітчанам в автобусах, які прямували зовсім не у Польщу, а у Німеччину, Чехію, Францію й інші країни, де такі люди ставали нелегальними працівниками.

"Чехія, Німеччина – до нас люди звертаються, що їх там обманули. Підберу це слово, все хочеться інакше сказати. Все коріння йде от тут, з Польщі. І хтось собі легенько відкрив фірму і зробив дозвіл на роботу", – розповідає гендиректорка юридичної компанії у Вроцлаві Ірина Юрчак.

Українка Ірина Юрчак очолює юридичну компанію у Вроцлаві, яка працює з українськими мігрантами. Суспільне, скріншот

Відкрити фірму у Польщі можна онлайн всього за кілька хвилин. Ірина розповідає, що через просту процедуру і попит компанії часто створюють лише з метою заробітку на продажі дозвільних документів на роботу. Є кілька видів таких "запрошень".

"За "освядчення" – дозвіл на роботу – 30 злотих має сплатити роботодавець. "Зезволення" – дозвіл на роботу від воєводи – 100 злотих. Деякі польські роботодавці грішать і беруть ці гроші з працівника, що є порушенням закону. Продаж як документа, так і пропозиції роботи карається штрафом. Коли хтось один такий попаде у руки правоохоронних органів, він за собою потягне абсолютно всіх своїх клієнтів, які хоча б раз свідомо чи несвідомо порушили закон", – пояснює Ірина Юрчак.

Польський бізнесмен, власник хостелу, де живуть українські заробітчани, Раймунд Бонк каже, що різні "схеми" заробітку на заробітчанах організовують у Польщі, адже порушників закону тут можуть і не покарати.

Польський бізнесмен Раймунд Бонк допомагає українцям шукати роботу. Суспільне, скріншот

"У нас як хтось використає вашого працівника, то цьому роботодавцю нічого не загрожує. Або він відкупиться за 1000 злотих. Тому якщо він заощадить на тому працівнику 1000 злотих, а заплатить 100 злотих штрафу, то і так є в плюсі. У Німеччині таке не пройде. Швед не візьме не роботу нелегала, тому робиться так, що українська фірма працевлаштовує у Швеції, але через польську фірму. Або та українська фірма має філію у Польщі – і їде у Швецію. І така діяльність регулюється тоді польським законодавством. І тут можна за гроші все. Тому так ошукують, бо у Польщі найдешевше", – розказує Бонк.

Частина посередників таки пропонує підписати договори, але ці договори не захищають теж. Адвокат Микола Хахула розповідає, що зазвичай до нього звертаються люди, які підписали договір, заплатили кошти, але так і не були працевлаштовані. Як виявляється, вони підписували не договори на працевлаштування, а на інформаційно-консультаційні послуги.

Микола Хахула розповідає, які договори з посередниками не захищають. Суспільне, скріншот

"Підприємства, які займаються такою діяльністю і видають такі договори, важко притягнути до відповідальності. Тому що фактично вони надали консультаційні послуги. А те, що людина не прочитала договір,– це вже ніби її проблема, її відповідальність", – розповідає адвокат.

Заборона брати гроші із заробітчан

Законодавство забороняє брати з людей кошти за працевлаштування в Україні. Парадокс полягає у тому, що з шукачів роботи за кордоном брати кошти не заборонено. Посередникам дозволено отримувати кошти після підписання договору та акта наданих послуг.

У Верховній раді зареєстровані два законопроєкти, які мали б заборонити брати плату за вакансії. Один із них ("Про захист трудових мігрантів та боротьбу з шахрайством у працевлаштуванні за кордон"), крім того, пропонує відміну ліцензування. Василь Воскобойник – співавтор цього законопроєкту. Він каже: якщо проект ухвалять, то посередників, які й надалі братимуть кошти за вакансії, каратимуть штрафами у розмірі 85 тисяч гривень.

Експерт радить охочим працювати за кордоном шукати посередників, які не беруть пошти за працевлаштування: "Послуги таких посередників сплачує саме роботодавець, для кого і шукають робітників. Єдині витрати, які має нести наш трудовий мігрант, – це кошти за сплату послуг візового центру, це гроші, які людина витрачає на купівлю поліса страхової компанії і на купівлю квитка. Все інше людина не повинна платити".

Але, за його словми, навіть якщо законопроєкт підтримають у Раді, діяльність інстаграм-сторінок, вайбер-спільнот та інших недоброчесних посередників, ймовірно, і далі залишиться без контролю.

Читайте нас у Telegram: головні новини України та світу

Станьте частиною Суспільного: повідомляйте про важливі події з життя вашого міста чи селища. Надсилайте свої фото, відео та новини і ми опублікуємо їх на діджитал-платформах Суспільного. Пишіть нам на пошту: story@suspilne.media. Користувачі акаунтів Google можуть заповнити форму тут. Ваші історії важливі для нас!