Ранок завідувачки інфекційного відділення Теребовлянської центральної районної лікарні Юлії Сахарик розпочинається із дзвінків. Лікарка з’ясовує, як справи у пацієнтів, хворих на COVID-19.
За її словами, вечір закінчується тим самим.
"Лягаю на ліжечко і дзвоню, запитую, як усі. Знаю, що все добре, тоді сплю".
Під час робочого дня їй доводиться ретельно дбати про свій захист.
"Одягаю одноразову масочку. Під масочкою респіратор. Шапочка, комбінезон, окуляри і бахіли, дві пари рукавиць. Бахілки собі зав’язую на бантик. Бо так мені гарно, бо так мені подобається",– розповіла Сахарик.
Стати лікаркою Юлія мріяла з дитинства.
"Не уявляю себе кимось іншим. У професію пішла через те, що колись моя бабуся працювала акушеркою-гінекологом".
Коли розпочалася пандемія, родичі відмовляли її від роботи.
"Я вважала, що це мій обов’язок. Не було такого, що не піду, не буду, не хочу. Свій колектив я розглядаю, як одне ціле. Це наш обов’язок, ми це мусимо робити".
Юлія каже, що пам’ятає усіх свої пацієнтів і сама вже перехворіла на COVID-19. Пригадує жінку з ускладненням, яку підключили до апарату ШВЛ.
"Я щодня приходила до неї і казала: "Ви молодець, ви боєць. Вона думала про те, що буде жити і молилася. І вона успішно пішла додому і написала нам подяку в газету",– каже Юлія Сахарик.
У цьому відділенні є 44 ліжка, обладнані кисневими точками.
За словами лікарки, біля кожного ліжка є кнопки виклику.
"Для того, щоб пацієнт за потреби викликав. Ми на табло в себе на посту бачимо, яка палата, і яке ліжко і знаємо, куди нам йти. Крім того, в кожній палаті в нас відеоспостереження. Є камера, яка також виведена нам на пост і ми бачимо, якщо комусь погано".
Юлія Сахарик каже, якби зручно не було в лікарні, краще бути здоровим вдома.
"Розумію, що треба всіх відвідати, всіх хочеться побачити, обійняти. Але зараз, на жаль, такий у нас час, в який треба дотримуватися певних правил і обмежень".
Читати також
- Із початком пандемії лікарці з Тернопільщини довелося змінити свій фах.
