Зустріч делегацій Росії та України 16 травня в Стамбулі — серед топових тем багатьох світових медіа. Ключове питання, як сказав напередодні президент Зеленський, — безумовне припинення вогню. Турецьке МЗС також зазначає, що вона має визначити майбутню зустріч лідерів України та Росії. Суспільне зібрало аналітику закордонних видань про переговори 16 травня.
The New York Times наголошує: "Хаотична дипломатія 15 травня (коли сторони не змогли домовитися про зустріч, хоча вона була запланована саме на це число — ред.) підкреслила значні розбіжності між Москвою та Києвом щодо того, як закінчити війну".
У тексті редактори висловили тезу, суголосну зі словами Зеленського напередодні: президент США Дональд Трамп, який обіцяв швидко закінчити війну, почав тиснути на Київ, хоча європейські партнери закликали Сполучені Штати посилити тиск на Росію.
CNN підготувало аналіз, де зазначає, що мирний процес між Росією та Україною йде саме так, як хоче Москва, — повільно і з ініціативою Кремля. А Білий дім мало що робить з цим.
Кремль не боїться санкцій, тиску з боку Європи та не піддається вмовлянням Трампа. Путін іде на ризик, імовірно, щоб особисто зустрітися з американським президентом. Бо той же після всіх умов РФ сказав напередодні: "Нічого не станеться, доки ми з Путіним не зустрінемося".
У всіх цих обставинах українська влада має показати, що готова "зробити будь-які кроки для сприяння будь-якому миру", щоб адміністрація США не вийшла з мирного процесу або не обмежила допомогу Україні. Видання пише, що коли Зеленський таки погодився на перемовини з російською делегацією та поставив міністра оборони Умєрова на чолі української сторони, його "аудиторією" в такому рішенні була лише одна людина — Трамп.
Італійська Corriere della Sera припускає, що Путін набагато більше зацікавлений у припиненні бойових дій, ніж показує публічно. Російська економіка за три роки війни не в найкращому стані й Путін, хоч його часто описують як божевільного чи авантюриста, насправді не любить ризик і ретельно прораховує свої кроки, зазначає видання.
І зараз новий президентський термін Дональда Трампа змінив пріоритети лідера Кремля. Він і не проти продовження війни, але набагато важливішим вважає зберегти новий виток відносин зі США, що в довгостроковій перспективі може дати РФ нові вигідні домовленості щодо Арктики, цін на газ і нафту.
Французьке Le Figaro зробило три висновки з того, що РФ та Україна таки пристали на перемовини в Стамбулі. По-перше, дипломатія набирає обертів. Нехай повільно, але, на думку редакції, цей розвиток подій треба підтримувати. По-друге, європейці знову глибоко включені у війну в Україні — завдяки невдалим спробам мирного процесу з боку Трампа та його погрозам відвернутися від Києва. Так, Європа тепер відповідальна і за підтримку Києва і за те, щоб знову стати прийнятним партнером для діалогу з Москвою. По-третє, участь Сполучених Штатів у підготовці до зустрічі делегацій "не ставить під сумнів стратегічну мету Трампа — примирення з Путіним".
У Польщі зараз найнагальніша новинна тема — перший тур президентських виборів, який вже 18 травня. Однак і польські медіа згадують про Україну та перемовини. Філософ, репортер у зонах конфліктів Єжи Хащинський у своїй колонці для Rzeczpospolita зазначає, що в переговорах "Путін грає в ту саму гру, що й завжди, а інші, зокрема Європа, дозволяють йому це робити". Хащинський має на увазі, що Путіну так за ці три роки й не погрожували санкціями, які б російська економіка не пережила. На думку експерта, Європа вважає, що проблему розв’яжуть американці — вони обтяжать 500% тарифами країни, які експортують нафту, газ чи уран з Росії. Але зовсім не точно, що так станеться при адміністрації Трампа.
Репортер і публіцист Вацлав Радзівінович у Gazeta Wyborcza називає склад делегації РФ "третьосортними чиновниками", а голову Володимира Мединського — "міністром міфології". Росія просуває неправдиву версію "першого Стамбула" 2022 року, коли перемовини ішли успішно, а Україна нібито зірвала угоду під натиском Британії. У цьому разі Мединський, який, за словами Радзівіновича, не має значного впливу в кремлівському апараті, а проте чудово підходить, аби діяти на основі міфу про "успішний" Стамбул.
Автор колонки стверджує, що завдання Мединського — дотримуватися версії, що оскільки українці три роки тому нібито погоджувалися на російські умови, тепер їм залишається лише погодитися на них знову. Москва ж не має наміру змінювати своєї позиції.
Бразильський президент Лула де Сілва перед перемовинами просив Путіна особисто взяти участь у переговорах з Україною. В аналізі бразильського видання O Globo йдеться: Путін ніколи й не планував особисто зустрітися із Зеленським, а його цілі на цих перемовинах: показати, що він контролює хід війни, нормалізувати відносини з президентом США та виграти час для захоплення більшої території України.
Японський суспільний мовник NHK поспілкувався з експертом з російського напрямку Казухіро Ісікавою. Той звернув увагу на опозицію сторін перед перемовинами: Росія прагне спочатку переговорів, Україна — припинення вогню. І вони "змагаються за ініціативу в дипломатії".
"Переговори не можуть бути завершені за один день. Ми на важливому роздоріжжі: чи рухатися до припинення вогню та подальшого миру, чи ситуація погіршиться, а бойові дії загостряться", — додав Ісікава.
А що пишуть у Туреччині як країні, яка приймає переговори? Професор стамбульського університету Єдітепе Фуркан Кая в аналітичній статті для турецького Anadolu зосередився на ролі своєї країни в перемовинах і чому це може бути корисним Анкарі. Він нагадав, що вторгнення РФ у 2022 році не перетворилося на світову війну чи глобальну продовольчу кризу. Туреччина єдина, хто одночасно є членом НАТО та має міцні відносини з РФ. Вона вже виступала посередником не лише навесні 2022 року, а й, нагадує Фуркан Кая, під час угоди про експорт українського зерна через Чорне море.
Також нині роль президента Реджепа Таїпа Ердогана як посередника зміцнила дипломатичну довіру до Туреччини в Європі. "Можливі стамбульські переговори ще більше підвищать репутацію Туреччини в очах ЄС", — пише науковець.
Він додає, що боротьба за владу у світі між євразійськими та заокеанськими державами точиться ще з часів Першої світової війни. "Російсько-українська війна є важливою частиною цієї грандіозної геополітичної боротьби", — каже він. Перемовини РФ та України у Стамбулі зараз можуть зробити Туреччину нейтральним, але активним гравцем у глобальному балансі, перетворити Анкару на дипломатичний міст до багатополярного світу, підсумовує Кая.
