Торгсини на Чернігівщині: золото в обмін на хліб

Торгсини на Чернігівщині: золото в обмін на хліб

Торгсини на Чернігівщині: золото в обмін на хліб ФОТО: Микола Горох

З проголошенням у грудні 1925 р. курсу на стрімку промислову індустріалізацію Радянський Союз розпочав пошуку джерел її фінансування. Для завезення в країну промислового обладнання та оплату праці іноземних інженерів потрібна була валюта. Аби дістати її, влада розпочала шалений тиск на село, вишукуючи водночас альтернативні джерела надходження коштів. Поряд із прибутками від експорту, видобутком золота, вилученням коштовностей співробітниками державних політичних установ, надходження валюти мав забезпечити й Торгсини. Про це Суспільному розповів чернігівський історик Микола Горох.

Як та навіщо створили Торгсини

Невеликий відділ у системі московської торгівлі з дивною назвою «Торгсин» створили 18 липня 1930 р. Назву утворювало російське словосполучення «торговля с иностранцами». Рядові радянські громадяни наділяли її іншим змістом: «торгівля синами» чи «Товарищи, опомнитесь, Россия гибнет, Сталин изнуряет народ».

Першочергово організація обслуговувала закордонних моряків і туристів. За товари вони розраховувалися валютою. Дійсно радикальні зміни в роботі Торгсину відбулися 14 червня 1931 р. Тоді Народний комісаріат фінансів СРСР дозволив продавати торгсинівські товари радянським громадянам в обмін на золоті монети старого карбування. У листопаді 1931 р. Торгсин почав скуповувати побутове золото, наприкінці 1932 р. – побутове срібло та срібні монети дореволюційного карбування, у серпні 1933 р. – діаманти, у 1934 р. – платину.

Існування Торгсину експерти Народного комісаріату Робітничо-селянської інспекції пояснювали просто: «Предмети прикрас (обручки, сережки, браслети, хрести й подібне) в руках утримувачів не мають споживчої вартості, проте золото свою цінність зберегло, тому його необхідно зібрати за допомогою системи «Торгсину» та направити на службу інтересам пролетарської держави».

Торгсини на Чернігівщині: золото в обмін на хлібФОТО: Микола Горох

Реклама послуг з купівлі коштовного каміння Чернігівською філією «Торгсин» на сторінках часопису «Більшовик». 24 лютого 1934 р.

Торгсини на Чернігівщині

Перші осередки Торгсину на Чернігівщині з’явилися 1932 р. у Ромнах, Конотопі (нині – територія Сумської області), Чернігові, Ніжині, Новгороді-Сіверському. З утворенням у жовтні 1932 р. Чернігівської області постало питання про формування в її межах окремої обласної контори організації. Офіційно її створили на початку січня 1933 р.

Торгсини в часи Голодомору

«Золотим» періодом в роботі Торгсину був період з січня до вересня 1933 р. Саме в розпал Голодомору торговельна мережа об’єднання на Чернігівщині зросла до 21 крамниці в 19 населених пунктах. Окрім названих вище, торгсинівські крамниці запрацювали у Глухові, Прилуках, Семенівці, Кролевці, Сновську, Носівці, Бобровиці, Ічні, Добрянці, Мені, Шостці, Бахмачі, Путивлі, Коропі. Відкривали їх здебільшого на центральних вулицях чи поблизу базарів. У Новгороді-Сіверському, наприклад, й до сьогодні зберігся двоповерховий цегляний будинок, де в 1933–1935 рр. розміщувалася крамниця Торгсин. Це будинок №6 на вулиці Губернській. Віддалені пункти та великі села намагалися охопити роз’їзною торгівлею під охороною міліції.

Торгсини на Чернігівщині: золото в обмін на хлібФОТО: Микола Горох

Будинок на вулиці Губернській (сучасний вигляд), де в 1933–1935 рр. розміщувалася крамниця Торгсину у Новгороді-Сіверському. Фото 2011 р.

Під крамницями збиралися величезні черги. Мешканець с. Хортиця Варвинського району Микола Нелін пригадував, як чотирнадцятирічним хлопцем поніс до Торгсину материні золоті хрест, сережки й обручку: «Уранці я знайшов магазин, біля якого була дуже велика черга: жінки, чоловіки, діти “чорніше чорної землі”, стомлені, висохлі, кожний шукав своєї долі. Потім якийсь начальник почав рихтувати чергу. Відрахував осіб 70–80, видав номерки, сказав “Тримайтесь черги”. Мені номера не дісталося...».

Інколи люди не витримували та намагалися «штурмом» увійти в магазин, як це було у Ніжині. Траплялися випадки пограбувань. Наприклад, протягом 1933–1934 рр. пограбованими були торгсинівські крамниці в Сновську, Ромнах, Конотопі, Чернігові.

Як працювали торгсини

Першочергово відвідувач здавав свій нехитрий скарб (золоті обручки, сережки, срібний натільний хрест, чайні ложки, нагороди з коштовних металів) у пункт скуповування цінностей. Тут приймальники-оцінювачі зважували цінності на спеціальних технічних вагах, пробу визначали за допомогою набору реактивів. Український письменник на еміграції Григорій Сірик, який відвідав Торгсин у Кролевці, про роботу оцінювача писав: «Обгорілий годинник він майже вихопив у мене з рук і, не сказавши й слова, відчинив покришку, вибив маленьким молоточком циферблат з механізмом у смітницю, побризкав рамці якоюсь рідиною і, добре витерши їх ганчіркою, зважив та написав щось на папірцеві незрозумілими карлючками. Срібний батьків годинник... для чужинців вартував 83 копійки. Мені жаль було втрачати батькової пам’ятки».

Саме так на очах голодних відвідувачів нівечились родинні цінності, втрачалася родинна пам’ять.

Торгсини на Чернігівщині: золото в обмін на хлібФОТО: Микола Горох

Інтер’єр крамниці Торгсину в Путивлі. 1933–1934 рр. З колекції Путивльського краєзнавчого музею.

Торгові обороти

За один грам хімічно чистого золота Торгсин сплачував 1 рубль 29 копійок Спочатку така ціна загалом відповідала світовій вартості коштовного металу. Золоту монету без дефектів приймали за паритетом згідно зі спеціальною таблицею Держбанку. Дефектну монету купували за вагою. На початку 1934 р. ціна на золото у світі зросла майже удвічі, але Торгсин цін не змінив. Це дозволило організації в наступні два роки отримати додатковий прибуток на понад 27 мільйонів рублів. Крім того, обмінний курс долара в СРСР був штучним, тобто власникам золота мали сплачувати щонайменше уп’ятеро більше. Те саме було зі сріблом.

Спровокований голодом підвищений попит на продукти харчування у 1932–1933 рр. дозволив уряду продавати через Торгсин харчі власним громадянам за значно завищеними цінами. Зростання цін у торговельній мережі об’єднання не тільки не стримували, а й навпаки постійно заохочували.

Взимку 1933 року Торгсин двічі підвищував ціну на борошно, хліб і крупи, тобто на найзатребуваніші категорії товарів. У цей час кілограм борошна у Торгсині коштував 20 коп. Отже, щоб придбати мішок вагою у 70 кг, покупець мав здати до пункту скуповування 11 г хімічно чистого золота. Промислові товари відвідувачі ігнорували. Харчі у структурі продажів Чернігівської облконтори за 1933 р. становили 94 %. Домінувала категорія «хлібофураж».

Прибутки торгсинів на Чернігівщині

Протягом 1932–1935 рр. Чернігівська облконтора «Торгсин» придбала у населення золота на 1138 тисяч рублів. (щонайменше 882 кг хімічно чистого золота), срібла на 376,4 тисяч (близько 24 тонн хімічно чистого срібла), діамантів на 3,3 тисяч, іноземної валюти готівкою на 150,1 тисяч та у вигляді грошових переказів на 434,3 тисяч.

Левову частку цих надходжень надали осередки у найбільших населених пунктах області – Чернігові, Ніжині, Конотопі, Ромнах, Прилуках. У масштабах України питома вага Чернігівської облконтори «Торгсин» не перевищувала 5%. Кожен мешканець області в середньому відніс до Торгсину цінностей на 72 коп., що є еквівалентом більш ніж пів грама хімічно чистого золота або 7 буханок пшеничного хліба у цінах організації.

Читайте також:

Голодомор на Чернігівщині. Факти

Категорії
ПолітикаЕкономікаКультураСвітСпортВідеоПодіїТоп дняПриродаРегіониСтильДітиНаукаТехнологіїУрбаністикаЇжаДомашні твариниЛюди