Річард Ширеф — заступник верховного головнокомандувача Об'єднаних збройних сил НАТО в Європі у 2011-2014 роках, генерал британської армії у відставці. У 2010 році був відзначений лицарським званням — Орденом Лазні (KCB), однією з найвищих державних нагород Великої Британії. Автор книги "War With Russia" ("Війна з Росією", 2016). Про те, чому Захід має допомогти Україні перемогти Росію, про угоду зі США та про "повітряний щит" над Україною — генерал Ширеф в проєкті "Ремовська Інтерв’ю". Відеоверсію дивіться українською та англійською мовами.
Про стратегію Трампа
Пане генерале, як ви оцінюєте зусилля президента Трампа для досягнення миру між Україною і Росією?
Усі хочуть, щоб війна закінчилась. Але те, як діє Трамп, свідчить про його нерозуміння Росії. А також — про нерозуміння позиції й становища України. Зусилля Трампа зосереджені на тому, щоб дати Путіну те, чого він прагне. А не на усвідомленні того, що це призведе до підтримки кривавого автократа, який веде геноцидну війну.
В Україні за 11 років війни вже знають, що Росія розуміє лише силу. Ви теж неодноразово про це наголошували. Чому Трамп і його оточення обрали інший підхід?
У кращому випадку це наївність. Але, гадаю, все ще гірше. Це наївна дурість — без уявлення природи Росії, без розуміння того, що РФ прагне відновити імперію, стерти Україну з мапи як суверенну державу.
Не можна дозволяти автократу й диктатору нападати на інші країни — знищувати міста, чинити жахливі злочини проти мирних громадян. Все, що робить Трамп, грає на руку саме цьому.
Єдиний шлях до справжнього миру в Україні — поразка РФ. А це означає, що Захід, НАТО — включно зі США — мають розробити стратегію, яка дозволить Україні перемогти. Саме перемогти. Поки цього не станеться, говорити про мир зарано.
Про "перемирʼя" Путіна
Путін анонсував перемирʼя на 9 травня. Перед цим, вперше за три роки повномасштабної війни, він оголосив "перемирʼя" на Великдень (яке Росія, однак, порушувала). Як думаєте, чому Кремль виступив із такими заявами?
Це гра в інтересах Росії. "Перемир’я" на 9 травня потрібне Путіну лише, щоб не зіпсувати парад. Звісно, рішення — за Україною, але, як на мене, решта світу із задоволенням побачила б удар по Москві саме в день параду. Це було б потужне послання для РФ.
Що ж до припинення вогню на Великдень — це просто чергова спроба Росії виграти час: перегрупуватися, підтягнути сили, змінити позиції. І підготуватися до нових атак.
Але Путін відмовився підтримати більш тривале 30-денне перемир’я, яке пропонують США та Україна. Де ж тут логіка?
Її немає. Путін не погодився на те перемир’я, бо воно не було йому вигідним. Він хотів продовжувати наступ. Особливо в Курській області — там він, схоже, був готовий зробити все, аби повернути якомога більше територій.
І йому це вдалося. Хоча були очікування, що захоплена частина Курської області могла б бути предметом переговорів.
Україні не вдалося втримати цю територію, бо Захід не посилив військову підтримку. Ми знову повертаємося до того, про що говорили: потрібна чітка спільна стратегія з боку НАТО і всього Заходу, яка дозволить Україні завдати реальної поразки Росії. Саме цього сьогодні бракує.
Як генерал із великим досвідом, як ви оцінюєте можливості Росії? Вона зацікавлена в завершенні війни?
Ні. Путін буде продовжувати воювати. Його режим існує завдяки війні. З самого початку, ще коли він був головою уряду і виконувачем обов’язків президента.
Усі пам’ятають вибухи житлових будинків у Росії (наприкінці 1990-х — ред), які, цілком можливо, організувала ФСБ, щоб створити привід для Другої чеченської війни. Тоді була війна проти Грузії у 2008 році. Потім — втручання Росії у війну у Сирії. І, звісно, 2014-й — анексія Криму, сепаратистські рухи в Донецьку та Луганську, сплановані та підтримані Росією.
Тобто маємо режим, який тримається на війні, якому вона потрібна для виживання. Тому Росія буде її продовжувати. Пам’ятаєте, Путін заявляв: найкраще рішення для безпеки Європи — це нова "Ялта". Якщо йому вдасться досягти цілей в Україні, він піде далі — у Східну Європу. У країни Балтії, на схід Польщі.
Війна не зупиниться, поки Путіна не змусять це зробити. Тому єдиний шлях до справжнього миру — це рішуча підтримка України, яка дозволить завдати Росії поразки. Україна має стати частиною НАТО. А сам Альянс повинен створити потужну систему стримування — від Балтійського до Чорного моря. Щоб Росія зрозуміла: їй не під силу досягти цілей. Бо ми занадто сильні для неї.
Про підтримку США
Станом на зараз є перспектива, що США збережуть підтримку України?
Не знаю, але тут я — обережний оптиміст. Мені здається, президент Зеленський грамотно зіграв з угодою про корисні копалини. По суті, він зіграв на марнославстві, самовпевненості та жадібності Трампа. І таким чином, як на мене, "прив’язав" Америку до України, бо пообіцяв потенційну вигоду від спільної розробки українських ресурсів.
На перший погляд це виглядає жахливо — замість того, щоб підтримати Україну, її намагаються використати в складний для неї час. Але Трамп — це Трамп. Він такий, який є.
Отож, що Україна має станом на зараз? Ми почули від міністра фінансів США Скотта Бессента, що Україна є вільною, суверенною та незалежною державою. Це — позитивний сигнал. Є й визнання того, що йдеться про неспровоковане вторгнення Росії. Це теж зміна на краще.
Є згода на продаж Україні зброї на 50 мільйонів доларів. Це початок.
З мінусів — відсутність будь-яких гарантій безпеки.
Звичайно, США можуть вийти з цієї угоди. Але зараз важливо зосередитися на позитиві. Думаю, Сполучені Штати все ж не відмовляться від підтримки України. А цього — ще до підписання угоди — цілком можна було очікувати. Тож давайте дивитися на ситуацію з надією. Навіть якщо це схоже на останню соломинку.
Міністр фінансів США Бессент заявив, що угода про копалини з Україною є "негласною гарантією безпеки". Чи можна її вважати такою?
Ні. Єдина справжня гарантія — це літаки НАТО в небі над Україною. І війська Альянсу, які допоможуть, якщо Росія зірве припинення вогню. Має бути гарантія безпеки згідно з 5-ю статтею НАТО. Бо тільки вона має вагу. Ми всі пам’ятаємо Будапештський меморандум, і бачимо, до чого він привів — абсолютно в нікуди.
Американські компанії, які видобуватимуть мінерали в Україні, є гарантією безпеки — це смішно. Ця ідея нічого не варта. Бо щойно почнеться нова атака Росії — всі ці компанії просто підуть.
Єдиний спосіб гарантувати безпеку — мати більшу палицю, ніж у Росії.
Про стратегію Європи
Поговорімо про стратегію протидії Росії. З чого вона мала б складатися?
Усе починається з визначення мети. Наша мета — Європа, яка є цілісною, вільною та захищеною від агресивної, реваншистської Росії. І коли я кажу "цілісна Європа", маю на увазі Європу, до якої входить Україна.
Для всього цього потрібно досягти кількох ключових завдань.
Перше з них — це поразка Росії в Україні. Мова не про похід на Москву чи перенесення бойових дій на територію РФ. Йдеться про те, щоб завдати поразки російським військам саме в Україні. Щоб і Путін, і кожен російський командир на 100% зрозуміли, що досягти цілей тут їм не вдасться.
Що для цього потрібно? Насамперед треба визначити, чого Україні бракує — і як Захід може ці прогалини заповнити. Які обсяги боєприпасів потрібні, яке обладнання, які інвестиції в оборону. Україна має сильну оборонну промисловість і може виробляти зброю значно швидше, ніж це здатні робити країни Західної Європи. Україна має отримати можливість використати цей потенціал.
Можливо, Україні буде потрібна допомога в реформуванні армії, її організації, в навчанні військових — особливо на рівні командування та управління військами.
Є й інші напрямки. Один із найважливіших — економічний. Як Захід може реально вдарити по російській економіці? Як посилити санкції? Як зробити їх жорсткішими, усунути прогалини, якими нині користуються деякі країни, щоб їх обходити. І ще одне — що з імпортом російської нафти? Бо ж і досі вона надходить у країни Західної Європи.
Отже, стратегія має охоплювати військову сферу, економічну, питання організації й ще низку напрямків. Але найголовніше — її потрібно обʼєднати в чітку, логічну систему, яка вестиме до досягнення мети.
Цього тижня єврокомісар із питань оборони Андрюс Кубілюс заявив: "Якщо Трампу не вдасться переконати Путіна укласти мир, ми зможемо швидко надати більш переконливі аргументи, а саме — значно посилити військову підтримку України". Тобто ЄС спостерігає, як розвиватиметься питання підтримки України з боку США. Чи не втрачає Європа час? Хіба посилення підтримки не мало б відбуватися вже?
Так, Європа має нарешті прокинутися. Ще з Мюнхенської безпекової конференції в лютому було зрозуміло: США більше не з Європою, не є її надійним союзником.
І сам Піт Геґсет, міністр оборони США, чітко сказав: Сполучені Штати більше не прийдуть на допомогу і не гарантуватимуть безпеку в Європі. Отже, настав час Європі взяти відповідальність на себе й усвідомити: доведеться робити все самостійно.
Європа має ВВП, що в 12 разів перевищує ВВП Росії. І в 4 рази більшу кількість населення. Все можливо — але для цього потрібні лідерство, готовність до жертви, рішучість і політична воля.
І важливо пояснювати громадянам країн Європи, що це не лише війна України. Це війна проти всієї Європи. Проти НАТО. І Європа має зробити все необхідне, щоб цю війну завершити.
Про "повітряний щит"
Останнім часом багато уваги привертала ідея відправки до України європейських військ. Але це залежить від укладення довготривалого перемир’я і не схоже, що це станеться найближчим часом. То чи варто витрачати ресурс на переговори про це?
З точки зору стратегії, так, безумовно, буде потреба в присутності європейських військ. Але вже після того, як Росія зазнає поразки, визнає, що не може просуватися далі.
Ідея відправляти європейських військових в Україну до цього виглядає контрпродуктивно. Єдиний сенс від такого контингенту — це якщо він готовий воювати. Все інше — марнування часу.
Що не є марнуванням часу — це концепція "повітряного щита". Інтегрованої системи протиповітряної оборони над центральною та західною Україною. Завдяки їй можна було б збивати російські дрони й ракети, що летять на українські міста.
Це можна реалізувати вже зараз, якщо Європа матиме політичну волю. І для самої Європи це не надто ризикований крок.
Свого часу українці просили закрити небо над Україною. Але країни Заходу бояться прямого зіткнення з Росією. Тут наче нічого не змінилося. Як тоді стане можливим “повітряний щит”?
Те, про що українці просили у 2022 році — це так звана "no-fly zone", тобто "заборонена для польотів зона" (або, як це ще називають, "закрите небо"). "Повітряний щит" "Sky shield") — це дещо інше.
"Закрите небо" означало б, що літаки НАТО збивали б російські літаки над Україною. Саме тому країни Альянсу сказали: ми не можемо цього зробити, бо це означатиме вступ у війну з Росією.
А "повітряний щит" — це інше. Росія фактично не використовує авіацію над Україною з кінця 2022 року (над підконтрольною Україні частиною території — ред.). Натомість щоночі запускає ракети й дрони на українські міста. "Повітряний щит" передбачав би, що європейські ВПС — на літаках, які базуються поза межами України, — здійснювали б польоти з метою перехоплення ракет і дронів у повітряному просторі центральної та західної частин України.
Це вкрай малоймовірно призвело б до прямого зіткнення з російськими літаками. Це прийнятний ризик, і саме такого роду кроки Європа повинна робити — щоб надіслати Путіну сигнал сили, а Україні — сигнал солідарності. Зрештою, мій аргумент простий: якщо Велика Британія і США можуть збивати іранські ракети над Ізраїлем, чому ж ми не можемо робити те саме над Україною?
Але здається, шанси на це навіть менші, ніж на розміщення європейських військ в Україні.
Боюсь, ви праві. Але маємо продовжувати говорити про ці речі. Ми чуємо безкінечні банальності від європейських лідерів на кшталт "Ми будемо з Україною сто років", "Ми не можемо дозволити Росії перемогти". Ці слова мають перерости в конкретні дії.
Про війну Росії проти НАТО
Ви згадали про загрозу, яку РФ може становити для інших країн, а не тільки для України. Газета The Telegraph повідомила, що британський уряд таємно готується до нападу Росії. Чи ви вірите в такий сценарій? Наскільки ймовірно, що РФ атакуватиме таку країну, як Велика Британія?
Щодо "ймовірності" — складно сказати. Але абсолютно точно всі країни НАТО, і Велика Британія зокрема, повинні готуватися до такого сценарію. Лише тоді зможемо ефективно стримати напад.
Ми говоримо про побудову стійкості. Якщо Європу, НАТО будуть сприймати як легку ціль, Росія намагатиметься отримати перевагу. Там, де вона бачить слабкість, використовує її. Там, де зустрічає силу, відступає. Це — один з уроків європейської історії.
А як зі спроможностями Росії почати війну ще й проти НАТО?
Росія застрягла в Україні. Але повернімося до питання припинення вогню. Якби Путін отримав таке припинення вогню, яке Трамп намагався нав'язати Україні, це було б перемогою РФ. І це дозволило б Путіну відновити та перебудувати збройні сили. А потім він буде готовий знову спробувати — або завершити справу в Україні, або продовжити війну вже на іншому напрямку.
Якщо Америка вийде з НАТО, це нейтралізує Альянс. Путін побачить це і спробує скористатися ситуацією. Наприклад, напасти на Балтійські країни.
Тому довгострокова пряма загроза з боку Росії є цілком реальною.
З огляду на те, що європейські країни дедалі більше стурбовані власною безпекою, чи можуть вони скоротити підтримку України, щоб зосередитися на власних потребах?
Такий ризик існує. Думаю, потрібно чітко усвідомлювати: Росія становить загрозу для Європи через свою війну в Україні. І ця загроза лише зросте, якщо РФ досягне успіху.
Тож має бути подвійний підхід. По-перше, треба посилювати підтримку України. По-друге, нарощувати власні військові спроможності.