Житомирянин Андрій Слобоженюк брав участь у боях за Донецький аеропорт

Житомирянин Андрій Слобоженюк брав участь у боях за Донецький аеропорт

Житомирянин Андрій Слобоженюк брав участь у боях за Донецький аеропорт undefined

40-річний житомирянин Андрій Слобоженюк у 2014-му році добровольцем пішов захищати незалежність України.

Із 2014-го по 2015-тий рік він був гранатометником та снайпером у 90-му окремому батальйоні 81-шої аеромобільної бригади, яка брала участь у боях за визволення Донецького аеропорту. У серпні 2016-го чоловік отримав кульове поранення. Зараз має статус інваліда війни.

Сьогодні Андрій Слобоженюк розповів Суспільному про свій перший місяць перебування в зоні АТО та про умови, в яких перебували українські військові в той час.

Нагадаємо: 16 січня в Україні – День пам’яті кіборгів.

Доброволець пригадує, як 1-го грудня 2014-го року він разом із іншими добровольцями приїхав на фронт. Показує фото, де вони одягнені хто в чому. Приїжджали хто в чому міг. Розповідає, що військову форму тоді їм щойно видали, але вона не була придатна, щоб в ній воювати. Показує фото, де вони перед виїздом.

Житомирянин Андрій Слобоженюк брав участь у боях за Донецький аеропортundefined

Житомирянин Андрій Слобоженюк брав участь у боях за Донецький аеропорт

"Ми їхали, не знаючи куди. Прибули на термінал як група прикриття. Біля вежі Донецького аеропорту були поночі. На розвантаження із боємашин нам дали 3 хвилини. Так вийшло, що я зачепився за приварену до БТРу решітку й упав, як крижина у сніг. Хлопці тоді жартували, казали, що я поранений. А я снігу наївся", - пригадує Андрій Слобоженюк.

Доброволець розповів, що пам’ятає, як тоді йому дали ящик із гранатами. І наказали бігти на другий поверх по коридору. "Я піднявся на 2-й поверх, а коридору там немає. Тільки профілі з гіпсокартону стирчать. Як дерева. Де коридор? Куди бігти? Нічого не було видно", - розповідає Андрій Слобоженюк.

Житомирянин Андрій Слобоженюк брав участь у боях за Донецький аеропортundefined

Житомирянин Андрій Слобоженюк брав участь у боях за Донецький аеропорт

Житомирянин Андрій Слобоженюк брав участь у боях за Донецький аеропортundefined

Житомирянин Андрій Слобоженюк брав участь у боях за Донецький аеропорт

Пригадує, як хтось у темряві йому руку на плече поклав і незнайомим голосом запитав: "Ну, що, побігли?" І я такий у відповідь – побігли. Але хто куди його тягнув і куди вони бігли, не бачив.

"Вибігли на якийсь майданчик і перше, що спало мені на думку, я сказав: "Хлопці, у мене ящик із боєприпасами, тому мені без різниці, хто ви. Будемо воювати". Це виявилися хлопці із 79-тої бригади з розвідувального взводу, вони посміялися. "О-о-о!!-, кажуть, - видно , що ви десантник". Так ми і познайомилися, подружилися і потім відразу заступили на чергування", - розповів Андрій Слобоженюк.

Чоловік пригадав, що, коли тоді настав ранок, вони побачили, де знаходяться і були шоковані. "Фактично ми були, як свічки серед полю.

Житомирянин Андрій Слобоженюк брав участь у боях за Донецький аеропортundefined

Житомирянин Андрій Слобоженюк брав участь у боях за Донецький аеропорт

Ми зрозуміли, що до нас ніхто не приїде в разі чогось. І тікати немає куди. А термінал не контролювався. І навіть було таке, що ми перебували на третьому чи на другому поверхах, а ворог поміж нами ходив", - розповів колишній кіборг.

Андрій Слобоженюк: "Спочатку було страшно, коли йшли бої. Наприклад, 6 грудня, ворог нас привітав зі святом Збройних Сил України. Бої були масові. Таке враження, що вони стукають у двері і заходять. Нас завозили на два тижні, але так трапилося, що ми там були більше, бо в тих умовах перебувати там більше не можливо було".

Пригадує, що не вистачало води. Її привозили, але вона замерзала. Баклажки лопали. Ми кригу розтоплювали. Коли не було льоду, хлопці виходили на вулицю і сніг збирали, але він був такого сіро-чорного кольору, що його не можливо було пити.

Житомирянин Андрій Слобоженюк брав участь у боях за Донецький аеропортundefined

Житомирянин Андрій Слобоженюк брав участь у боях за Донецький аеропорт

Пам’ятає, як знайшли протигаз, і через його вугільний фільтр "чистили" брудний сніг і пили. Милися винятково вологими серветками. Під "брониками" їх зберігали, біля тіла, бо вони замерзали і кришилися. Мороз тоді був до 35-40 градусів.

"А ще найстрашніше було, у нас на вежі було замало місця. Ми спочатку не могли розібратися, де хто буде спати, бо навкруги лише суцільний бетон. Я вже не пам’ятаю, хто залишив поліетиленову плівку. Цілий рулон. І ми зробили імітацію намету. Нам привезли буржуйку, ми запалили. Ну, і тепло пішло, і ворог побачив у телевізор, що ми гріємося. Тоді нас із танку почали розстрілювати, і ми відмовилися від ідеї з буржуйкою", - розповів Андрій Слобоженюк.

Колишній доброволець пригадує, що в грудні 2014-го після тяжких боїв знайшли сардину. На трьох вирішили скуштувати, але організм не прийняв. Адреналін зашкалював. Тільки вода. Хлопці з правого сектору привезли сгущене молоко, розводили його розтопленою водою і пили, щоб хоч якось жити.

"Тоді я переосмислив увесь сенс власного життя. Люди, на жаль, не знають, що таке його цінність. Цінність – це не коли повна кишеня грошей. А коли живі і здорові твої рідні і близькі. І, напевно, це мені потрібно було найбільше – побачити і переосмислити. І сьогодні я ні про що не жалкую".

Автор сюжету Антоніна Тугас

Категорії
ПолітикаЕкономікаКультураСвітСпортВідеоПодіїТоп дняПриродаРегіониСтильДітиНаукаТехнологіїУрбаністикаЇжаДомашні твариниЛюди