Підліткова залежність від ґаджетів: психолог пояснив, що робити

Підліткова залежність від ґаджетів: психолог пояснив, що робити

Підліткова залежність від ґаджетів: психолог пояснив, що робити фото Роман Творожок

Подолати ґаджетозалежність підліткам повинні допомогти батьки, їхня наполегливість та заміна захоплень. Темі дитячої та підліткової залежності від смартфонів періодично зачіпають самі батьки у соціальних мережах.

Сімейний психолог з Рівного Василь Галябар розповів Суспільному, як виявити залежність у дітей та підлітків та як допомогти дитині перебороти це без шкоди для психологічного здоров'я.

– Поясніть, що таке залежність?

– Залежність – це заміна чимось того, чого не було, але було потрібно. Якась певна дія чи вчинки, які несуть негативні наслідки для становлення чи розвитку людини, яке намагаються виправити, але вони знову повертаються, немає волі, немає вміння позбутися.

– У скількох дітей та підлітків проявляється ґаджетозалежність?

– Залежність є у досить невеликого відсотку дітей і підлітків, які проводять багато часу у ґаджетах. У більшості це звичка або навіть культуральна норма, адже вважається, що це вже ти не "пацан", якщо в тебе немає ґаджета і ти не можеш сидіти десь там у телефоні. Це соціальна вимога з боку інших підлітків, як от раніше було тютюнопаління. До речі, зараз в більшості палять дівчатка-підлітки для самоствердження, а не хлопці. Тобто, ґаджети зараз – це форма соціалізації, що ти такий не один. Для підлітка дуже важливо не бути білою вороною. Чи може дитина піддаватися впливу та впадати у залежність, залежить від багатьох чинників – темперамент, генетика – який саме тип поведінки був у батьків, дідів, умови проживання, сукупність обставин.

Підлітки та ґаджети: рівненський психолог розповів як подолати залежністьВасиль Галябар/Суспільне Рівне

Василь Галябар, архів Суспільного

– Скільки часу вважається нормальним проводити у телефоні?

– Норми, скільки дитина може знаходитися онлайн, як такої немає. Хіба що є уявні норми. Якщо дитина на карантині і сидить вдома, то вона сидітиме довше. Якщо вона на вулиці і може побігати, погуляти – то менше. Звичайно, мова йде про години, а не на десятки годин. Все залежить від віку, і від емоційного і фізіологічного стану. Якщо дитина добре їсть, спить, гарно вчиться, має коло друзів і ще й встигає посидіти в інтернеті – то нехай. Головне, аби це не нашкодило зору. Якщо після ґаджетів у дитини болить голова, стає сердитою після цього, тощо, то це порушення і навіть пів години – це погано.

– Як можна розпізнати залежність?

– Розпізнати залежність можна так: по-перше – побачити негативний результат цього захоплення. Дитина повинна або не їсти, або не вчитися, або не спати. Залежність повинна щось обмежити. По-друге, залежність потребує часу. Не можна сказати, що якщо на карантині проводив багато часу перед телевізором, то це вже залежність. Іншого заняття банально не було. Але, якщо є альтернатива, але він продовжує сидіти за телевізором – то це вже і буде залежність. Має пройти досить багато часу, систематичність потребування десь реалізувати свій час. Залежність – це не звичка. Це невідчепна потреба, інакше "світ не милий". Звичка людиною не крутить, а залежність – крутить. А там, де є негативна дія – не їсть, не спить, кошмари сняться, в школі не встигає з уроками, не має друзів, марніє – оце і є залежність патологічна, якої потрібно позбуватися.

– Яке походження залежності у підлітків?

– Батьки повинні зрозуміти, що залежність дитини від ґаджетів – це наслідок того, що вони не бачили дитину раніше, недостатньої уваги до дитини, недостатнього втручання у становлення дітей. Інакше б дитина залежною не була. Діти – продовження сімейних традицій, а не щось нове. Багато дітей мають проблеми з читання – це 13-14%, тому вони заміняють читання відеорядом з соціальних мереж. Вони від відео щасливі, це компенсація їхнього навантаження чи морального конфлікту у школі.

– Як допомогти підлітку позбутися цієї залежності?

– Щоб позбутися залежності, то на перше місце потрібно звертатися до… дитини! Потрібно спробувати почути її, зрозуміти, що їй цікаво, відкрити вуха до неї. Не язика, рота, а саме вуха! В більшості випадків батьки, коли помічають, то відкривають рота, а потрібно не сваритися, а послухати, що дитина там шукає в інтернеті, що бачить, і спробувати обговорити, обмінятися думкою. Аби позбутися залежності, необхідне взаємовиключення, альтернатива. Потрібно побачити, чим цікавиться дитина і направити її зацікавленість у правильне русло.

– Чи можливе "самолікування"? Куди звертатися, якщо воно не допомогло?

– Якщо батьки дитину почули, але не розуміють, про що саме дитина говорить, то потрібно звертатися до шкільного педагога чи психолога, до будь-якого психолога, який займається дітьми. А вже потім, можливо, і до лікаря, якщо буде потреба. Лікування у таких випадках не медикаментозне, самолікування як такого і бути не може. Є хіба що сімейна терапія – потрібно змінити спосіб життя сім'ї. Нещодавно був випадок, що зверталася родина, де дуже багато сварок. Виявилося, що дитина після школи просить посидіти за комп’ютером, а батько не дозволяє грати ігри, бо ще сам не дограв. То про що ще можна говорити?

– Чим замінити дитині телефон?

– Аби замінити дитині залежність ґаджетами на щось інше, потрібно зважати на психологічний типаж дитини. Для прикладу, футбол – є ті хто люблять грати, інші – дивитися, а треті – розповідати про нього. Тому варто зважати і на цю особливість. Головне – не зламати дитину! Не забороняти їй чи йому, а знайти заміну, задати напрямок руху. Забороняти – категорично ні!

– Які наслідки радикального втручання батьків?

– Батьки часто нарікають, що коли намагаються відібрати ґаджет чи заборонити, то діти ведуть себе агресивно, кидаються тим телефоном чи планшетом, кричать, грюкають дверима тощо. Це як заборонити пити воду, але натомість не дати нічого для пиття. Людина протестуватиме. Так само з ґаджетами – дитина втікає у світ техніки, бо не має нічого іншого для проводження часу. І коли забрати у них ґаджет, то вони також будуть боротися за нього. Перед тим, як заборонити ґаджет, потрібно твердо знати, чому, на скільки і чи мають силу. Бо якщо дитина у відповідь щось поб'є, а батьки скажуть "На, тільки відчепись від мене!", то краще не починати.

– Як себе вестимуть діти та підлітки у такому випадку?

– Уявімо, що батьки все ж відібрали чи заборонили ґаджет. Якщо дитина самодостатня, себе поважає, то вона буде протестувати, щось бити, добиватися свого. Так зреагує сильніший тип. А слабкодухіші будуть вночі не спати, скаржитися бабусям, депресувати, хандрити тощо. Більш хитріші – мститимуться, казатимуть, що батьки п'ють, б'ють дітей, навіть в поліцію телефонуватимуть. Здоровий підліток повинен викручуватися і добиватися свого, а якщо він цього не робить – це або ще дуже мала дитина, або патологія, зламаний підліток. Не можна забороняти те, що заміняє щось необхідне. Бо буде дефіцит, фрустрація. Підлітки не мають обмежень, не знають "червоних ліній", тому вони переможуть батьків у боротьбі за своє. Навіть можуть дійти до самогубства.

Категорії
ПолітикаЕкономікаКультураСвітСпортВідеоПодіїТоп дняПриродаРегіониСтильДітиНаукаТехнологіїУрбаністикаЇжаДомашні твариниЛюди