“Про нас усі забули”. Історії авдіївців, яким так і не відбудували пошкоджене обстрілами житло

“Про нас усі забули”. Історії авдіївців, яким так і не відбудували пошкоджене обстрілами житло

Ексклюзивно
“Про нас усі забули”. Історії авдіївців, яким так і не відбудували пошкоджене обстрілами житло Associated Press

До війни Авдіївка була звичайним тихим містечком за пів години їзди від Донецька, у 2014 році вона стала одним з осередків бойових дій. І хоча українські бійці звільнили місто за кілька місяців, протягом наступних років його неодноразово обстрілювати російські військові.

За 6 років війни тут було поранено 292 цивільних, з них - 17 дітей. Ще 59 людей загинули. До сьогодні вулиці Авдіївки вкриті відбитками бойових дій: ворота будинків наскрізь пробиті уламками, замість скла у віконних рамах – фанерні листи, і лагодити своїм коштом люди не поспішають, бо і досі час від часу чують обстріли з боку лінії розмежування. Непорушно стоять і пошкоджені та зруйновані будинки, у той час, як їхні власники з року в рік чекають на ремонт коштом держави.

2 вересня 2020 року Кабмін затвердив порядок виплати компенсацій за зруйноване на Донбасі житло внаслідок збройної агресії РФ. Максимальний розмір такої допомоги - 300 тисяч гривень. Обстеженням пошкодженого чи зруйнованого майна займаються органи місцевого самоврядування, вони і вирішують, яку суму має отримати постраждалий, або ж допомагають з відбудовою. Та з різних причин багато жителів досі не можуть полагодити своє житло. З кількома з них зустрілася кореспондентка Суспільного, яка поїхала до Авдіївки першим за шість років прямим потягом.

“Був у мене сарай, з нього я зробив житло”

Валерій Половинко пригадує, як не покладаючи рук працював із батьком у шахті, аби побудувати двоповерховий будинок. З вікна другого поверху чоловік завжди спостерігав за парою диких голубів, що жили на сосні. Та 26 січня 2015 року гніздо птахів, як і сам будинок Валерія знищив ворожий снаряд. Від тих подій лишилися акти про руйнування та займання будинку від рятувальників та поліції, а у дворі – обвуглена цегла та фундамент, жодна стіна будинку не вціліла.

“Про нас усі забули”. Історії авдіївців, яким так і не відбудували пошкоджене обстрілами житлоСкріншот з відео

Валерій Половинко, мешканець Авдіївки. Грудень 2020 року, Донбас

До 2019-го Валерій жив то у брата, то в сина в Мелітополі. Як тільки почув, що за будинок можна отримати компенсацію у 300 тисяч, одразу ж повернувся, щоб відбудувати житло. Після пожежі від потрапляння снаряду Валерій має з документів лише право власності на земельну ділянку та техпаспорт. Але цього не достатньо. Потрібно мати право власності на сам будинок. Зробити довіреність могла б колишня дружина, яка нині мешкає в окупованій Ясинуватій, але в документі потрібно зазначити, що Росія – агресор, а цього місцеві нотаріуси в самоназваній “ДНР” зробити не можуть. Чоловік чекає, поки в Україні спростять процедуру отримання компенсації, щоб нарешті відбудувати своє житло. До того часу Валерій буде жити в міні-хатинці, яку зробив із курятника.

З ремонтом чоловікові допомагала місцева влада та жителі: хтось дав стіл, хтось мікрохвильову піч. Радіоприймач, який стоїть на холодильнику, – єдина розвага, бо телевізора, як і пральної машини у чоловіка немає. Щодня з роботи Валерій поспішає додому годувати качок, курей та голубів, та кількох нутрій, яких тримає у господарстві. У його планах – встановити теплицю, яку надав “Червоний хрест”, та вирощувати там овочі. Однак якщо в місті буде знову неспокійно – Валерій покине все і поїде. На такий випадок у чоловіка завжди є зібраний рюкзак з усім найнеобхіднішим. Нині, хоч і далеко, але обстріли чути.

“У чому стояли у квартирі, у тому й пішли”

Пенсіонерка Тамара Бєлєля разом із чоловіком переїхала із Донецька до Авдіївки у 1976 році. Її чоловік влаштувався працювати на Коксохімічний завод, аби за кілька років отримати квартиру, яку придбати у великому місті було складно. Коли це сталося, родина була “на сьомому небі від щастя”, а у 2017 році цю квартиру їм довелося покинути. Коли почалися обстріли, із будинку на Гагаріна 1, в якому жило подружжя, лишилося 4 сім’ї.

“Що найцікавіше, коли почалися сильні обстріли, у під’їзді люди виїхали, а нам просто не було куди, у нас тут ні родичів немає, нікого. Ми жили на 4-му поверсі, чомусь всі сусіди бігли до мене. Я над стінкою у ванній ставила стільчики, і так ми пересиджували", – згадує Тамара.

“Про нас усі забули”. Історії авдіївців, яким так і не відбудували пошкоджене обстрілами житлоСкріншот з відео

Тамара Бебеля, мешканка Авдіївки. Грудень, 2020 рік, Донбас

У лютому 2017 року у сусідню квартиру влучив снаряд. На очах переляканої жінки, яка тоді була вдома, валилися стіни та вилітало скло з вікон. Тамара теплими словами згадує рятувальників, які за 15 хвилин евакуювали всіх мешканців будинку.

На кілька днів родину прихистила молода пара із сусіднього будинку. Та щоб не бути тягарем для сусідів, Тамара з чоловіком вирішили знімати житло. Нині вони живуть вже на третій зйомній квартирі, в якій власним коштом зробили ремонт.

“Ми - пенсіонери, старі вже, майже по сімдесят років маємо. Наче квартира і є, а водночас ми, як безхатьки. Квартири немає”, – розповідає Тамара.

Поверхом вище в одному будинку з Тамарою жила Тетяна Назаренко. Квартиру придбала, коли була вагітна, у ній і жила десять років зі своїм сином. Жінка працювала в м’ясному магазині поруч із будинком, на момент обстрілу була на роботі. Її син у цей час мав би бути вдома, але саме того дня Тетяна попросила хлопця не йти одразу додому після, а зайти до неї на роботу. Це його і врятувало.

Відтоді родина винаймає житло, і, так само як і Тамара Бєлєля, платить лише за комунальні послуги. “Бажання одне – щоб квартиру відремонтували. А все інше: мир у всьому світі, як кажуть, і щоб не стріляли, і щоб квартири дали нам”, - говорить Тетяна.

“Про нас усі забули”. Історії авдіївців, яким так і не відбудували пошкоджене обстрілами житлоСкріншот з відео

Мешканка Авдіївки Тетяна Назаренко. Грудень 2020 року, Донбас

Чому потерпілі досі не можуть отримати житло

Якщо Валерій після пожежі в будинку не має достатньо документів, то в Тамари та Тетяни історія дещо інша: після обстрілу жінкам обіцяли відбудувати будинок, за роботу взялись лише за три роки. Підрядник-переможець тендеру розпочав будівництво, яке за деякий час призупинили – мешканці забили на сполох, побачивши, що компанія будує із раніше використаних матеріалів. Відповідальне за тендер комунальне підприємство хоче через суд стягнути з підрядника аванс, який він отримав на виконання робіт, але жодного засідання у справі досі не відбулося. Водночас будівництво можна буде відновити лише за результатами судового процесу.

“У 2019 році був проведений тендер, підрядник, який його виграв, виконуючи роботи, використовував вже використані матеріали. Зараз це будівництво заблоковано, і справа в судах, прокуратура, слідство. Поки немає рішення суду, ми не можемо приступити до його відновлення. На жаль, єдиний варіант - чекати на рішення суду”, - розповів керівник ВЦА Авдіївки Віталій Барабаш.

Поради адвокатів

У випадку Валерія відновлення документів на будівлю може зайняти тривалий час, а проблема із забудовниками існує не лише в Авдіївці. Суспільне попросило юристів дати поради громадянам.

Адвокат Павло Богомазов зазначив, що права постраждалих від наслідків війни захищає цивільний кодекс про відшкодування завданих збитків та закон "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб". І в такій ситуації проблема полягає не в законодавстві, а в його виконанні.

Аби питання відбудови зруйнованого житла зрушити з “мертвої точки”, юрист радить звертатися до правоохоронних органів, міжнародних організацій та до судів, з проханням пришвидшити розгляд справи.

“По-перше, повинна бути пара активістів, які будуть писати, ходити, сподіваюся без мітингів, але давати про себе знати. Звертатися до правоохоронних органів, які повинні повідомити та знайти інформацію, чому все ж таки ті авансові кошти, які заплатили, досі не повернуті, і нічого не зроблено. По-друге, треба шукати якісь міжнародні організації, або українські вітчизняні, які мають певний бюджет на допомогу особам, які постраждали від війни. Люди в такому випадку подають документацію, пояснення, зустрічаються, обґрунтовують і показують, що дійсно в них є проблеми. Рада Європи та діаспора іноді допомагає постраждалим коштами", - зазначив адвокат.

"По-третє, необхідно звертатися з клопотанням до суддівської гілки влади з тим, щоб вони пришвидшили розгляд цієї справи. Досі не проведено підготовче засідання чи засідання по суті - так не повинно бути, суддя теж повинен розуміти по цій справі, що у людей, елементарно, немає даху над головою,” - додав Богомазов.

Масово звертатися до правоохоронних органів людям радить й адвокат Андрій Шабельніков. Окрім цього, на його думку, питання відновлення будинку потрібно виносити на вищий рівень, звернувшись до міністерства внутрішніх справ, Верховної Ради та президента.

На всіх етапах будівництва і самі мешканці, і підприємство, яке наймає до себе на роботу підрядника мають право контролювати його роботу. А перед тим, як укладати договір на відновлення чи будівництво, документацію компанії-підрядника потрібно добре перевіряти. Зокрема, увагу потрібно приділяти тому, скільки років компанія працює на ринку, та яку має репутацію.

Категорії
ПолітикаЕкономікаКультураСвітСпортВідеоПодіїТоп дняПриродаРегіониСтильДітиНаукаТехнологіїУрбаністикаЇжаДомашні твариниЛюди