12 березня 2025 року. У тимчасово окупованому Генічеську на Херсонщині відбувається засідання регіонального відділу "Союзу жінок Росії" (СЖР) — організації, яка позиціонує себе як така, що захищає права жінок. Учасниці зустрічі, серед яких були й українські колаборантки, обговорюють "виклики материнства, соціальну підтримку сімей та соціалізацію дітей з обмеженими можливостями". Редакція розслідувань Суспільного ідентифікувала ключових учасниць цієї зустрічі, які, попри українське коріння і громадянство, підтримали окупацію Херсонської області і тепер просувають російські цінності.
Підтримали російську війну в Україні
"Союз жінок Росії" називають найстарішою "гендерною" організацією у країні, бо він — продовження Комітету радянських жінок, утвореного 1941 року. Сьогодні союз тісно співпрацює з владними органами РФ, а його фінансування забезпечується, зокрема, керівною партією "Єдина Росія".
Організація пропагує "традиційні" ролі жінки як матері та берегині "сімейного вогнища". Утім, як стверджує ексучасниця забороненого у Росії феміністичного руху "М’яка сила" Ольга Суворова, СЖР не надає реальної підтримки жінкам, наприклад, не коментує потребу ухвалити закон про кримінальну відповідальність за домашнє насильство.
Представниці союзу не засудили початок повномасштабного вторгнення в Україну, а деякі регіональні відділення підтримували російську армію. Наприклад, відділення в Інгушетії звернулося до очільника Кремля Владіміра Путіна із закликом продовжувати наступ.
Наразі союз має 89 регіональних відділень. Після 24 лютого 2022 року відділення СЖР створили й на новоокупованих територіях України. У Криму організація почала діяти раніше.
Головна спікерка засідання
12 березня 2025-го пропагандистський канал "Таврія" прозвітував про чергове засідання Херсонського відділення СЖР. Оточені портретами радянських генералів та роботами російського художника-баталіста Максіма Грєкова, учасниці "обговорили проблеми жінок в освіті, кар'єрі, сім'ї і медицині".
Провідною спікеркою засідання стала Галина Райко, очільниця херсонського осередку СЖР. До повномасштабного вторгнення вона була завідувачкою кафедри інформаційних технологій Херсонського національного технічного університету (ХНТУ).
У липні 2022 року Райко погодилась очолити "Херсонський технічний університет" (ХТУ) — створену окупаційною адміністрацією російську версію Херсонського національного технічного університету.
У 2023-му Райко долучилася до заснованої окупантами Громадської палати Херсонської області — структури, де громадськість нібито обговорює соціальні питання, комунікацію з владою та її ініціативи.
Херсонське відділення "Союзу жінок Росії" під керівництвом Райко відправляло гуманітарну допомогу для російських військових, саджало дерева у пам’ять про загиблих окупантів і проводило тематичні фотовиставки.
За даними офіційного реєстру викрадачів дітей, яке веде Головне управління розвідки України, Райко причетна до організації незаконного вивезення українських дітей з тимчасово окупованої території Херсонщини.
За інформацією платформи Evocation, яка документує діяльність колаборантів на тимчасово захоплених ними територіях, восени 2022 року Райко як очільниця окупаційного університету організувала вивезення неповнолітніх студентів у тимчасово окупований Крим за підробленими довіреностями від батьків.
Поїздку оформили як "оздоровчий відпочинок", але після двотижневих "канікул" студентів не повернули додому. Натомість їх утримували у російських санаторіях і таборах, де намагалися росіянізувати.
Факти, що викривають діяльність Галини Райко, вже задокументовані українськими правоохоронцями. СБУ оголосила їй про підозру за колабораційну діяльність — за статтею 111-2 Кримінального кодексу України. Їй загрожує від 10 до 12 років позбавлення волі.
Попри це, Райко продовжує пропагандистську роботу, веде YouTube-канал "Наука заради людей", де українські колаборанти розповідають про "науковий прогрес", інтеграцію молоді у російські наукові проєкти та побудову кар’єри в умовах окупації.
Деякі з гостей її відео були й на засіданні "Союзу жінок Росії" у Генічеську 12 березня.
З Херсонобленерго — у керівництво окупаційної установи
Серед тих, хто виступав на засіданні херсонського СЖР, була й Ірина Мордачова (Пахомова).
До повномасштабного вторгнення, за інформацією з наших джерел, Ірина працювала у Херсонобленерго. Батько — росіянин Сєргєй Пахомов — має керівну посаду на Херсонському комбінаті хлібопродуктів та, як додають джерела, звільняв працівників, що не погоджувалися на співпрацю з окупантами.
У 2023 році Ірина стала першою керівницею окупаційної служби зайнятості Херсонщини. Мордачова вступила у регіональний осередок партії "Єдина Росія" та почала створювати так звані "жіночі клуби", які заявляють, що сприяють навчанню та працевлаштуванню жінок в області.
Організаторка навчання за російськими стандартами
Олена Якимчук — ще одна з учасниць засідання у Генічеську. До повномасштабного вторгнення вона завідувала кафедрою дизайну ХНТУ та була кандидаткою технічних наук. Якимчук перейшла на бік окупаційної адміністрації й після деокупації Херсона переїхала на лівий берег області.
За даними Національної поліції, вона організувала навчальний процес на своїй кафедрі російською мовою, стежила, щоб інші викладачі дотримувалися російських освітніх стандартів у викладанні та науковій роботі.
Чоловік Якимчук, Дмитро, стояв за зміною мови викладання на факультеті інформаційних технологій — з української на російську. Подружжя брало участь у відкритті муралу "Херсонська область разом з Росією" у Генічеську у 2023 році.
У 2024 році Нацполіція України повідомила Олені Якимчук про підозру та оголосила її у розшук.
Секретарка приймальної комісії та очільниця окупаційної структури
Олена Бурлакова — секретарка приймальної комісії створеного окупантами ХТУ — також була на засіданні СЖР у Генічеську. У своєму акаунті в російській соцмережі вона вказала, що ще перед повномасштабним вторгненням співпрацювала з російською компанією з ремонту електротехніки.
Ще однією спікеркою на заході 12 березня була Анна Литвиненко, уродженка Генічеська, яка до повномасштабного вторгнення працювала у фармацевтичній сфері. Після окупації приєдналася до партії "Єдина Росія" та очолила окупаційний територіальний фонд обов’язкового медичного страхування (ТФОМС) Херсонської області.
Організаторка розграбування Херсонського художнього музею
Ще одна учасниця засідання у Генічеську — Наталія Десятова, фігурантка розслідування СБУ у справі про розграбування Херсонського художнього музею.
До переходу на бік окупантів Десятова працювала співачкою у кафе "Театральне" у Херсоні. Після захоплення міста очолила Херсонський обласний художній музей імені Олексія Шовкуненка і керувала так званою "евакуацією" творів мистецтва до Криму.
Згідно з текстом підозри, яку оголосили Десятовій, вона — як "директорка" музею — в інтерв’ю пропагандистам РФ поширювала російські наративи й допомагала загарбникам проводити у приміщенні музею виставку фотографій жителя російського Калінінграда під назвою "Ми назавжди разом у цій великій сім’ї братських народів Росії".
Наталії Десятовій повідомили про підозру у колабораційній діяльності за ч. 6 ст. 111-1 КК України. Санкція статті передбачає увʼязнення від 10 до 12 років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від 10 до 15 років та з конфіскацією майна або без такої.
Від секретарки до керівниці служби зайнятості
Лариса Бочко до Генічеська приїхала з Новотроїцького району Херсонської області.
У 2023 році СБУ оголосила про підозру її чоловікові Юрію Бочку, який очолив окупаційну адміністрацію Новотроїцького району. Того ж року його справу скерували до суду.
Лариса Бочко стала його секретаркою, а пізніше зайняла посаду "начальниці управління служби зайнятості Новотроїцького району".
За даними Антикорупційного виміру, діти подружжя також перейшли на бік окупанта. Син Григорій став "головою" села Чумацький Шлях, а його дружина — секретаркою в окупаційній сільській раді.
Як Росія використовує гуманітарні ініціативи для підтримки окупації
З березня 2022 року по кінець лютого 2025-го прокуратура Херсонської області оголосила 1 613 підозр у колабораційній діяльності. Частина з них, як ми вже зазначили, стосується жінок, що взяли участь у засіданні херсонського відділення "Союзу жінок Росії".
Ми звернулися до директора Центру стратегічного розвитку територій Андрія Орлова з проханням пояснити, як впливає діяльність таких організацій, як "Союз жінок Росії", на росіянізацію тимчасово окупованих територій України.
"Починаючи з чеченських кампаній, Росія через гуманітарний напрямок методично закріплює свою гегемонію на територіях, захопленням яких хоче вдовольнити свої імперські запити, — розповідає Андрій Орлов. — Експорт таких проєктів, як "Моя історія — Росія", "Безсмертний полк", просувають зовнішньополітичний посил: "дружіть з Росією, об'єднуйтесь з Росією, рівняйтеся на Росію, тому що з Росією безпечно, добре, вигідно". Це повномірно відчула на собі й Україна. Елементи вживлення через м’які проєкти ідеологічних проросійських наративів у всі шари суспільства відбувалося майже з самого дня розпаду СРСР".
За словами Орлова, для окупованих територій України росіяни використовують просту технологію: провести псевдореферендум із підтасованими результатами, а протягом подальшої окупації приживити мешканцям цих територій думку і спогад, що так завжди й було, що це саме їхній вибір і що немає у цих регіонів іншої історії, ніж в складі Росії.
"На окупованих територіях сьогодні реалізується велика кількість проєктів. Вони переважно спрямовані на ті верстви населення, які піддаються максимальному впливу. Це діти й молодь, люди похилого віку, релігійні люди, — продовжує Орлов. — Приклади: виставка малюнків дітей із Запорізької області у Москві, проєкт "Росія — країна можливостей" для понад двох тисяч молодих жителів окупованих територій, кадровий конкурс "Запорізькі герої" (хлопці із середньою спеціальною та загальною освітою можуть подати заявку на участь у ньому і пройти навчання, організоване Російською академією народного господарства та державною службою при президентові РФ), створення музейно-храмового комплексу "Серце Новоросії" на базі жіночого монастиря "Корсунської ікони Божої матері" у селі Корсунці Новокаховського району. Цих програм і проєктів велика кількість, і вони потужно фінансуються. Це дозволяє російській владі вирішувати й зовнішні, і внутрішні проблеми.
По-перше, ці програми дозволяють спрямовувати фінансування у гуманітарний сектор, підтримуючи тим самим своїх політологів, психологів, соціологів, журналістів. Насправді купуючи їх, щоб не отримати з їхнього боку опозиційні прояви. По-друге, такі програми впроваджуються і в самій Росії задля закріплення гегемонії, утримуючи російське суспільство від розвалу.
Щодо зовнішньої політики, то всі ці програми активно висвітлюються на міжнародній арені, забезпечуючи легітимізацію окупації. Мовляв, це вибір самих жителів цих регіонів, ми їх звільнили й т.д. І вплив цієї інформації вже можна побачити у висловах і публікаціях політиків і суспільних діячів з різних країн".
