Івана Купала — давнє язичницьке свято, від початку воно мало прославляти слов'янського бога Сонця — Дажбога, а після приходу християнства — три стихії: вогонь, воду та літні трави. У цей день нібито можна було як відігнати злих духів, так і привернути: в обох випадках треба було виконувати всі купальські обряди. Частину з них вночі з 6 на 7 липня відтворюють і наші сучасники.
Головними атрибутами свята є Купало та Марена. На Слобожанщині Марену вважали старшою русалкою, а на більшості території — символом зимових холодів, а також голоду та хвороб. Учасники перед святом робили їхні опудала. Купала — з верби та прикрашали квітами та намистом, Марену — з вишні, соломи або чорноклену. Матеріали були різними, залежно від регіону.
Назва "Івана Купала" має народно-християнське походження та є слов'янським варіантом імені Іоанн Хреститель. Історики й етнографи по-різному трактують походження назви. Одна з версій – купання (від прасловного *kǫpati) означає ритуальне обмивання, очищення, яке здійснювалося у відкритих водоймах. Також у Густинському літописі, написаному у XVII столітті згадується слов'янське божество Купало, однак у істориків наразі немає доказів, що такий бог справді був у давньослов'янському пантеоні.
Купальські традиції
Однією з найпоширеніших купальських традицій є багаття. Раніше люди вірили, що вночі з 6 на 7 липня виходять темні сили, тому щоб їх відігнати вони влаштовували масові гуляння навколо вогнищ.
Є повір'я, що хто вище стрибне над багаттям, той буде найщасливіший. Також наші предки вірили, що, якщо пара стрибне над вогнем та не відпустить рук, то буде завжди разом.
Вогонь також наділяли містичними силами зцілення: нібито, якщо спалити у купальському вогнищі одяг хворої людини, то вона одужає.
Інша традиція пов'язана з коханням — плести вінки. Власне вінок символізував чистоту, цнотливість та готовність до заміжжя і виплітався з лікарських 12 трав. Трави на Купала нібито мали особливу цілющу силу.
У центральній Україні вінок пускали за водою і, якщо він плив до великої води без перешкод, це символізували гарну долю власниці. На Галичині вінки посвячували, а з трав робили лікувальні чаї. На Поліссі водою пускали два вінки, щоб подивитися чи зійдуться вони.
Поширеним є повір'я, що вночі на Івана Купала цвіте папороть, яку стережуть злі духи. Той, хто має цвіт папороті, нібито отримає дар прозріння майбутнього й здібність розуміти мову звірів і птахів, дізнаватися про долю людей, зцілювати хворих, може знаходити заховані в землю скарби.
Івана Купала та християнська церква
Як і багато інших язичницьких свят Івана Купала збігається зі Різдвом Іоанна Предтечі, яке відзначають християни східного обряду. Погляди щодо води цього дня збігаються і в язичницькій традиції й в християнстві: вважається, що нібито з цього дня купання стає безпечним і цей "захист" тримається до 2 серпня — Ільїна дня.
Православна церква України кожного року нагадує вірянам, що Купала та Різдво Предтечі — різні свята.
"У церковному уставі прямо не згадується заборона щодо народних купальських гулянь, однак безперечно заборонені ворожіння, сороміцькі ігрища та стрибання через вогонь як відгомін поганського "обряду очищення". Тож все, що ви робите, робіть свідомо та відповідально, завжди пам'ятаючи, що ви – християни", — наголосили у ПЦУ.
Що відомо
- 6 липня у житомирському Гідропарку відзначили свято Івана Купала – для житомирян та гостей міста влаштували DJ-шоу, театралізоване дійство "Магія купальської ночі" та інтерактивні майстеркласи та роздавали плетені вінки і прогощали варениками з вишнями.
Читайте також
Плетуть вінки та танцюють: у Черкасах почали святкувати Івана Купала
"Святкування Івана Купала на Кіровоградщині вважаю театральним дійством". Світлана Буланова
Свято Івана Купала у Хмельницькому: етногуляння та додаткові тролейбуси