У Чернігові до другої річниці деокупації області вшанували пам’ять загиблих оборонців міста та всіх захисників України. На кладовищі у Ялівщині, де під час блокади міста ховали загиблих, і на кладовищі "Яцево" зібралися їхні родичі, знайомі та побратими.
Надія Марченко прийшла на могилу до свого сина Юрія.
"Він пішов добровольцем з першого дня. Був старшим сержантом, у нього було 30 людей, вони звільняли Чернігів, а потім їх кинули у село Павлівка, Шестовиця. І під час звільнення він загинув. Травми несумісні з життям. Я саменька залишилася. Потрібно, щоб знали люди, що дітки ці захищали. У мене син у десантних військах служив, такий накачаний хлопчик був, і то, він мені дзвонив і говорив: «Мамо, так страшно… Але все одно ми переможемо»".
Сергій Леп’явко прийшов до своїх побратимів, із якими захищали село Лукашівка поблизу Чернігова. Їхні тіла вдалося забрати звідти тільки у квітні, після деокупації.
"Це місце, яке я і наші побратими уже не будемо покидати ніколи, тому що тут поховані наші рідні люди. Ви своїми тілами закрили Чернігів. І я знаю, що ваші душі і далі продовжують захищати нас. Ви – небесне воїнство, яке рятує Україну. І ми знаємо, ми впевнені, що завдяки вам вистоїмо і ми, тому що іншого способу вшанувати вашу пам’ять немає".
За загиблими захисниками відслужили заупокійну літію священники Православної церкви України.
"То 16, то 18, то 26 воїнів хоронили в один момент. Гриміли навколо вибухи, а ми стояли і молились. Ці люди, які тут, з великої любові до своїх рідних і близьких, до нашої святої української землі віддали своє життя. Вони стали вибраними, ангелами", — каже настоятель Катерининського храму отець Роман.
Григорій Маханьков прийшов до своїх побратимів на міське кладовище "Яцево". Каже, їх тут поховано багато.
"Це дуже-дуже важко, але кожна країна незалежність свою здобувала через такі важкі втрати, через кров".
Підписуйтесь на Суспільне Чернігів і на інших платформах: Telegram, Facebook, Viber, YouTube.
