Щосуботи проєкт "Artилерія" від Суспільне Культура ділиться актуальною українською музикою, що вийшла за тиждень.
Сьогодні в добірці — грайливий та емоційний сингл від Lipatova, потенційний радіохіт від Івана Люленова, ностальгійний дебют від Office Syndrome, повернення Guerilla Noir, зачарована природою Pollyséna та багато іншого.
Ortea — Градієнт (LP)
На дебютному альбомі Ortea збирає дивовижний список імен з українського індіпопу та хіпхопу: Alice Change, Iryn, Stereosophie, Нестор та інші. Складно назвати це альбомом у звичному сенсі, це скоріше цікаво оформлена візитівка саундпродюсера.
Office Syndrome — Swaye (LP)
Новий проєкт електронних музикантів та військових Антона Малиновського тепер має свій перший повноформатний реліз. Обкладинку можна легко сплутати з логотипом незрозумілого застосунку, який підсовує реклама на сайті. Власне, інтернет та його неочевидні закутки і є основним натхненням для цього релізу.
Andrii Kunin — Axis (EP)
Ненав'язливий та короткий електронний мініальбом, що місцями нагадує альбом саундтреків до відеогри. Більшість треків тут коротші, ніж дві хвилини.
Pollyséna — Нам
У синглі з майбутнього мініальбому Pollyséna пробує для себе інший вайб. Замість ґлему і чіпких приспівів — акустика та бажання втекти до лісу.
"Пісня «Нам» відчувається як прогулянка в лісі, як зірватись з місця і побігти назустріч сонцю, як вітер, що грається із волоссям. Я спеціально хотіла передати відчуття зʼєднання із саме сосновим лісом, бо частенько бувала там в дитинстві", — коментує артистка.
Lipatova — Не страшно
У новому треку Аня Ліпатова закликає чоловіків не ігнорувати власних емоцій та дозволити собі дати слабину. А ще тут дуже чіпкий приспів. Поки що це найсильніша пісня у сольній творчості Ліпатової.
Regina Collage — Horizont
Головні в цій композиції — повторювані ударні, які ніби відволікають від басової лінії та вокалу, який губиться у розмаї різких та абразивних звукових текстур.
Guerilla Noir — Чорний
Учаники Guerilla Noir не збиралися на репетиціях понад три роки, і тепер нарешті зустрілися заради цього треку. У них вийшов злий, але від того не менш танцювальний металкор, який під час прослуховування створює те саме враження чорної воронки, яка зображена на обкладинці релізу.
Нащо вони це роблять — Знак серця
У пресрелізі до цього синглу гурт написав, що це "найтемніша точка" тієї історії, яку вони хочуть розповісти. Це викликає певні очікування, які зрештою не виправдовуються в самому треку. Власні думки вони порівнюють із Бермудським трикутником, в якому губляться судна, але цей образ тут існує здебільшого у тексті, а музично — це просто попрок із дивним рифом у кінці.
Palmyra — Skr1llex
У назві цього синглу — данина поваги артисту, який привернув увагу цілого покоління до електронної музики. А у самому треку від Скріллекса майже нічого немає. Лоуфайні треки у Palmyra все-таки виходять краще, ніж танцювальні.
Хейтспіч — Я за все хороше
У новому треку Хейтспіч в іронічному тоні перераховує усе, за що його часто критикують в інтернеті. І, на жаль, не можна сказати, що трек стає від цього сильно гострішим.
До смерті і довше — Дзвін
Довга рок-балада про життя та смерть. У самому образі дзвону можна прочитати омаж Metallica. Можна допустити, що поціновувачам Metallica цей трек буде до душі.
"Цей трек — нагадування, що годинник невблаганно тікає, а фінальний дзвін завжди десь поруч. Але саме тому варто жити тут і зараз: насолоджуватися гидким вітром, перш ніж прийде вічний штиль", — коментують учасники гурту.
Labuba — Скляні очі
Закоханість часто приносить безсоння. Етюд з однієї з таких безсонних ночей Labuba і випустив сьогодні. А поєднання акустичної гітари з шумними треповими ударними та співом майже пошепки я би назвав потенційно головним трендом в українському інді 2026 року.
Ivan Liulenov — Медуза
Іван Люленов складає враження чи не єдиного радіоформатного попартиста, який справді слухає музику. Я би не став називати те, що він робить, "експериментами зі звучанням", але він дає українській попмузиці те, чого їй явно бракує.
Анна Трінчер — Маргарита
Хоч сама пісня про класичний коктейль не сильно вирізняється з решти телевізійно-радійного попу, кліп режисера Міті Шмурака заслуговує на увагу. Підбір телевізійних персоналій здається настільки специфічним, що стає радше схожим на задум, який важко зрозуміти, аніж на випадковість. Увесь кліп виглядає як маскарад явищ із різних епох українського телебачення: токсичні кольори кліпів з М1, телемагазини, які нагадують рекламу прального порошку з Антіном Мухарським, Діма Коляденко зі збіркою Іздрика та Оксана Ґутцайт, яку глядачі пам'ятають за вечірніми випусками новин.
Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok
Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: [email protected]
