Олена Дмитренко: «Я не людина Атрошенка чи Рудьковського». Інтерв’ю

Олена Дмитренко: «Я не людина Атрошенка чи Рудьковського». Інтерв’ю

Олена Дмитренко: «Я не людина Атрошенка чи Рудьковського». Інтерв’ю Суспільне Чернігів

Хто і коли запропонував очолити Чернігівську обласну раду і чи були думки відмовитись від посади під час скандальної сесії? Як планує надалі співпрацювати з депутатами, які вважають її призначення незаконним? Що думає про звинувачення у залежності від Владислава Атрошенка і які риси свого характеру вважає слабкістю для політика? Як і коли познайомилась з Миколою Рудьковським та які свої хобі вважає незвичними? На ці та інші питання в інтерв’ю проекту «Кадри» відповіла голова Чернігівської обласної ради Олена Дмитренко.

Текстову версію розмови – читайте далі.

Вас головою облради вибрали на доволі напруженій сесії. Там було і блокування трибуни, і демарш 5 фракцій, і замінування було, і обрали Вас мінімально необхідною кількістю голосів, і сама сесія тривала понад 8 годин. Скажіть, от коли це все відбувалося, у Вас не було думки: навіщо воно?

Можливо воно того і не варте, але є певні зобов’язання. За мною стояла фракція «Слуги Народу», яка мене підтримала. В основному це досить молоді люди. Більшість з них вперше проходить цю процедуру: і обрання, і сесія, і все. І підвести цих людей, які в мене вірять, тим більше молоді люди, я не могла. Можливо б на мій вистачило б посади і всього, але… В момент, коли вже йшла сесія, про те варто це чи не варто, я вже не думала. Тому що коли такий йде супротив, у кожної людини з’являється бажання довести, що я чогось вартий у цьому житті.

Супротив був 5 фракцій певних посадовців, і супротив був з боку одного із ваших депутатів – фракції «СН», Олександра Левицького. І більшість у Вас доволі хитка – 33 депутати. І по заявах, я бачу, що консенсусу нема в облраді. Як надалі Ви з ними будете працювати і, на Вашу думку, скільки ця історія буде тривати?

Я думаю, що максимум одна сесія буде протистояння. Потім буде якесь протистояння від окремих депутатів, які постійно як «баба Яга проти».

Хто ці депутати?

Побачимо. Буде йти робота, будемо дивитися. Здоровий глузд переможе. У будь-якому випадку, поразка і перемога людьми має сприйматися нормально. Більшість депутатів облради – абсолютно нормальні люди. Це все емоції. Розумієте, як би більшість тих людей, які може і негативні інтерв’ю давали під час сесії – це була перша сесія, у людей було інше бачення по голові облради, тобто це не говорить про те, що завтра-післязавтра ми з нами не будемо спілкуватися, не будемо працювати. Більшість же знає, що нам треба приймати бюджет. Є область, яка буде страждати від нашого непорозуміння. У будь-якому випадку я докладу всіх зусиль, щоб ми нормалізували ситуацію, щоб облрада була діючою.

Ви з представниками цих 5 фракцій вже спілкувались?

Ні, поки що ні з ким не спілкувалась.

Ви ж розумієте, що бюджет ухвалити можете, але такою більшістю Ви навіть зарплату собі не можете встановити.

Ну будемо працювати без зарплати значить. Зарплата – не найважливіше питання. Для мене найважливіше питання – це прийняття бюджету. Тому що, по суті, навіщо потрібна облрада? Для прийняття правильних рішень для життєдіяльності області. Але це не залежить від моєї зарплати. Тому перше, що буде – бюджет, програми, без чого ми не можемо функціонувати.

Ви говорите як політик. Але Ваша особиста мотивація – навіщо воно Вам треба? З таким протистоянням, без зарплати.

Я не думаю, що протистояння буде тривалим. Дуже багато йде за межами облради переговорів, в які я не вступаю. Це може підтвердити представник будь-якої політичної сили. Будемо працювати з усіма, але не в «договорняках», а конкретно по питанням сесійним. І, звичайно, я не альтруїст, також маю зобов’язання перед своєю сім’єю. Будемо бачити. Але я впевнена на 90%, що ще одна сесія буде складна, а потім все вирівняється.

Ваша більшість, яка утворилась перед сесією – «Рідний Дім», «СН», Радикальна Партія. Коли ви почали домовлятися про об’єднання? Мені говорили, що на наступний день після виборів все було вирішено.

Ну не на наступний. Я по датам сказати не можу. І стосовно того, що висування як раз мене головою – у нас було засідання фракцій тижнів за три до сесії, на якому ми підняли питання: в кого є амбіції на цю посаду. Ц для того, щоб потім не виникло моментів, що хтось бачив себе на цій посаді, але до нього не дослухались. Запропонував мою кандидатуру Дмитро Іванов на обговорення. Жоден з наших депутатів не заявив про свої політичні амбіції. Чого обговорювалась моя фігура – члени фракції знають мене багато років, єдиний з ким я познайомилась в процесі виборів – це таки Дементов. Нами було прийняте рішення, що я компромісна фігура в плані: є досвід роботи, я намагаюсь скрізь шукати компромісні рішення. Я вважаю, що Бог дав нам розум, мову для того, щоб ми могли говорити, а не для того, щоб одразу йти на війну. Краще поганий мир, чим гарна війна. Тому людина має домовлятися, йти навіть на якісь поступки для правильного кінцевого результату.

Читайте також: Депутати про нового голову обласної ради

Ви сказали, що за 2-3 тижні до сесії не було більше жодної кандидатури, а потім за 2-3 дні з’являється Левицький. Як він з’явився взагалі?

Це вже було за тиждень, мабуть, до сесії, він сказав, що теж претендує на посаду голови облради. Ми на фракції це обговорювали в його присутності, що ми прийняли спільне рішення. Якщо б він заявив це спочатку, можливо, була б інша конфігурація. Але коли вже прийняли рішення, коли публічно про це заявили, фракція прийняли рішення зупинитися на моїй кандидатурі. Це не легке рішення.

А Вам не відома його мотивація?

На жаль, ні.

Говорили, що голова ОДА Анна Коваленко за нього. Вам не відома ця інформація?

Ні. Можливо, щось я чула. Але я керуюсь в своїй роботі не чутками, а фактами. Я не знаю, що керувало Олександром. У мене до нього нормальне ставлення. Були у нього на підприємстві. У нього чудове підприємство. Дуже сильний менеджер. Він мені імпонує як фахівець у своїй галузі. Ситуація склалась так, як склалась. Це не стане причиною у подальшому, що я матиму до нього якісь питання. Чимось він керувався. Думаю, має можливість вам дати інтерв’ю.

Ми намагалися під час сесії двічі з ним поговорити. Він говорив, що його фракція підтримує, Халімон, Офіс президента, голова ОДА.

Треба виходити з того, що має підтримати, в першу чергу, фракція. Я так думаю. Для чого народні обранці всіх рівнів? Для того, щоб несли бачення своїх виборців – це по-перше, По-друге, ми живемо в демократичному суспільстві, я думаю, ніхто не має давати вказівку. Є дві гілки влади: виконавча і самоврядування. Вони самостійні. Буде не правильно давати вказівку, кого обирати.

За два дні до сесії фракцією ви заходили на зустріч до Анни Коваленко. То вона тоді говорила голосувати за Левицького?

Вона у нас запитувала наше бачення. Розмова була довга. Фракція однозначно сказала, що висуває Дмитренко на цю посаду. Вона нам не говорила за кого голосувати, тому що це б не сприйнялося.

Вам не відомо про те, Анна Коваленко збирала перед сесією депутатів окремих фракцій, які потім проти Вас виступали?

Я це чула. Але, повторююсь, чутки не являються для мене чимось. Можливо, були якісь перемовини. Як правило, перед кожною сесію, коли обирається голова облради, перемовини проводять.

А чому, на вашу думку, проти Вас виступила частина цих депутатів. І, як я розумію, у Анни Коваленко була інша кандидатура. Ви особисто питали, чому вона Вас не підтримала?

Я не задавала цього питання. По-перше, голова адміністрації мене підтримувати не може ні публічно або не публічно. Підтримати мене або не підтримати можуть депутати. По-друге, відкрито вона ніколи мені не говорила, що вона мене не підтримує, тому у мене не було прецеденту запитати, чого вона не підтримує. Чому мене не підтримали фракції і депутати – ну, можливо, у кожного було своє бачення голови і заступника, хотіли ж бачити із своїх політичних сил. У мене таке враження, що навіть більшість депутатів, які були присутні в залі, були не проти особисто Олени Дмитренко, а проти тої коаліції. Можливо навіть таке. 80% що були присутні в залі – це люди, з якими я була або каденцію, або яких я знаю по роботі. У мене нема особистих ворогів. Це чиста політика.

По Левицькому – чи не вважаєте Ви, що він Вас зрадив?

Я дуже обережно такі слова взагалі уживаю в своєму житті. Кожна людина чимось керується перш ніж щось робити. Можливо, у нього були такі обставини, при яких він змушений був це зробити. Тому сказати, що він зрадник, я не можу. Це слово важке, тому можна вжити по відношенню до людини, якщо впевнений у її зраді. Можливо, з часом я зрозумію, відбудеться у нас з ним більш щира розмова. Господь Бог нас всіх розсудить. Вичитала такий вираз, що не потрібно забувати, що життя – це великий гіпермаркет, і в кінці завжди буде каса. Кожен з нас і за гарне, і за погане розрахується в кінці свого життя. І відповідальність кожен несе особисто за себе.

Що до політичних висновків, Ви виключати не плануєте Левицького?

На сьогодні ні. Але беру на себе не свої повноваження, коли говорю «ні», бо фракція буде приймати рішення. Побачимо, як розвиватимуться події. Мені подобаються молоді депутати, які практично не мають досвіду, які лише починають свою політичну діяльність, але вони вже об’єдналися. Зараз спілкування в середині партії СН близьке. Кожного дня ми переписуємося. Це не формальне об’єднання, ми намагаємося спілкуватися на особистому рівні.

Я про Левицького питаю, бо коментарі Владислава Атрошенка: він його назвав «отщєпєнцем з Корюківки» і назвав його нерукопожатним в вашому колі.

Владислав Анатолійович має право на свою точку зору, я маю право на свою. Кінцеве рішення приймає фракція.

Ну для Вас він «рукопожатний»?

Що Ви маєте на увазі під цим словом? Близькості людської у мене зараз не може бути. Але сказати, що ця людина стала для мене ворогом, я не скажу цього. Я намагаюсь дібратися до суті – чому людина вчинила так, а не інакше. Ніхто не піде проти всіх, не маючи на це серйозних підстав.

Можливо по бізнесу щось?

Можливо. Я не знаю. Хай говорить сам.

Щодо депутатів, які були проти Вас, вони говорили, що не хочуть давати владу Атрошенку. Кажуть, що «Рідний Дім» і Ви спочатку йшли з Атрошенком. Можете прокоментувати? Відчуваєте зараз залежність від нього?

Я чую це постійно. В обличчя мені цього ніхто не говорив. Але говорили, що я людина або Атрошенка, або Рудьковського. Одразу відповім на два питання. Розпочалась виборна компанія давно. Я ніколи не приховувала того, що я була на конференції «Рідного Дому», мене запрошували, мені пропонували йти від цієї політичної сили. Мало того, там підібрався доволі сильний склад людей, яких я поважаю, у цю політичну силу увійшли аграрії, з якими я співпрацювала багато років. Це мої особисті друзі. Спочатку я хотіла йти від «Рідного Дому». Влітку я захворіла, складно перенесла хворобу, до виборів я була не готова. Моя сім’я була категорично проти, щоб я брала участь у будь-яких виборах. Потім мені надійшла пропозиція від СН. Спочатку я відмовилась. Тричі я зустрічалась з депутатами цієї партії. Подивилась, хто буде йти на вибори. Довго думала. В результаті прийняла рішення йти на вибори. Для мене комфортно достатньо – я йшла перша у списку.

Тобто Ви через перший номер приєдналися?

Так. І ще був момент дуже серйозний – мені дуже імпонує особисто президент України. Я вважаю, що в мене трішки є і досвіду залишилось, то хочу попрацювати, побачити, що з цього вийде. Я прийняла рішення йти на вибори. На той момент про те, що буду головою облради, взагалі абсолютно не йшлося. Вирішила, що повертаюся в Чернігів. Тут у мене мати і донька. Буду жити на два будинки і займатися бізнесом.

А який бізнес?

У мене не має бізнесу. Мається на увазі, що піду з політики і буду займатися чимось приватним.

По Атрошенку.

Абсолютно нормальні стосунки з Владиславом Анатолійовичем. Ми з ним пересікалися - він був губернатором, я працювала в ОДА на той момент. Моя посада не вимагала прямого спілкування, але особисто знала. Але фраза «Дмитренко – це Атрошенко» - повний «брєд». Мало того, мені тут учора почали розповідати, що я на зарплаті у Атрошенка. То я публічно заявляю, що мені нема для чого бути на зарплаті у Атрошенка чи у когось іншого. По-друге, той хто про це говорить і розносить, ця людина мене добре знає.

Це хтось із депутатів?

Так.

Дідур?

Ні. Я не хочу називати прізвища. Але я ніколи не була на заробітній платі ні в Атрошенка, ні в кого іншого. По-перше я себе поважаю, щоб бути залежною від когось. Друге, мене дуже ображає, коли про мене говорять як про маріонетку в чиїхось руках. Я вважаю себе достатньо самостійною фігурою. Вибори, які я вигравала раніше, показували, що я можу вигравати, певна категорія людей мене підтримує. Я самостійна. Є маса особистих якихось стосунків. Мені це навіть не цікаво.

Але як це виглядало на сесії – Атрошенко з матюками і криками керував, він і Івановим керував, і Блаушем.

Я переглянула сесію, мабуть, на третій день, спали емоції, подивилась на все, що відбувалося. В процесі сесії я навіть не бачила, хто ким керував і хто куди ходив. Я так розумію, він був як лідер своєї політичної сили.

Так, лідер своєї політичної сили говорив вашій політичній силі.

Я цього не бачила. Але ж його найбільша фракція об’єктивно. Він може бути присутній. З іншого боку, Ви кажете, що вказував Іванову, але це такий самостійний депутат, що йому щось вказати не дуже то.

Від Атрошенка Ви особистої залежності зараз не відчуваєте?

Я не відчуваю залежності не від кого. Я готова до спілкування з будь-яким депутатом, який налаштований на конструктив, з кожним керівником фракцій. Якщо вони для себе намалювали картинку Владислава Анатолійовича чи ще когось, то це їхнє право. А життя розставить все на свої місця. Через пару місяців ми з Вами поговоримо в іншому розрізі, в іншому руслі. Все з часом вилаштується, і будемо працювати.

Про те, що Ви людина Атрошенка – це були слова Дідура. Він на сесії говорив. Це Ваш колишній одно партієць.

Я цього не чула. Якщо він так вважає, це його право.

Ви на нього за це не ображені?

Я не за це ображена на Арсена Володимировича. У нас є свої особисті стосунки, які я не буду виносити на публіку. З часом ми будемо спілкуватись і з Арсеном Володимировичем по багатьом питанням. Політика – брудна справа однозначно. Є речі, через які не можна переступати ні в житті, ні в політиці. До якогось моменту ми відстоюємо свої особисті інтереси, інтереси партійні, можливо десь переступаємо через себе, теж зрозуміло. Але є особисті стосунки, які формуються роками, є якась площина, в яку не потрібно запускати інших людей. І коли ми про це забуваємо, це все недопустимо. У мене широке коло спілкування, але дуже мало друзів, яких вважаю членами сім’ї, з яким пройдемо до кінця життя. А є люди, яких я вважала близькими, але в певній ситуації вони повели себе так, що я перестала вважати їх вважати близькими друзями.

Тепер поговоримо, як Ви прийшли в політику. Це друга частина розмови. Я читав Вашу біографію і там написано, що Ви вчитель історії та права. Ви працювали певний час вихователькою, потім вчителькою. Потім був період заступниці керівника санаторію «Десна», а потім ми побачили Вас в ОДА. Міськрада, потім ОДА. Хто був тією людиною, яка привела Вас на перші посади?

Я працювала заступником головного лікаря санаторію «Десна» в Ладинці. І закінчувався той період, коли було чорнобильське оздоровлення, коли санаторій перестав приймати дітей у великому обсязі, санаторій почав працювати тільки сезонно, я почала думати про роботу. Я пішла на конкурс на звичайну посаду. Мене брали як фахівця мовника, бо маю другу освіту філологічну. Покійний Микола Іванович Стрілець, він тоді був керівником апарату, задав питання, що я звільнилась з посади заступника головного лікаря, а йду на посаду звичайного спеціаліста. Я відповіла, що ця галузь для мене абсолютно нова і я хочу себе в ній спробувати. І я, можна сказати, пройшла бойове хрещення зі Стрєльцом. Я йому вдячна за досвід. Він був надзвичайно вимогливим керівником. Потім він перейшов в ОДА, коли губернатором був Мельничук. І буквально через півроку він запропонував мені перейти заступником начальника загального відділу.

Де в цій історії з’являється Рудьковський?

Я працювала в ОДА, коли були вибори мера Чернігова. Так вийшло, що у нас працювала молода дівчинка. Вона була помічником губернатора і напряму спілкувалась з загальним відділом. В якийсь з днів вона підійшла і сказала, що хоче, щоб я була її хрещеною мамою. Вона була доросла на той момент. Я сказала, що подумаю. Але прийшла додому, у мене дуже віруюча мама і сказала, що не можна відмовляти. Я погодилася. Про саму процедуру хрещення ми не говорили. І за день до виборів міського голови Люда сказала під’їхати в Троїцю. Там знайомлюсь з Миколою Рудьковським. А він був хрещеним її.

Олена Дмитренко: «Я не людина Атрошенка чи Рудьковського». Інтерв’ю

Олена Дмитренко: «Я не людина Атрошенка чи Рудьковського». Інтерв’ю

То це правда, що Ви з Рудьковським куми?

Так. Ми хрестили Люду. Мало того, мені до цього було багато пропозицій, чому я не в політиці. Але сама держслужба передбачає, що ти служиш всьому народові і не можеш служити тій чи іншій партії. Мені було дуже багато пропозицій від Соціалістичної партії. Мені дуже імпонував Мороз на той час. Я тоді відмовилася. Я не знала на той час Рудьковського взагалі, я бачила його по телевізору, але він на мене не справив враження. Ми з ним познайомилися вперше під хрестом, коли хрестили нашу хрещеницю.

Коли стали кумами?

Так. Потім він обраний мером міста. Я працювала ще в ОДА. Уже прийшов губернатор Лаврик на той час.

Він не довго побув мером зрештою.

Я перейшла до нього радником, в міській раді працювало дуже багато людей, з якими я пропрацювала певний час. Я бачила, що дуже серйозні кадрові зміни. І, на жаль, попадали під кадрові зміни люди і фахові. У мене було бачення, що я багатьох можу відстояти. Так і було. Отак почалось наше знайомство і співпраця.

В Вашому житті це кумівство зіграло доленосну зустріч?

В певному сенсі так. Гарно це чи погано…

За що Ви йому вдячні?

Він дав мені можливість познайомитись з великою кількістю людей, від яких я багато чого взяла для себе. Кожна людина – це відкриття і позитивний або негативний досвід, якого мені не вистачало, коли я приїхала в Київ. Рудьковський багато чого в моїй долі змінив. Є особисті питання, у яких він мені дуже допоміг, я за це йому дуже вдячна. Є публічна сторона, а є особиста. Я була головою благодійного фонду Рудьковського. Коли я робила звіти цього фонду, то ніколи не звітувалися про надання допомоги особистого характеру, хоча звернення за допомогою найчастіше саме такі. Була позиція фонду, те, що допомагаємо на лікування і таке, ми його взагалі не ставимо.

Але цей фонд під вибори працював.

Та ні, він був створений у 2008, здається, році. Тільки не я була його керівником. Я прийшла в 2010 на фонд. Звичайно, я, користуючись нагодою, почала звертатись більше до своїх районів. Це Козелецький зокрема. Рудьковський йшов на вибори у 2012, але я возила священників в Ієрусалим вже у 2010 з усієї Чернігівської області, з Закарпаття, Волині. Ми дуже багато працювали в напрямку церкви.

Ви про Миколу Миколайовича дуже з повагою говорите. Якщо Рудьковський зараз заходить до Вас і просить вирішити таке питання.

Він не зайде. І просити про питання не буде. Микола Миколайович поза політикою однозначно. Я не думаю, що він найближчим часом буде у неї повертатися. Два роки російської в’язниці, здоров’я – не на курорті був. Стосовно того, наскільки впливає на політику – він взагалі не впливає. Ви його десь бачите в політикумі?

Я його на виборах бачив. Приїхав, проголосував.

Можливо. Я знаю, що він точно приїздив у будиночок Святого Лаврентія. Тому що я з ним приїздила. Він ним опікується. Це зразу після в’язниці приїздив. Оце була зустріч. Ми спілкуємося на особистому рівні. Але вплив якийсь політичний – він не може мені сказати куди мені йти. Хто знає наше спілкування раніше, ніколи не було такої форми вказівної взагалі. Я спокійна жінка, але це робота над собою, щоб бути спокійною.

Ми намагаємося домовитися про інтерв’ю з Миколою Миколайовичем, але от зараз, щоб розповісти глядачам, як змінився Рудьковський після тюрми.

Я думаю, якщо він погодиться на інтерв’ю, Ви побачите. Мені здається, що в нього додалось витривалості життєвої, змінився. Для мене змінився в кращому сенсі. Він дуже активний був політик завжди.

І дуже багато скандалів було.

Так. А зараз він став більш сімейним, більш духовнішим, менш одіозним.

Завершимо з Рудьковським. Про Ваші плани на роботі в облраді. Яку головну мету Ви зараз ставите перед собою на посаді?

Найперше, зняти конфронтацію, яка виникла. Це я вважаю логічним і правильним. Ми всі представники різних політичних сил, абсолютно різні. ВР демонструє поведінку не зовсім правильну для народних обранців. Нам не треба з них брати приклад. Ми, навпаки, маємо показувати нормальну рівну роботу. Депутатський корпус має працювати «во благо» області. Проблем більш ніж достатньо. Нас чекає дуже складний рік. Всю Україну.

Це по бюджету області?

Так, і по бюджету області, в цілому, і по бюджету України. Почнемо з того, що з усім є проблеми. Якщо не буде конструктивної роботи серед депутатів, буде важко дуже.

Бюджет області, який він прогнозується?

Я не готова Вам сказати конкретно. Я його ще не бачила. Єдине, по ДФРР – 92 млн., це дуже низькі цифри, об’єктивно мало для Чернігівської області.

Це Державний фонд регіонального розвитку. Це гроші з бюджету, які направляються на певні програми в області.

Як раз це серйозні програми, в які вкладаються кошти. Але нас постійно обділяють, нашу Чернігівську область – область дуже велика по території, але мало населення. Нам постійно про це говорять. Ми спілкувались з народними депутатами на цю тему, щоб збільшити якимось чином, але будем бачити що з цього вийде. Працюємо в цьому напрямку. По бюджету в цілому я буду говорити лише після того, як його побачу.

Можливо, у Вас є ідеї якихось програм обласних, яких немає зараз в області?

Третього відбулась сесія, і я була обрана. На цей момент я була діючою селищною головою Козельця. Буквально в понеділок пройшла сесія Козелецької ради, яка прийняла мою відставку. І фактично з учорашнього дня я на посаді. Тому лише вчора ввечері я попросила ті програми, які вже дала ОДА, щоб я могла подивитись і далі працювати. Вчора зустрічалися з губернатором області по причині програм наступних сесій. Ми будемо їх розглядати і опрацьовувати. Якщо я буду бачити, що буде щось додаватися, в процесі будемо опрацьовувати.

Ті конфліктні рішення, які були в попередньому скликанні облради, в основному стосувалися комунального майна. Яка у Вас позиція по комунальному майну?

Я не готова поки що відповісти на запитання. Звичайно, плюс-мінус я володію ситуацією, але на рівні голови Козелецької селищної ради, яка приїздила на сесії і чула, що відбувається, але до кінця це питання не вивчала. Якщо питанням Райагролісу я займалась, тому що воно мене стосувалось, то інше чула, але не вивчала. Зараз будемо займатися. Ніхто нічого не буде розбазарювати і розкидати.

По «Ліках України», наприклад, Ви ж про неї чули?

Чула. Якраз запити по цій справі йдуть із прокуратури. У мене є можливість ознайомитись. На майбутнє, я буду відповідати на питання, які, дійсно, серйозні, коли я до них буду гарно підготовлена.

Назвіть, на вашу думку, зараз ТОП-3 найвпливовіших політиків області?

Губернатор, однозначно, Коваленко, Атрошенко, а третього зараз не знаю кого назвати так швидко.

Дмитренко?

Ні. Я не вважаю себе найбільш впливовим політиком. Я не претендую. Давайте третя останеться під знаком питання.

Визначитеся коли попрацюєте. Скільки разів у житті вам пропонували хабарів і що це були за хабарі?

Тільки приступила до виконання обов’язків голови селищної ради. Пройшло місяця півтора, прийшла жіночка до мене, яка проживає за кордоном. Батько живе у Козельці. Терміново треба було виправити паспорт батька. Вона хотіла забрати батька, і показує мені паспорт, а я їй кажу: Вам потрібно в паспортний стіл, а вона мені все тикає паспорт. Я їй кажу, що я вірю, що ви громадянка Німеччини. А тоді дивлюсь, а в паспорті 20 євро. У мене був такий шок. Але як тільки я приступила на посаду Козелецького селищного голови, через тиждень я за власні кошти поставила камери спостереження в кабінеті для того, щоб уникати таких ситуацій.

А серйозне щось було?

Ні. Знаєте, з одного боку, коли я прийшла на посаду Козелецького селищного голови, що людині потрібно для життя? Щоб було де жити, щоб було на чомусь їздити, щоб були кошти на лікування, не дай Боже, щось трапиться. Слава Богу, у мене це все є. Я прийшла на посаду, маючи будинок, машину. В мене немає необхідності в цьому. Мені вистачає того, що я маю.

Які свої слабкі і сильні сторони як політика можете назвати?

Слабка моя сторона – я дуже довірлива. Я намагаюсь сприймати людей з позитивного боку і потім дуже сильно розчаровуюсь. Для політика, однозначно, це слабкість. Я це розумію, але не можу себе змінити. Але я над цим працюю.

А сильна?

Не знаю я своїх сильних сторін як політик.

Які ваші хобі. Чим ви займаєтесь?

Знаєте у мене дуже дивне хобі. Десять років назад у мене теж було дивне хобі, але воно мало пояснення, я збирала корівок. У мене була дуже велика колекція корівок із кераміки і м’які різні. Почалося з того, коли я переїхала до Києва, я дуже важко адаптувалась, нове коло спілкування. Я зайшла до магазину. Там стояла керамічна фігурка корівки, ну дуже неймовірна, і в мене виникла асоціація, коли в мене була маленька донька, у неї була така іграшка. Тоді проблеми були з іграшками, я їй в Гомелі купила цю корівку, яку вона обожнювала. Це було зв’язано з таким приємним періодом мого життя. Маленька донька, позитив, молодість. І я купила першу корівку. В результаті в мене було більше 600 корівок. Буквально п’ять років тому я пороздавала всіх дітям, кому могла, бо мені вже нікуди було їх ставити, і захоплення на той момент вже пройшло. А зараз я дуже люблю консервувати. Це дуже дивне хобі. Всі дивуються, кажуть, яка в цьому необхідність. Але треба глибше дивитись в свій родовід. В мене батьки з сім’ї селян. Батьки, діди, прадіди - всі народились в Козелецькому районі. Я не дуже люблю працювати на землі. Обробляти город я не люблю. Але в мене є квітники, троянди, в мене їх дуже багато. І дуже люблю консервувати. Це десь на рівні підсвідомості, що в кожної селянки має щось у погребі стояти.

Скільки у вас зараз консервації?

Кожного сезону я купую кришки для консервації десь 800 штук. В цьому році я хворіла, так десь 500 штук. Я експериментую, щось роблю, і коли переключаєшся з одного виду діяльності в інший, тобто це механічна робота, а потім дивишся, а все гарненько стоїть. В мене донька зробила фотосесію у мене в підвалі. Але я заборонила виставляти в Фейсбук, тому що мене не правильно б зрозуміли. Ось таке хобі, а ще я багато читаю. Я мало сплю, особливо після хвороби, десь чотири години. І весь свій вільний час я читаю. Зараз це дуже зручно - на планшеті можна зайти любу літературу. Раніше захоплювалася історичною літературою. Мій перший фах - вчитель історії. Зараз вже читаю все.

Чи вважаєте ви цю посаду вершиною своєї кар’єри?

Думаю що так. Навіть не вершиною. Я б сказала інакше. Якщо цю каденцію нормально відпрацюю, то я вже хочу побути і бабусею. На сьогоднішній день ще ні, я бабуся і так. Але хочу, щоб насупив період, з часом, коли я буду приділяти більше уваги своїй сім’ї. Дуже люблю свою родину. Але на сьогодні я ще не готова. Вже були такі бачення, ось коли ви задавали питання по обласній раді, то в мене вже було бачення не займатись всім цим, але знаючи себе, ну, може, два тижні я посиджу вдома, буду чудово себе почувати, буду грати з онуком, а потім я буду почувати себе не потрібною, і мені буде дуже важко. Мабуть, я ще не готова кардинально змінити своє життя. Так що ще попрацюємо.

Дивіться також:

Категорії
ПолітикаЕкономікаКультураСвітСпортВідеоПодіїТоп дняПриродаРегіониСтильДітиНаукаТехнологіїУрбаністикаЇжаДомашні твариниЛюди