Працівникам Івано-Франківського ортопедично-протезного цеху вісім місяців не виплачують зарплату. Останні гроші, які отримали люди, – аванс за березень. Підприємство належить до Львівського протезного заводу, який за цей час опинився у борговій ямі.
За словами начальниці цеху Оксани Ганущак, близько двохсот працівників підприємства з Івано-Франківська, Львова, Мукачева, Рівного та Луцька підписали звернення до власника заводу – Мінсоцполітики – з проханням надати фінансову допомогу для погашення боргів із заробітної плати та єдиного соціального внеску. Відповіді працівники не отримали і досі.
В Івано-Франківському ортопедично-протезному цеху працює восьмеро людей. Серед них – ортопед-травматолог Богдан Лесів. Він працює на пів ставки – це близько двох з половиною тисяч гривень за місяць на руки. Жартує, що не залишає цю роботу, бо він – медик-фанатик своєї справи. Розуміє, що в цех приходять люди, які не можуть собі дозволити ані огляд в приватній клініці, ані замовити та оплатити гарне взуття. Щоб утримати дружину та маленьку донечку – використовує кожну можливість підзаробити.
"Ви можете собі уявити: лікар, який вчився вісім років, не отримує зарплату. І сміх, і гріх. Виживаю з деяких підробітків: можу зайнятися сантехнікою, можу десь підтаксувати на ніч. Отак і виживаємо. Десь - тесть з тещею, десь поможе мама з татом – так і зводимо кінці з кінцями", - ділиться Богдан Лесів.
8-річний Денис Максимів отримує тут взуття від народження. Хлопчик має вроджену ваду, і ортопедичне взуття йому необхідне, щоб правильно формувати та утримувати стопу.
"Дуже зручно мені бігати в цьому взутті, стрибати. Ходжу кожен день до школи", - каже хлопець.
Мама Дениса розповідає, що заради цікавості зверталася і в приватні майстерні. Каже, там немає лікаря, який би оглянув дитину та дав рекомендації. Окрім того, приватники не шиють індивідуальне взяття – пропонують обрати пару з того, що є.
Ще один постійний клієнт цеху – Дмитро Юхменко. Три роки тому в чоловіка виникли проблеми з ногою і відтоді йому необхідне спеціальне ортопедичне взуття. Дмитро каже, що дозволити собі купити взуття в приватній структурі не може, адже пенсія людей з інвалідністю - близько двох тисяч гривень.
"Шкода би було, якби закривалася дана установа, тому що в приватних виробників, я думаю, зробити можна будь-що, замовити. Але це буде дуже дорого коштувати, і не всім людям буде по кишені. Я не думаю, що спеціальне ортопедичне взуття, коштуватиме 100-200 гривень", - розповідає Дмитро Юхменко.
Чоловік не помиляється – в середньому пара ортопедичного взуття, яке шиють у цеху, коштує до двох тисяч семисот гривень. За словами начальниці цеху Оксани Ганущак, така висока собівартість - через натуральні матеріали. Їхній цех – єдиний в області виготовляє ортези та шино-шкіряні протези. Аби люди з інвалідністю не залишилися без життєво-необхідних речей, працівники працюють у борг та без зарплати.
"За цей час в нас не звільнився ніхто. Ми переживаємо за наш протезний. Ми переживаємо за наших осіб з інвалідністю. Багатьох ми знаємо в лице – які протезуються в нас дуже багато років. І мені здається, не по-людськи їх зараз залишити, просто залишити, тому що ми робимо складну ортопедію. Люди користуються нашим таким взуттям чи нашими протезами. І ці люди йдуть до нас, не зважаючи на те, що ми не маємо фінансування, не зважаючи на те, що десь ми затримуємо видачу виробів", - ділиться Оксана Ганущак.
За її словами, власник підприємства – Мінсоцполітики. Близько 200 працівників двічі писали у міністерство звернення з проханням надати фінансову допомогу для виплати боргів підприємства. Міністерство не відповіло на жоден із них.
