Уперше за 12 років Україна закінчує без медалей олімпійські змагання з лижної акробатики.
Перед стартом Ігор у Мілані одразу два види спорту виглядали головним джерелом здобуття Україною олімпійських нагород. І якщо у біатлоні цих медалей вже не було 12 років, то лижна акробатика виборювала їх на двох попередніх Іграх: у 2018-му та 2022-му це вдавалося Олександрові Абраменку, який закінчив кар'єру посеред олімпійського циклу і прибув до Мілана вже у статусі тренера.
Попри відсутність Абраменка та поїздку на Олімпіаду-2026 молодим складом (одразу шість дебютантів), у лижній акробатиці Україна могла розраховувати не лише на одну нагороду у Мілані. Впродовж олімпійського сезону Кубка світу одразу трьом лижним акробатам — Олександрові Окіпнюку, Дмитру Котовському та Яну Гаврюку — вдавалося виграти медалі етапів. Тоді як до командних змагань Україна підходила у статусі віцечемпіона світу, який здобула складом Окіпнюка, Котовського та Ангеліни Брикіної, що у попередньому сезоні двічі зупинялася за крок від нагороди в особистих змаганнях.
Втім, здобути олімпійські медалі українським лижним акробатам не вдалося. Спершу Брикіна зупинилася за крок від виходу у жіночий фінал (13-те місце), згодом до чоловічого фіналу пройшов лише Окіпнюк (Котовський і Гаврюк посіли 17-те та 21-ше місце у кваліфікації). Не використали українці й останній шанс — командний фінал завершили на шостому місці.
Тенденцією усіх цих результатів, які демонстрували українські лижні акробати, стали надскладні елементи, які вони виконували під час змагань. Особливо помітною вона була під час кваліфікації:
- Ангеліна Брикіна у другій спробі кваліфікації особистих змагань виконала стрибок Back-Full-Double-Full-Full (потрійне сальто із чотирма гвинтами, коефіцієнт 4.960) — не приземлила його на ноги;
- Олександр Окіпнюк у першій спробі кваліфікації успішно виконав стрибок Back Double Full-Full-Double Full (складність 5.000 балів) — впорався з ним і пройшов фінал;
- А ось Дмитро Котовський заявив коронний "Ураган" (Back Full-Triple Full-Full на 5.200 складності), після чого не приземлив і порівняно "легший" Back Full-Double Full-Full (на 4.425 бала).
Саме складність стрибків українців у кваліфікаційних змаганнях стала однією з найбільш дискусійних тем. Якщо у чоловічій кваліфікації лише один спортсменКитаєць Лі Тіанма, 5.100 бала у другій спробі, окрім Котовського виконував стрибок із складністю понад 5 балів, то у жіночій Брикіна була беззаперечною лідеркою за цим компонентом: її другий стрибок на 4.690 балів — на понад 0.3 бала складністю вищий, аніж у лідерок змагань, тоді як "прохідною" до фіналу була складність менше 4.
Суспільне Спорт поспілкувалося впродовж трьох днів змагань з представниками збірної України щодо складності стрибків, а також причин, які сприяли такому результату на Олімпійських іграх. Ось, що вони розказали.
Тактика виконання стрибків
Кваліфікацію українські лижні акробати розпочинали зі складнішого стрибка у першому раунді. Ускладнювати елемент у другому раунді наважилася лише Брикіна — Котовський та Гаврюк, попри статус "непрохідних" у фінал, виконували порівняно легші стрибки. Те саме стосувалося й інших дебютантів Олімпіади.
"Зазвичай, я це вирішую і для мене краще, коли виконую складніший стрибок першим, — розповідала Діана Яблонська. — Зазвичай, я на нього збираюся і на Кубку світу у мене це виходить. Просто тут зовсім інші емоції, зовсім інший рівень. І ось я просто стояла і у мене було враження, наче це я не просто їду, а збоку спостерігаю".
"Мені здається, більшість спортсменок на перший стрибок можуть більше зібратися, випробувати себе краще, — вважає Оксана Яцюк. — А другий — це вже таке, більш запасний варіант, якщо перший не вийшов".
Зміна у тактиці відбулася вже на командні змагання — враховували відсутність достатньої тренувальної тактики.
"Тактику складали, відштовхуючись від того, що постійно переносили змагання, і чотири дні поспіль ми не стрибали, — зазначив після командних змагань Котовський. — Тобто, ми мали три розминочні стрибки — за цей час потрібно було розім'яти максимум. І пішли по наростаючій: почали тренування з легшого стрибка, закінчили «Ураганом». І, як правило, чим закінчили, тим і починаємо. Тому так і склалася наша стратегія. Але не те, що вона не виправдана — просто без різниці, який стрибок буде першим: чи складніший, чи легший. Увесь стрибок залежить від того, який буде вихід з трампліну. А там вже у повітрі без різниці, що робити".
"Тут не у тактиці розрахунок, — додає Аблаєв. — [Напередодні я з Котовським], планував спочатку йти на гвинт-два гвинти-гвинт, а ще потім — тільки гвинт-три гвинти-гвинт. Але він попросив, сказав, що хоче йти на гвинт-три гвинти-гвинт та починатиме з нього. Подумав, він що той стрибає добре, що цей — для нього немає різниці. Але все ж таки бачимо, що не вгадали. Тобто, Діма був готовий вигравати все, стрибки у нього стояли, але все ж таки припустився двох поспіль помилок на відході і впав".
Однак для того-таки Котовського другий стрибок замінили — спершу він очікував, що доведеться виконувати коронний "Ураган". "Як я розумію, стрибок заявлений був з самого початку. І після другого стрибка [Окіпнюка], я думав, мені доведеться його виконувати. Але я так розумію, що по загальній сумі балів відносно інших команд з цим стрибком вдалим було б достатньо балів, щоб пройти кваліфікацію, але він був невдалим", — зазначив Дмитро.
Ризиковані стрибки — це боротьба з топсуперниками
Ще перед стартом на Олімпійських іграх головний тренер збірної України Енвер Аблаєв натякав на те, що на турнірі лідери команди виконуватимуть "складніші" елементи. Деякі з них, як-от Ангеліна Брикіна, готувалися до цього вже посеред сезону на Кубку світу: так, на етапі у Лак-Бопорті вона виконала стрибок Back-Full-Full-Tuck.
"Ми з нею спілкувалися в грудні і прийшли до висновку, що оскільки погодні умови сприяють стрибкам з потрійним сальто, то треба їх стрибати, — пояснював головний тренер збірної України з лижної акробатики Енвер Аблаєв в ексклюзивному інтерв'ю для Суспільне Спорт у січні. — Бачимо, які стрибки виконують дівчата на перше, друге, третє місця — це як мінімум два потрійні сальто, а те і всі чотири. І ці чотири — це навіть не «фул-фул», а потрійне сальто з трьома гвинтами. Тобто, якщо ми хочемо бути конкурентоспроможними, то треба переходити на потрійні сальто".
Однак на Олімпіаді Брикіна виконала ще складніший стрибок — який навіть ніколи не приземляла на ноги.
"Вирішили ризикнути і піти на потрійне сальто з чотирма гвинтами, аби мати шанс. Це був перший її в житті [подібний] стрибок. На жаль, не вдалося. "Вона його на снігу ніколи не стрибала — це було на змаганнях одразу. Могла краще, але це змагання, Олімпіада. Дуже важкий стрибок; він важкий і для хлопців на сьогодні. З дівчат на сьогодні [його] не виконує жодна", — розповів Аблаєв.
Сама Брикіна погодилася зі словами тренера: вважає ризик "виправданим". "Стрибнула його на сніг лише одного разу — це те, що ви бачили [у кваліфікації особистих змагань]. Виходить, що у мене нуль стрибків на сніг, але ми пішли на ризик. Вважаю, це був виправданий ризик і ми зробили правильно з моїм тренером. А ті, хто вирішив засуджувати цей вибір, — вибачте, ви не розумієте нічого у цьому спорті".
"Для хлопців він теж важкий, але, як ми бачимо, хлопці стрибають три [сальто] з п'ятьма [гвинтами], а не три з чотирма. Знаю людей, які роблять три [сальто] з шістьма [гвинтами]. Ви собі уявляєте вилетіти на таку висоту з потрійного трампліна, скрутити один гвинт, потім ще два вкрутити, і потім ще на приземленні один треба зробити. Це дуже складно, бо дуже багато гвинтів. І треба мати дуже хорошу координацію, щоб його стрибати", — додала українська лижна акробатка.
Надскладний стрибок мав у запасі і Олександр Окіпнюк: одразу шість (!) гвинтівЗ врахуванням всіх можливих збавок, Окіпнюк, у разі виконання цього стрибка, зміг би отримати за нього від 110 до 170 балів — залежно від реалізації.. Однак продемонструвати його нагоди український лижний акробат не мав.
"Цей стрибок дуже складний. Я його тільки одного разу виконував у житті — не знаю. Ходять чутки, що спортсмен з Росії його стрибав, і я, виходить, теж його стрибав. Три [сальто] з шістьма гвинтами ніхто не стрибає точно. Так [стрибав його на снігу], перед підготовкою на олімпійський період".
"Це стрибок два гвинти-два гвинти-два гвинти, тобто потрійне сальто з чотирма гвинтами, — додає Аблаєв. — Так [план був такий], бо ми його пробували. Якби він зайшов [у суперфінал особистих змагань], то так, би пішов би на [нього]".
Погодні умови — перенесення тренувань та змагань, а також непотрапляння у вітер
Під кінець Олімпіади на місцях проведення змагань почала погіршуватися погода. Першими дзвіночками стали фінал у жіночому бігейрі у Лівіньйо та чоловічій суперкоманді у Предаццо (останній до того ж закінчився гучним скандалом через скасування цілого раунду стрибків).
Проте на спортсменів у низці змагань з фристайлу (лижній акробатиці, слоупстайлі, хафпайпі) очікувало перенесення на інші дні. Це впливало не лише ментально, але й фізично: через негоду вони не могли проводити тренувальні спроби.
"Трішки спілкувалися [з суперниками]. Говорили, що ми не стрибали п'ять днів, без тренувань були взагалі, а тут одразу в бій треба було", — вказував Максим Кузнецов.
Окрім перенесення, мінливий вітер впливав на стрибки акробатів і вже під час проведення змагань. На це, зокрема, скаржився Олександр Окіпнюк під час фіналу особистих змагань.
"Думав, що першим стрибком виконаю все добре, але трішки було швидкості багато. Погода у нас така, що вітер змінює напрямки — трішки не вгадали з вітром. Тому я не приземлив перший стрибок. А на другий стрибок уже одразу напруга зросла, що важче пройти у шістку".
У підсумку, якщо на особисті змагання українці виходили з надскладними стрибками, то на командні змагання — з порівняно "легшими". Однак все одно не приземлили їх на ноги.
"Погодні умови не ті [для надскладного стрибка], — так пояснювала Брикіна вибір стрибка на фінал командних змагань. — Обрали більш стабільний стрибок: гвинт-гвинт-гвинт. Бо як часто буває, гвинт-два гвинти-гвинт не вдаються дівчатам, це дуже важко. Від цього відходиш потім ще пару днів. А [на командні змагання] взяли стрибок гвинт-гвинт-гвинт. У мене [з ним] були дуже погані тренування через те, що вітер був. Я всі стрибки впала, жодного не приземлила. Тренування було не дуже, але постаралася на змаганнях зібратися".
"Логіка була в тому, тому що погодні умови не дуже сприяли складнішим стрибкам, — зазначив Аблаєв. — Планували, що просто перейдемо на потрійне сальто з чотирма гвинтами. Достатньо було лише встати [на ноги] і спокійно проходити до суперфіналу, а вже там треба було боротися за «золото» і виконувати дійсно найважчі стрибки. В принципі, все було правильно, але хлопці не впоралися. Вони просто віддали медалі".
