Став колекціонером через любов до рідного краю: хмельничанин Дмитро Казанцев

Став колекціонером через любов до рідного краю: хмельничанин Дмитро Казанцев

Став колекціонером через любов до рідного краю: хмельничанин Дмитро Казанцев Фото: Суспільне.

Хмельницький колекціонер Дмитро Казанцев збирає монети, старовинні листівки, фотографії, значки, пивні пляшки й етикетки, шукає й описує цікаві місцини на Хмельниччині. А ще чоловік каже, що може відрізнити оригінал від копії та справді цінну річ від підробки.

Дмитро Казанцев показує колекцію монет з нейзильберу, які український монетний двір почав карбувати з 1995-го року. На них - видатні історичні постаті, міста, пам’ятні дати, тварини й рослини України. Найдорожча його серцю, говорить колекціонер, монета «Меджибізький замок», бо до неї Хмельниччину на грошах не відображали.

«Спільно з Укрпоштою, з замком «Межибіж» ми випустили першу таку монету про меджибізький замок. Спілка колекціонерів подала заявку в Нацбанк, вони приїхали, подивилися, і випустили дві: з нікелю і срібла. Потім вже випустили монету «100 років університету Огієнка» і «Хмельницька область», - розповідає Дмитро Казанцев.

У колекції Дмитра Казанцева - з десяток різноманітних значків, але усі вони пов'язані з історією Хмельницького. Фото: Суспільне. Поділля.Фото: Суспільне.

У колекції Дмитра Казанцева - з десяток різноманітних значків, але усі вони пов'язані з історією Хмельницького. Фото: Суспільне. Поділля.

Номінал таких монет - гривня, дві чи п’ять. У банках вони коштують більше ста гривень-каже колекціонер, але не всі знають справжню вартість цих гривень.

«Буває, десь в маршрутці дивишся - передають такі 5 гривень за проїзд. Я прошу - давайте поміняємось!», - розповідає Дмитро Казанцев.

Крім монет, чоловік колекціонує і значки. У його колекції лише значки, пов’язані з історією Проскурова й Хмельницького.

А ще Дмитро - бірофіл. Він збирає старовинні пивні пляшки й етикетки та щороку зустрічається на зльотах з бірофілами всього світу, яких, каже, сотні з різних країн. І колекційний матеріал броварень на території теперішньої Хмельницької області для них - клондайк. Бо пиво варили – додає Дмитро - щонайменше у 20-ти населених пунктах. Про це він написав книжку та видав її.

Є у Дмитра Казанцева і світлини, яким понад століття. На них - заможні проскурівчани, які могли дозволити собі фото в ательє Ейзимонича, Юргелевича, Шварца, Розенбліта, Шустера чи Голованевського. На звороті кожного фото - фірмовий знак фотографа. Є в його колекції й давні світлини Проскурова.

«Це міська рада. Бачите, штахетничок який цікавий? А це військкомат на залізничному переїзді, поштово-телеграфна контора була», - показує Дмитро давні світлини Проскурова.

Старовинні проскурівські фотографії з колекції Дмитра казанцева. Фото: Суспільне. Поділля.Фото: Суспільне.

Старовинні проскурівські фотографії з колекції Дмитра казанцева. Фото: Суспільне. Поділля.

Старовинні фото колекціонер видав власним коштом у вигляді листівок. Він додає: саме в такому вигляді друкувала світлини з відісланих в Америку плівок фірма «Кодак» на початку 20-го століття. За кожну таку фотографію чи листівку колекціонер заплатив гроші. Скільки - не розповідає.

«На тому все й тримається: є в людини пристрасть до чогось, і колекціонер готовий з себе останню сорочку зняти, щоб отримати цікаву йому річ, придбати ту перлину, якої немає в його колекції», - сміється Дмитро Казанцев.

Колекціонер написав та власним коштом видав книжку про історію пивоваріння на Хмельниччині, де зібрав інформацію про понад 20 броварень та пиво, яке вони варили. Фото: Суспільне. Поділля.Фото: Суспільне.

Колекціонер написав та власним коштом видав книжку про історію пивоваріння на Хмельниччині, де зібрав інформацію про понад 20 броварень та пиво, яке вони варили. Фото: Суспільне. Поділля.

Найбільше чоловіка цікавить історія Проскурова.

«Ми тут живемо, і це цікаво. Буклет попався однієї східної області, і так гарно там все подають! А в нас є що показати - Кам`янець, Меджибіж, а маленьких містечок скільки! А Дністер, а Бакота! Як так можна - не цікавитися?», - дивується колекціонер.

У минулому році, розповідає Дмитро, він подорожував із однодумцями областю не менше 50-ти разів у пошуках нових цікавих місцин. І знайшов. Біля Бакоти, на березі Дністра, печеру. «Сталагміти, кажани, а дороги нема. Ну і як туди дістатися?», - обурюється він.

Захоплення до колекціонування, каже Дмитро Казанцев, у нього з дитинства.

«З татом ми якісь марки збирали, значки, але збирали все за каталогом, не все підряд. А потім захоплення більш таке доросле стало», - зізнається колекціонер.

Читайте також

Категорії
ПолітикаЕкономікаКультураСвітСпортВідеоПодіїТоп дняПриродаРегіониСтильДітиНаукаТехнологіїУрбаністикаЇжаДомашні твариниЛюди