Вчені підтвердили існування печери на Місяці, неподалік від місця висадки космонавтів Ніла Армстронга і Базза Олдріна 55 років тому, і вважають, що там є ще сотні печер, які можуть слугувати прихистком для майбутніх астронавтів.
Про це повідомляє АР.
Команда під керівництвом італійців повідомила, що є докази існування чималої печери, доступної у найглибшій відомій ямі на Місяці. Вона розташована в Морі Спокою, всього за 400 кілометрів від місця посадки "Аполлона-11".
Яма, як і понад 200 інших, виявлених на Місяці, утворилася внаслідок обвалу лавового тунелю.
Дослідники проаналізували радарні вимірювання Lunar Reconnaissance Orbiter NASA та порівняли результати з лавовими тунелями на Землі.
За їхніми словами, дані показують лише початкову частину підземної порожнини. За їхніми оцінками, вона має щонайменше 40 метрів завширшки і десятки метрів завдовжки, а можливо, і більше.
"Місячні печери залишаються загадкою вже понад 50 років. Тому було дуже приємно нарешті довести їхнє існування", - повідомили вчені Леонардо Каррер і Лоренцо Бруццоне з Університету Тренто.
За їх словами, більшість ям розташовані на давніх лавових рівнинах Місяця. Деякі з них також можуть бути на південному полюсі планети, де в кінці десятиліття планують висадити астронавтів NASA. Вважається, що постійно затінені кратери містять кригу, , яка може забезпечити питною водою.
Під час програми NASA Apollo, починаючи з Армстронга та Олдріна, які висадилися на Місяць 20 липня 1969 року, на поверхні супутника Землі побували 12 астронавтів.
Результати досліджень свідчать про те, що на Місяці можуть бути сотні ям і тисячі лавових тунелів. Такі місця могли б слугувати природним укриттям для астронавтів, захищаючи їх від космічних променів і сонячної радіації, а також від ударів мікрометеоритів. Будівництво житла з нуля було б більш трудомістким і складним завданням, навіть якщо врахувати потенційну необхідність укріплення стін печери для запобігання обвалу, зазначають вчені.
Камені та інші матеріали всередині цих печер — незмінні під впливом суворих умов протягом століть — також можуть допомогти вченим краще зрозуміти, як розвивався Місяць, особливо з огляду на його вулканічну активність.
