Штати обіцяли вирішити, чи битимуть по Ірану, протягом двох тижнів. Але зважились раніше. Уночі 22 червня США завдали ударів по трьох іранських заводах зі збагачення урану (раніше ці ж цілі атакував Ізраїль). Заявлена мета — щоб Іран не зміг створити ядерну зброю. Під удар американських снарядів потрапив, зокрема, розміщений під землею завод Фордо та об’єкти в містах Натанз та Ісфахан. Раніше Суспільне писало про ядерну програму Ірану ― детальний матеріал читайте тут.
Реакція не забарилась: парламент Ірану ухвалив рішення перекрити Ормузьку протоку, через яку перевозиться близько 20% нафти світу. Чи справді Іран піде на такий крок, які були б наслідки для обігу й цін нафти і чому це не вигідно для США — ось що про це пишуть західні, ізраїльські, іранські, китайські та військові медіа.
Американські медіа стривожені
Директор із досліджень у консалтинговій фірмі з питань розвідки та безпеки Soufan Group Колін Кларк написав у колонці для The New York Times, як Іран відреагує на удари США по своїх ядерних об’єктах. Якщо аятола Алі Хаменеї не відреагує на це, він втратить прихильність фанатів режиму. Серед найімовірніших відповідей Кларк назвав напади на американські війська в регіоні (що вже відбувається) або теракти на Заході, зокрема у США. Зараз Іран може активізувати так звану "вісь опору", зокрема "Хезболлу", яка хоч і ослаблена після атак Ізраїлю, проте має осередки в різних країнах і може розпочати насильницькі дії. Такі варіанти дій Ірану Кларк називає асиметричними. Вони мають сенс для Тегерана, оскільки у звичайних операціях Сполучені Штати та Ізраїль візьмуть гору ― а от в асиметричних нападах Іран потужніший. Американським військовим слід бути напоготові та посилити заходи безпеки, пише Кларк.
Про можливі асиметричні відповіді пише й Метью Левітт, директор програми боротьби з тероризмом у вашингтонському Інституті близькосхідної політики. "Їхній потенціал протистояння і ядерна програма сильно постраждали. Але досі наявний інструмент, який їм буде легко залучити, ― це їхня здатність здійснювати теракти за кордоном", — сказав він у коментарі The Washington Post.
Вілл Вешлер, старший директор програм Близького Сходу Атлантичної ради та експосадовець Пентагону з питань боротьби з тероризмом, у цій же статті додає: Іран має "своєрідне відчуття симетрії" та, як правило, триваліший часовий горизонт для відповіді противникам. Тож атак у відповідь США можна чекати не просто зараз і в різних точках земної кулі.
Майбутнє цін на нафту зараз в руках Ірану, зазначає CNN. Топменеджер енергетичної інвестиційної компанії Tortoise Capital Роб Туммель сказав виданню, що збій у роботі Ормузької протоки може підняти ціну на нафту до $100 доларів за барель. Мохаммад Алі Шабані, експерт з Ірану і редактор інформагентства Amwaj, вважає, що географічні важелі впливу на світове судноплавство "дають Ірану можливість викликати шок на нафтових ринках, підвищити ціни на нафту, стимулювати інфляцію та зруйнувати економічний порядок денний Трампа". Очільниця компанії Vanda Insights, яка відстежує енергетичні ринки, Вандана Харі зазначає, що війська США на Близькому Сході можуть стати стримувальним фактором для Ірану. І загалом Тегеран "може багато втратити й дуже мало здобути, якщо взагалі здобуде хоч щось", бо перекриттям протоки, імовірно, налаштує проти себе інші нафтодобувні країни регіону. І ще Тегеран може "накликати гнів" головного покупця своєї нафти — Китаю.
Авторитетний колумніст Девід Іґнатіус у тексті для The Washington Post запевняє, що атака Трампа на Іран лише ускладнила ситуацію для США. "Попри свої заяви після про пошук мирного дипломатичного врегулювання з Іраном, Трамп поставив Америку на найслизькішу стежину у світі", — каже оглядач, нагадуючи, що з 1980-х років жодна американська військова кампанія на Близькому Сході не закінчилася успішно. І зараз Трамп, по суті, вимагав капітуляції від влади Ірану, хоча у віцепрезидента Джея Ді Венса був м'якший тон ("Ми не воюємо з Іраном. Ми воюємо з іранською ядерною програмою", казав він).
Якщо Іран погодиться згорнути свою ядерну програму, він може від цього виграти: у регіоні розшириться торгівля та інвестиції з боку США та їхніх союзників. Можна буде налагодити взаємини з Америкою і навіть з Ізраїлем, пише Іґнатіус. Хоч і вважає імовірнішим подальший тривалий період нестабільності в Ірані. Щодо закриття Ормузької протоки — колумніст теж погоджується, що внаслідок цього підвищаться світові ціни на нафту. І додає, що США не матимуть засобів відкрити цей мореплавний шлях. Саме тому попередники Трампа не ішли на прямі атаки ядерних об’єктів — побоювалися перекриття протоки.
А от редакція The Wall Street Journal пише, що США матиме чим відвоювати протоку: американські військово-морські ресурси в регіоні достатні та можуть швидко знешкодити іранське мінування. Іран також може втратити весь свій флот. Атака США 22 червня на ядерні об’єкти Ірану показує, що в Трампа немає "червоних ліній". Також з огляду на погрози перекрити Ормузьку протоку журналісти WSJ пишуть про "мудрість рішення" Трампа ліквідувати ядерну програму Ірану. Бо якби Іран мав ядерну зброю і перекрив протоку, розблокувати її Заходу було б складніше.
Аналітик енергетичного ринку Ґаурав Шарма висловив Forbes свої міркування про те, чому Іран навряд чи перекриє Ормузьку протоку. По-перше, США миттєво відреагують на це: ВМС країни патрулює в Перській затоці, тож зробити щось несподівано Ірану не вдасться. Натомість його узбережжя та всі порти стануть цілями для потужного арсеналу США. По-друге, як і інші експерти, Шарма каже, що перекриття протоки зашкодить самому Ірану, який експортує в середньому 1,65 млн барелів сирої нафти та газового конденсату на добу. Почнеться тиск Пекіна як головного покупця енергоносіїв. Ну і, зрештою, блокування протоки не перекриє весь експорт нафти в регіоні, оскільки Саудівська Аравія та ОАЕ мають нафтопроводи.
Аналітик водночас не виключає спорадичних сутичок і перешкод у протоці з боку іранського Корпусу вартових ісламської революції (КВІР) або несистемного захоплення в протоці суден.
Британський журнал The Economist пише, що Дональд Трамп має зараз зосередитись на діалозі з Іраном. Перспектива повторних нападів на Іран з боку Ізраїлю і США — серйозна загроза для мирного розвитку регіону, яким його бачать арабські союзники Вашингтона. Тож Трамп має розпочати кампанію з виведення Близького Сходу зі стану безперервної війни.
Ізраїльські видання хвалять Білий дім
The Jerusalem Post пише, що в момент атаки по ядерних об’єктах "Америка думала, як Ізраїль". Мовляв, Трамп перейняв ізраїльську стратегію агресивного стримування, завдаючи превентивних ударів — видання називає підхід "випереджувальною самообороною". Ізраїль такі плани теж розглядав, але не наважувався здійснити. У Вашингтоні така логіка досі не була популярною, але президент Трамп, вирішивши атакувати Іран, тут став подібним до Беньяміна Нетаньягу. Ну і загалом він зрозумів, що на дипломатію з Тегераном годі сподіватися — слід показати силу.
Виконавчий директор Інституту міської війни Джон Спенсер у колонці для JP наголосив, що США не воює власне з Іраном. Ніхто не хоче скинути іранський режим, окупувати країну чи вести затяжну війну. "Це рішучі дії, спрямовані на запобігання найбільш дестабілізаційному розвитку подій в регіоні. Йдеться про те, щоб не дати Ірану отримати бомбу", — каже Спенсер.
Haaretz проаналізував, як імовірне закриття Ормузької протоки вплине на світову економіку. Минулого тижня обсяги судноплавства в протоці й так скоротились через обмін повітряними ударами між Ізраїлем та Іраном.
Протягом останнього року ціна на нафту падала, зокрема, завдяки збільшенню видобутку в країнах ОПЕК. А зараз ціна може перевищити $100 за барель ― це критична позначка для світової економіки. Серед наслідків Haaretz називає здорожчання інших видів палива, продуктів (які перевозять, використовуючи пальне), зростання інфляції, підвищення процентної ставки в центральних банках світу ― а також більші витрати урядів, підприємств і домогосподарств у час, коли слід більше інвестувати в безпеку та переозброєння.
Нині більшість аналітиків не вірять, що Іран таки перекриє Ормузьку протоку, бо це наче вистрілити собі в ногу. "Якщо Іран не зможе експортувати нафту, це завдасть шкоди ключовому джерелу його власного доходу", — ідеться в тексті.
Іранські медіа погрожують
Загалом медіа Ірану повторюють офіційну думку держави. Зокрема, Press TV із посиланням на високопосадовців країни пояснює, що Меджліс погодився закрити ключову артерію для світової торгівлі нафти "у відповідь на американську агресію та мовчання міжнародної спільноти". Неназвані "експерти" у коментарі виданню попереджали, що пряме військове втручання "дорого обійдеться США та адміністрації Дональда Трампа", особливо якщо Ормузьку протоку перекриють. На думку аналітиків, більшість багатонаціональних корпорацій у світі закриються протягом кількох днів, оскільки закінчаться енергоносії, необхідні для їхньої роботи. А ціни на нафту, ймовірно, зростуть на 80% уже першого тижня (нагадаємо, прогнози США та Ізраїлю щодо можливого зростання цін скромніші).
Медіа Саудівської Аравії налаштовані примирливо
Іран та Саудівська Аравія ― давні конкуренти за вплив у регіоні. На цьому тлі саудівський журналіст і письменник Халід бін Хамад Аль-Малік у колонці для місцевого медіа Al-Jazirah наголосив, що ірано-ізраїльська війна після атак США уже не двостороння. Доти обидва супротивники мали шанс на мир, якби спирались на принципи дипломатії та діалогу. Він погоджується, що війну почав Тель-Авів, називає атаки США та Ізраїлю та Іран неприйнятними. Водночас автор вважає, що наразі Іран протистояти одразу двом країнам не зможе ― та й воно того не варте. "В інтересах Ірану бути без’ядерною державою, щоб з нього можна було зняти санкції та не було приводу завдавати йому шкоди війнами", — каже Аль-Малік.
Науковець місцевого Центру політичних та стратегічних досліджень Мохаммед Фаїз-Фрахат для Al Arabiya висловив міркування про те, як Іран опинився слабким без відчутної підтримки своїх союзників Китаю та Росії. Він наводить інший приклад залежності від могутніх держав: режим Башара Асада в Сирії упав, бо його недостатньо підтримувала РФ. Також Фаїз-Фрахат закцентував, що пряме втручання Америки у війну проти Ірану, крім підтримки Ізраїлю, несе меседж, що США бореться за лідерство у світі загалом. І що поки світ лишатиметься в однополярній системі, яку очолюють США. Іще автор припускає, що мета США та Ізраїлю — не змінити режим в Ірані, а посіяти в цій країні хаос, який, по-перше, послабить ядерний проєкт Тегерана, а по-друге, зменшить вплив Ірану в регіоні.
Китайська преса тихо радіє
Слід зауважити, що офіційно Пекін засудив американські удари. Посол Китаю в ООН Фу Цун напередодні на екстреному засіданні Радбезу ООН заявив, що Вашингтон порушив суверенітет Ірану та "загострив напруженість". Китайські урядовці кажуть, що крок США "надзвичайно небезпечний та провокаційний", а напад на ядерні об’єкти — порушення статуту ООН.
Також Китай — головний покупець нафти в Ірану, і якщо Тегеран таки перекриє Ормузьку протоку, Пекін постраждає. США просять, щоб Китай переконав іранців цього не робити.
Газета ЦК Компартії Китаю "Женьмінь Жибао" опублікувала колонку без авторства, де стверджується: ізраїльсько-іранський конфлікт, який з ударами США вийшов на новий рівень, нині потребує деескалації, а не провокації. Подальше протистояння між Ізраїлем та Іраном розширить воєнні дії в регіоні, це небезпечно й матиме серйозні гуманітарні та геополітичні наслідки. Лише силою тут глибокі конфлікти не вирішити: потрібен дипломатичний діалог, зокрема, за підтримки міжнародної спільноти.
Про США в статті згадано радше як про загрозу Близькому Сходу: "Вашингтон використовував подвійні стандарти або розпалював регіональний хаос заради стратегічної вигоди". А ще газета цитує лідера демократів (меншості) в Палаті представників США Гакіма Джеффріса. Той вважає, що нинішні дії президента Трампа ризикують втягнути Штати в “потенційно катастрофічну війну”.
Редакційна стаття Global Times стверджує, що зовнішнє військове втручання в Іран ніколи не принесе миру, а лише "поглибить регіональну ненависть і травму". Наголосили журналісти й на економічних наслідках подальшої війни в регіоні. Адже вже за один день після атаки США міжнародні інвестори розпродали ризикові активи, а в мережі широко обговорюється "шоста близькосхідна війна".
Гонконзьке видання South China Morning Post у своїй аналітичній статті має інший фокус. На думку асистента Інституту державної політики Південнокитайського технологічного університету Сюя Вейцзюня, що більше США залучатиметься в події на Близькому Сході, то більше витрачатиме там стратегічних ресурсів. А ще для оборонної промисловості потрібні рідкісноземельні метали — і тут Штати через війну проти Ірану стануть вразливішими, а Китай здобуде перевагу й сильнішу позицію в постійному геополітичному та економічному суперництві з Вашингтоном.
Якщо ж США підуть аж так далеко, що введуть війська у війні проти Ірану, гарні відносини Китаю з Тегераном можуть знадобитися в майбутніх переговорах, вважає Чжоу Чао, дослідник незалежного аналітичного центру Anbound зі штаб-квартирою в Пекіні.
Старший економіст з питань Китаю в Economist Intelligence Unit Сюй Тяньчен вважає, що втручання Америки в справи Ірану може призвести до затримок в обговоренні тарифів США.
Світові військові експерти застерігають
Defence One пише, що тепер можуть активізуватися єменські хусити: вони на знак солідарності з Іраном відновлять напади на ВМС США та комерційні судна, що проходять через Червоне море. Принаймні, вони про це вже заявляють.
Королівський Об'єднаний інститут оборонних досліджень (RUSI) зібрав думки своїх дослідників щодо атаки США та Ірану. Старша наукова співробітниця, докторка Бурджу Озчелік наголошує на дилемі Ірану: відповісти Америці та ризикувати початком війни або утриматись і зосередитись на внутрішніх справах, стримуючи політичну нестабільність. Хоча Озчелік визнає, що ці удари і подільша бездіяльність Ірану "має свою ціну — підриває довіру до Тегерана після років обіцянок захищати свою ядерну програму за будь-яку ціну".
Науковиця Дар'я Долзікова думає, що удари по заводах зі збагачення урану тільки відтягують — але не ліквідують ядерну програму Ірану. Ті запаси, які Ірану вдалося зберегти після обстрілів, майже напевно будуть переміщені в захищені таємні місця.
Навіть якщо атаки США послаблять технічні ядерні можливості і накопичений іранцями досвід, все одно є ризик досягти протилежного ефекту й іноземне втручання лише пожвавить Іранську ядерну програму.
