12 серпня 2000 року у Баренцевому морі під час навчань затонув російський атомний підводний човен "Курськ". Загинули 118 людей — усі, хто був на борту. Чому так сталося, чому рятувальна операція проводилася повільно та що про це казав Путін — у матеріалі Суспільного.
Як сталася аварія
10 серпня 2000-го атомний підводний човен "Курськ" вийшов у Баренцеве море на навчання. Згідно з планом, 12 серпня він мав начебто торпедувати атомний ракетний крейсер "Петро Великий" та авіаносець "Адмірал Кузнєцов", які імітували корабельне угруповання противника.
Близько 11:30 за місцевим часом з інтервалом у дві хвилини на "Петрі Великому" відчули дві вибухові хвилі. З цього моменту зв'язок з "Курськом" втратився.
Пошукова операція
Командування російського флоту не одразу забило на сполох. Як коментували виданню The Guardian британські вчені, у Росії не могли повірити, що "Курськ" зазнав ушкоджень, адже човен вважали "непотоплюваним", "Левіафаном з майже міфічною репутацією", таким, що нібито міг витримати навіть прямий удар торпедою.
Лише за 12 годин після вибухів Північний флот РФ оголосив надзвичайну ситуацію. Росіянам повідомили про аварію 14 серпня.
У перші дні Росія рятувала човен своїми силами, однак без успіху — підводним апаратам не вдалося стикуватися з "Курськом" через брак необхідного обладнання. До того ж погодні умови були несприятливими.
"Росіяни не мали можливості дістатися до підводного човна для проведення будь-якого типу рятувальних або екстракційних операцій", — йшлося у звіті американської розвідки.
Кремль відмовлявся від іноземної допомоги через "гордість", пізніше сказав виданню Daily Mail Девід Рассел — командир британської групи рятувальників та один з експертів у фільмі "Курськ. Остання місія". Також росіяни намагались зберегти секретність, побоюючись, що західні дайвери вкрадуть військові технології.
Лише 16 серпня Росія прийняла допомогу Заходу, зокрема Великої Британії та Норвегії. За чотири дні, тобто через понад тиждень після катастрофи, норвезькі дайвери потрапили до "Курська" і виявили, що підводний човен затоплений, а команда загинула.
Записка Дмитра Колєснікова
У жовтні 2000 року у дев'ятому відсіку "Курська" дайвери знайшли записку капітана-лейтенанта Дмитра Колєснікова з іменами 23 моряків, що пережили вибухи:
"Тут темно писати, але навпомацки спробую. Шансів, схоже, немає, відсотків 10-20. Сподіватимемося, хоч хтось прочитає. Тут список людей, які перебувають у 9-му (відсіку — ред), і будуть намагатися вийти".
Повний текст записки не опублікували. В Росії заявили, у ній не було свідчень про причини аварії.
"Єдиний висновок, до якого я можу прийти, це те, що в цій записці є щось, що вони (російська влада — ред.) не хочуть, щоб я бачила", — казала згодом в інтерв'ю ABC News Ольга — вдова Дмитра Колєснікова.
Причини катастрофи
Російська сторона наполягала, що "Курськ" зіткнувся з "великим об'єктом". Інститут міжнародних досліджень Міддлбері у звіті від 21 серпня 2000 року з посиланням на російського віцеадмірала Михайла Моцака вказував, що йдеться нібито про міну часів Другої світової війни, або інший підводний човен.
Згодом Моцак конкретизував версію: заявив, що "Курськ" начебто зіткнувся з американським підводним човном, який слідкував за ходом російських навчань. Це, за його словами, могли бути підводні човни "Мемфіс" або "Толедо", однак ця версія підтверджена не була.
В'ячеслав Попов — адмірал у відставці, який у 2001 році був командиром Північного флоту Росії, через 20 років після катастрофи заявив, що в "Курськ" нібито ненавмисно врізався в західний човен.
Офіційне розслідування, яку проводила урядова комісія на чолі з віцепрем'єр-міністром РФ Іллею Клебановим, причиною аварії на "Курську" назвало дефект торпеди 65-76 ПВ "Кит". У торпедний апарат, з бака через мікротріщини, потрапив пероксид водню. Сталася хімічна реакція. Торпеда загорілася і вибухнула. Тоді здетонували інші торпеди на борту.
Вплив катастрофи на рейтинги Путіна
Катастрофа "Курська" сталася через три місяці після того, як Володимир Путін вперше вступив на посаду президента Росії. У день аварії він відпочивав у Сочі та не перервав відпустки. Пізніше, деякі наближені до Путіна політики заявляли, що його нібито "підставили" та недостатньо поінформували.
У вересні 2000-го Путін дав інтерв'ю американському журналісту Ларрі Кінгу. На запитання: "Що сталось з субмариною?", він відповів: "Она утонула".
Через 20 років після катастрофи російське видання "Медуза" опублікувало стенограму розмови Путіна та тодішнього президента США Білла Клінтона, що відбулася 6 вересня 2000-го. Путін тоді дивувався, що, згідно з опитуваннями, цей "інцидент не вплинув на його становище".
Дослідження російського "Левада-Центру" показало, що рейтинг довіри до Путіна тоді дійсно не постраждав. 20-25 серпня 2000-го, коли стало відомо про загибель екіпажу "Курська", він становив 60%, а до кінця вересня піднявся до 65%.
Адвокат Борис Кузнєцов, що представляв інтереси родин загиблих, називав катастрофу "Курська" "першою брехнею Володимира Путіна".
У 2020-му українське видання "Обозреватель" опублікувало розшифровку розмови Путіна з родичами загиблих моряків в серпні 2000-го. Керівник РФ сказав, що його нібито запевнили, що Росія мала достатньо засобів для рятування членів екіпажу, та заявив, що "телебачення бреше з метою дискредитації та розвалу армії та флоту".
