За час повномасштабної війни благодійний фонд Говарда Грема Баффета надав Україні допомоги на понад 1,3 мільярди доларів. Цьогоріч планує витрати ще кілька сотень мільйонів, аби прискорити гуманітарне розмінування й відновлення інфраструктури. А також підтримати фермерів, військових із важкими пораненнями та дітей.
За обсягом і кількістю напрямів допомоги американський фонд Баффета став найбільшим приватним інвестором України. Він перевершив за розміром внесків у наше відновлення деякі країни ЄС. Нині це лідер з-поміж усіх благодійних фундацій з Америки та Європи в справі підтримки українців.
71-річний Говард Баффет — американський бізнесмен, фермер та філантроп. Він син одного з найбагатших і найуспішніших інвесторів світу, 95-річного Воррена Баффета. Його батько заснував та очолив міжнародний холдинг Berkshire Hathaway, що володіє активами в бізнесах від Apple та Bank of America до страхових компаній, операторів ринку енергетики й авіаліній.
Суспільне поспілкувалося з Баффетом-сином на полях Конференції з відновлення України в Гданську. 25-26 червня там зібралися близько 5000 урядовців, бізнесменів, представників фінансових установ та міжнародних організацій, аби домовитися про нові проєкти й підписати угоди.
Говард Баффет приїхав туди, адже відбудова України — фактично одне з основних завдань, якими нині опікується його фонд.
Відеоверсію розмови мецената з Суспільним дивіться тут.
Сімейні традиції філантропії
Саме батько дав своєму середньому сину Говарду доленосні уроки. Один із перших він отримав, коли Воррен Баффет купив йому ферму. Син мав сплачувати батькові ренту із загальних доходів цього сільськогосподарського виробництва. Це мало навчити Говарда дисципліні, терпінню та відданості в праці.
Від батька Говард перейняв і традицію сімейного благодійництва. І чітке розуміння: інвестувати потрібно лише після того, як вдасться особисто переконатися в доцільності капіталовкладень. Нині Баффет-молодший, за його словами, інвестує в мир в Україні.
“Це не благодійна діяльність. Це може мати такий вигляд, але правда в тому, що ми інвестуємо в майбутнє України”, — наголошує меценат.
Від початку російського вторгнення Говард Баффет практично живе на дві країни. За цей час він 26 разів відвідав прифронтові та прикордонні території. Запевняє, що для нього це не було складно, адже він і до того відвідував зони конфлікту по всьому світу. Допомагав там фермерам, підтримував молодь — а також робив художні фото, аби зберегти пам’ять про ті події.
Меценат зізнається, що деякі зі світлин, зроблених в Україні та в інших країнах занадто болісні. “Я зробив кілька фотографій, які мене просили не використовувати, бо вони занадто жорстокі, — каже він. А своє захоплення пояснює так: — Мені здається, одній фотографії важко справді щось змінити. Натомість світлини покликані підтримувати все те, що відбувається, живим у пам'яті людей”.
Також для Говарда це інструмент більше дізнатись про людей та їхні досвіди. “Для мене це спосіб вчитися й зустрічати людей, які можуть розповісти більше про те, що відбувається”, — додає він. Хоча для команди бізнесмена це додаткові безпекові виклики. Одного разу розмови з людьми неподалік від фронту обернулись тим, що Баффету й супровідному персоналу довелось ховатись від російського обстрілу.
Українські друзі та проєкти
Єдиний похресник Говарда Баффета — українська дитина. І загалом серед його близьких друзів зараз чимало українців. Із багатьма він познайомився вже під час війни.
Воррен Баффет, маючи статки в понад 300 мільярдів доларів, якось зауважив, що мірило успіху людини — не кількість грошей, а кількість тих, хто буде готовий сховати цю людину, якщо їй загрожуватиме смертельна небезпека. Саме в такій ситуації перевіряються дружба, довіра й повага. За словами сина інвестора, його зв’язок з українськими друзями схожий.
“Я відчуваю, що вони не лише зробили б усе можливе, щоб захистити мене й допомогти мені. Але і я зробив би все можливе, щоб захистити їх та допомогти їм, — каже Говард. — Щоб мати змогу таке сказати, треба, щоб зійшлись чимало обставин — адже потрібно довіряти людям, поважати їх та вірити в них”.
Поточні проєкти в Україні сильно відрізняються від діяльності команди Баффета в інших країнах, каже він. Там вони здебільшого мали досить часу, щоб вивчити проблему, продумати рішення, запланувати втілення й поступово зробити задумано. Все це робилося поступово. В Україні ситуація інакша.
“Тут ми реагуємо на події, які відбуваються просто зараз. Ми не можемо це планувати наперед. Та й ми не робили інвестицій такого типу раніше, — пояснює Баффет. — Приміром, тут ми будуємо міст, бомбосховища — вперше. Зазвичай ми таким не займаємось”.
Ще один приклад унікальних задач — відновлення поліграфічного комплексу “Фактор-Друк” у Харкові, одного з найбільших у Європі. 23 травня 2024 року російська ракета С-300 вдарила в його палітурний цех. Загинули семеро працівників, 16 отримали поранення. Тоді були знищені близько 50 тисяч книжок.
“Ми здійснили це (допомогли “Фактор-Друку” відновити роботу — ред.) не тому, що вважали за потрібне зробити внесок у видавничу справу. Ми зробили це, бо йшлося про атаку Росії на українську культуру. Це був напад, щоб позбавити школи та дітей підручників, інших книжок. Це була атака на українське суспільство, тож відновлення мало й символічне значення”, — пояснює Говард критерії відбору проєктів.
Інші приклади — проєкти фонду в Бучі, які втілили в життя після звільнення міста від російської окупації. Фонд Баффета допоміг відбудувати зруйновану вулицю Вокзальну. Там же за кошти американського мецената відкрили фабрику-кухню харчування для дітей. На ній готують корисні гарячі обіди для понад десяти тисяч школярів.
Крім того, у червні 2025-го фонд допоміг українським прикордонникам інженерним обладнанням.
Говард наголошує, що саме живе спілкування з українцями допомогло йому побачити потенціал цієї країни. “Щойно ми прибули сюди, я б сказав, що Україна та українці стали причиною значної частини наших інвестицій. Це дивовижна країна з неймовірними людьми”, — відзначає американський філантроп.
Приміром, серед його контактів в Україні — військові з ампутаціями. Його фонд допомагає центру протезування, реконструктивної хірургії та реабілітації постраждалих від війни Superhumans.
Таке коло спілкування й поїздки до України дають розуміння, якої допомоги й де саме потребують люди. Так, у 2023-му Говард Баффет проїхав із Харкова до селища Борова, яке розташоване за 10-20 кілометрів від лінії фронту. Хоч він бачив розбиті Росією будинки та спустошення, думав насамперед про людей, які раніше там жили. А також про їхні звички, спогади, пам’ять і майбутнє.
“Ти їдеш повз села, міста. Усе зруйновано: церква, школа, підприємства, будинки. Стоїть лише кілька стін. Коли я там, я не думаю про те, як це відбудувати фізично. Я думаю про сім'ю, якій довелося залишити свій дім, — ділиться він враженнями. — Я думаю про те, що церковні служби там більше ніколи не відбудуться. Куди вони підуть на ці служби? Думаю про дітей, які більше не можуть вчитися в школі: де вони зараз і чи мають усе, що їм треба?”
Вплив на наступні покоління
Говард Баффет один із тих, хто переконаний: результат війни Росії проти України вплине не лише на українців та європейців. Мова про вплив на наступні покоління в усьому світі. У цьому контексті він досить критично оцінює готовність власної країни — США — до протидії сучасним безпековим загрозам. “Ми не готові протистояти загрозі безпілотників, яка виникла, і ми маємо вчитися цього в України”, — вважає він.
На думку Говарду Баффета, його країна також мала б долучитися до надання Україні безпекових гарантій після завершення війни. “Українці мають знати, що не лише ми, а й багато інших людей підтримують Україну. Більшість американського народу її підтримує. Ми маємо політичну ситуацію, яка дає дещо інші результати, але американці розуміють: Росія — наш ворог. Вони розуміють, що Україна бореться за свою свободу та демократію, як ми це робили 250 років тому”, — підсумовує Говард Баффет.
Він переконаний, що після відбудови Україна має шанси стати однією з провідних країн Європи та збагатити її своїми інноваціями й досвідом.
З фронту на ферму
А поки що фонд Баффета планує нові проєкти в Україні в партнерстві з місцевими організаціями. А в перервах між своєю благодійною діяльністю та бізнес-справами Говард Баффет власноруч займається фермерством.
“Байдуже, скільки всього я роблю і чим займаюся — я завжди хочу мати змогу навесні сісти в сівалку й посіяти кукурудзу. Завжди хочу мати змогу сісти в комбайн і зібрати її восени, — ділиться він. — Щоправда, минулого року я пропустив частину сезону через Україну”.
В Україні Баффет теж має справи, пов’язані з фермерством. По одному із комбайнів, які його фонд надав у рамках програми "Жнива перемоги", ударив дрон. Це сталося на Сумщині. Наступного дня ще один комбайн потрапив під обстріл на Харківщині.
Тож тепер із найближчих планів у Говарда Баффета — не лише зібрати свій врожай кукурудзи на полях у штаті Іллінойс. А й вирішити, чи варто встановлювати захисні сітки й засоби РЕБ на деякі надані ним комбайни, які нині працюють поруч із фронтом.