Прикарпатець створює унікальні церкви з картону

Прикарпатець створює унікальні церкви з картону

Прикарпатець створює унікальні церкви з картону Суспільне. Карпати

Церкви з картону – таке незвичне хобі у Миколи Ленчовського із села Раковець на Прикарпатті. 14 років тому чоловік, внаслідок виробничої травми, отримав інвалідність. Відтоді пересувається на інвалідному візку. Після тривалого лікування він не опустив руки. Разом з матір’ю утримують господарство – родина займається птахівництвом. Чоловік дуже активний: бере участь у конференціях та змаганнях з танців.

Микола Ленчовський пригадує, коли починав майструвати - спілкувався з архітекторами й розпитував, як правильно робити креслення. Чоловік створює церкви вже майже 10 років. За цей час виготовив близько 70 робіт - більшість з них подарував.

Розповідає, що вперше заявив про себе на фестивалі "Покутська гостина" в Городенці. Сьогодні його роботи є по всій Україні і навіть у Москві – одна жінка замовила на подарунок синові.

Микола був у Верховній Раді на всеукраїнській виставці.

"Юлія Тимошенко взяла, Оксана Пекун взяла з програми "Фольк-music". Розійшлися мої роботи. Я Юлі дарував. А вона мені сказала, що не може так прийняти, що я вкладаю кошти в матеріал, і в роботу – душу. Тож виходить, що я продав", - розповідає майстер.

Одну церкву хлопець робить від двох тижнів до місяця – це залежить від складності креслення та об’єму картонного храму. На матеріали витрачає до 700 гривень. Пояснює, що найдорожчий матеріал – це блискітки, хоча їх потрібно лише дві чайні ложки. Каже, що частина його церков – це копії чинних святинь. Втім, є роботи, які він вигадав сам.

"Ручкою від руки я можу собі намалювати, яка вона приблизно може, має бути. А відтак вже під лінійку, під розміри починаю креслити, вирізаю. Потім – на простинь. На клей ПВА. На простинях все виклеюю, потом зліплюю докупи, наношу клей і посипаю блискітками", - ділиться таємницями створення Микола Ленчовський.

Одну з церков майстер подарував школі, в якій навчався. Вчителька зарубіжної літератури Ганна Підлеснюк пригадує, що Микола відмінником не був, втім запам’ятався чемною дитиною. Каже, односельчани хлопця знають та поважають: "Дитина в школі завжди була чемна, слухняна. І в даному випадку він і досі до школи приходить. Допомагає дітям, які беруть участь у змаганнях з трудового навчання".

"Хлопець дуже активний - завжди бере участь у сільських масових заходах. Якщо проводиться клубна робота, – він завжди є. Якщо церковні заходи проводяться, – Микола завжди активний учасник усіх заходів", - додає учителька.

Мати майстра Анастасія пригадує, що спочатку не сприйняла ідею сина створювати копії християнських церков: "Ну одразу мені було смішно. Питаю: "Як то будеш робити?" А він каже: "Заготовки мені дайте". Ну я пішла в магазин, принесла. Одну зробив, вже другу почав та й кличе: "Мамо, несіть мені ту церкву". Я думала, він буде дивитися щось. А він взяв і зламав її. Каже, вона негарна. Я почав другу".

Тепер жінка всіляко підтримує сина, зокрема, їздить в магазини за матеріалами. Розповідає, що Микола їй пояснює, які матеріали та які кольори мають бути. У магазинах вже пізнають, - посміхається Анастасія. Та й туристи про захоплення сина знають.

Ганна живе за кілька подвір’їв від сім’ї Ленчовських. Пригадує, що спочатку всі були здивовані захопленням Миколи: "Яким хлопцем був? Гарним був, роботящим був. А сталася така біда, та й що робити? Господарство вели, та й досі ведуть. Він всім займається. Файний хлопець".

Від грудня Микола не майстрував нових святинь. Водночас зізнається, що священник із сусіднього села попросив зробити мініцеркву для їхнього храму.

Авторка: Наталія Олексієнко

Категорії
ПолітикаЕкономікаКультураСвітСпортВідеоПодіїТоп дняПриродаРегіониСтильДітиНаукаТехнологіїУрбаністикаЇжаДомашні твариниЛюди