Перша презентація повного видання літопису Самійла Величка відбулася 14 жовтня у Національному історико-культурному заповіднику «Гетьманська Столиця». Канцелярист гетьмана Івана Мазепи писав її протягом 30 років три сторіччя тому. До цього часу літопис ніхто не досліджував, оскільки він зберігався у Санкт-Петербурзі. Лише коли копії оригіналу викупив Гарвардський університет, він потрапив в Україну. Історики кажуть, літопис доводить, що все, що до цього вони знали про Самійла Величка - неправда.
Історичний твір про козацьку добу презентували сьогодні у Батурині. Основну частину документа склав канцелярист гетьмана Івана Мазепи Самійло Величко у 1720 році. 18 років він жив і працював у Батурині.
«Сам літопис Самійла Величка, оригінальний твір, зберігається в музеї в Росії. Дуже мало українських істориків мали до нього доступ. Було кілька спроб його видати, але через цензурні міркування не всі документи були досліджені. Це було перше ґрунтовне дослідження пам’ятки і публікація», - розповідає Наталія Саєнко.
Над літописом більше 8 років працювали українськи та російські історики. Зокрема, це стало можливим після того, як Гарвардський університет викупив оригінальне видання, каже директорка центру вивчення історії України Санкт-Петербурзького Державного університету Тетяна Яковлева.
«За останні 100 років ніхто його уважно не дивився, бо всі знали, що він виданий. І коли я вперше його подивилася з точки зору деяких ілюстрацій, які були в літописі, я була вражена наскільки оригінал відрізняється від того, що було зроблено в ХІХ столітті. І я зрозуміла, що не має нічого спільного між тим, що було і що є насправді. І тому ми не знали нічого про літопис Величка аж до сьогоднішнього дня.»
Не має жодних сумнівів, що літопис належить Самійлу Величку, каже вчений секретар Національного історико-культурного заповідника Гетьманська Столиця Наталія Саєнко. Адже аби підтвердити цей факт спеціалісти провели низку досліджень.
Перших 100 сторінок у книзі – передмови і дослідження науковців, каже директорка «Видавництва «Кліо”» Віра Соловйова. Спроби видати літопис були ще у 1846 році, але його не можна назвати достовірним, адже до нього не ввійшли записи та помітки автора на полях.
«Онук колекціонерів продав це видання пану Погодіну до Санкт-Петербургу, але це була досвідчена людина, пан Погодін, і він зрозумів цінність для українського народу цієї пам’ятки – це власне історія України. Він тоді проінформував про це колишнього ректора Могилянської академії Максимовича і на початку XIX століття була спроба видати. Але тоді не можна було писати про Мазепу і це видання вийшло дуже скороченим і перекрученим і не містило цінної інформації для нас про Гетьмана Мазепу.»
Друкували та упорядковували літопис Самійла Величка протягом року.
Тепер, за словами міністра культури та інформаційної політики України Олександра Ткаченка, будуть працювати над тим, аби Літопис Самійла Величка потрапив до полиць українських бібліотек. Наразі його наклад тисяча примірників. В планах також видати ще два томи про те, як працювали над дослідженням історики.
