Нацгвардієць Артем Набойченко, як і решта його побратимів, що обороняли ЧАЕС, потрапив у російський полон у перший день повномасштабного вторгнення. Протягом трьох років частину з цих військових вдалося повернути під час обмінів. Відтоді вони намагаються отримати статус учасників бойових дій, проте досі безрезультатно. Набойченко розповів Суспільному про те, чому так відбувається, а також про оборону ЧАЕС в лютому 2022-го, та про російський полон.
"Мені болить за тих, хто досі там"
За тиждень до повномасштабного вторгнення нацгвардійців військової частини 3041 направили на посилене чергування до ЧАЕС. Серед тих, хто вирушив на станцію був і 21-річний Артем Набойченко. О 4 ранку 24 лютого 2022-го він заступив на пост і перше завдання, яке отримав від керівника: розбудити особовий склад.
"Ніякої інформації не було. Після обіду ми побачили, що йде техніка. Почали займати місця для оборони. У нас були тільки автомати. Вийшов начальник варти й сказав, що є команда здати зброю. Також ми зняли з себе захист", — розповідає Артем.
Під час окупації ЧАЕС, Артем з побратимами продовжував чергувати на станції. Без зброї. Натомість вона була в російських солдатів, що пильнували за нацгвардійцями. Так тривало до 31 березня 2022-го. Тоді росіяни почали відступати з ЧАЕС. Вони наказали чоловікам взяти документи, натягли їм на очі маски та одягли наручники. Кому не вистачило — стягували руки будівельними стяжками, говорить Артем. В автозаках полоненим додатково зв’язали ноги.
Перша зупинка і вивантаження нацгвардійців відбулося в Білорусі.
"Нас тримали в кімнатах розміром десь чотири на шість метрів. По 80 чоловік в одній кімнаті. Ми спали стоячи. Природні потреби робили на відро. На підлозі були чотири дерев'яні піддони. Нас виводили на допити, фотографували, давали розписатися, що нас затримали через спротив російській владі. Загалом у Білорусі ми пробули три доби. Там вперше відчули всі "веселощі" життя. І далі нас перенаправили в Новозибківське СІЗО №2. Як дошки висипали з автозаків", — розповідає Артем.
За його словами в СІЗО у них було мінімум дві щоденних перевірки — ранкова та вечірня. Кожна супроводжувалася побиттям.
"Ввечері було жорстокіше, бо вранці ще є якесь керівництво там знаходилося, ввечері вже не було нікого, то були й бити, і електрошокери. І так само, коли виводили на прогулянки — ходиш і рахуєш оці 10 хвилин по секундах, щоб ця прогулянка вже закінчилась, тобі вже не хотілося ні свіжого повітря, нічого".
Чоловік пригадує й моральні знущання. За словами Артема часто такі випадки були пов’язані з ситуацією на фронті — коли українці починали наступ, росіяни зганяли злість на полонених.
В полоні Артем провів девʼять місяців. В Україну повернувся у листопаді 2022-го. Говорить, понад сотня його побратимів з ЧАЕС удома, проте ще близько півсотні — досі в російських тюрмах.
Чому оборонці ЧАЕС не можуть отримати статус учасника бойових дій
Після повернення в Україну Артем продовжив службу на цій же Чорнобильській АЕС. З Нацгвардії звільнився лише пів року тому після того, як колишнім полоненим дозволили це робити.
Сестра Артема — Віка — спілкується з родинами військовополонених, які потрапили в неволю на ЧАЕС. Сім’ї намагаються отримати для колишніх бранців статус учасників бойових дій. За словами Віки, це не лише про пільги, а й про визнання військових постраждалими від дій ворога. Проте наразі їх боротьба є безрезультатною, адже, як стверджують, зокрема в Національній гвардії, бойових дій на території Чорнобильської АЕС не було.
"Відповідь одна: яке посвідчення учасника бойових дій ви хочете отримати, якщо на ЧАЕС їх не було? Мовляв, хлопці не оборонялися. Хоча за нормами Женевської конвенції наші хлопці не мали стріляти, бо це атомний об'єкт. Також не вівся журнал бойових дій. Це були перші дні повномасштабного вторгнення, ніхто про це не думав. І виходить, що є певний перелік, за яким можна отримати посвідчення УБД, але в нас такої можливості немає. Жодна родина поки його не отримала", — пояснює Віка.
У відповіді Офісу президента родинам військових, що обороняли ЧАЕС, яку Вікторія надала Суспільному, йдеться, що "і військова частина 3041, і командування Нацгвардії притримуються позиції, що для надання статусу військовослужбовцям військової частини 3041, які потрапили в полон при обороні та охороні ЧАЕС, відсутні підстави". Така відмова обґрунтовується "відсутністю бойових дій на території зони ЧАЕС, окупації території, відсутністю журналу бойових дій". Проте в тому ж листі Нацгвардія підтверджує, що "наявні фактори свідчать про ознаки перебування в полоні (оборонців станції — ред) під час виконання бойового завдання".
Алла Цимановська, адвокатка, яка веде подібні справи, говорить, що юридично захисники ЧАЕС мають право отримати УБД, адже станція була в окупації:
"Щодо бойових дій, будь-кому має бути зрозуміло, їх там і не могло бути, коли люди стоять з автоматами, а на них їде техніка. Раджу звернутися в усі можливі інстанції: ГУР, Мінветеранів, Нацгвардію тощо. Отримати відповіді про участь в обороні ЧАЕС та полон. І з цими документами звертатися до суду".
Крім того, каже юристка, якщо держава впевнена, що оборонці ЧАЕС не мають отримати УБД, для них варто розробити окремий документ, який надавав би право отримати пільги.