Сім'я залізничників, Людмила і Доліард Ватруби у шлюбі 65 років. У пошуках свого щастя змінили чотири адреси. Та з початку повномасштабної війни знову повернулися до Сміли.
Пан Доліард пригадав, як проводив свою кохану до будинку в якому вона жила. Саме там почалася історія їхнього кохання: пара познайомилася 68 років тому в Смілі. Тоді він – студент з Дніпра, який щойно приїхав на практику. Вона ж – 17-річна випускниця школи.
Не зважаючи на те, що шлюбі пара 65 років, у що була вдягнена кохана в першу зустріч чоловік пам'ятає досі — у сарафан. Вони жили в Херсоні та єдина річ, яку вивезли з окупації — альбом з першим спільним фото. Збірник зі світлинами чоловік власноруч зробив на річницю весілля, пригадала пані Людмила.
Доліард Ватруби пригадав:
"Нам сказали, якщо ми сфотографуємося разом, ми ніколи не будемо разом. Три роки ми зустрічалися. Зустрічалися, переписувалися. Я приїжджав чи в Київ, чи в Шевченкове".
Та листи... листи залишилися в Херсоні, додала Людмила.
"Величезна пачка збереглася його листів. Уявляєте? Дрібний-дрібний почерк. І такі хороші. Він пише дуже дрібно, гарно".
Втім спогади, за словами жінки, війна забрати не змогла. Бо на шляху до свого щастя вони змінили чотири адреси. Спочатку на залізницю в Тайгу, потім на південь України, і врешті опинилися в Смілі, де все й почалося.
"Він — доля моя. Разом ми об'їздили 42 країни. Серед фотокарток — знімки з Єгипту, Америки й Китаю".
Вперше за кордон пара поїхала у 1967 році — це був річний круїз Дунаєм, від Ізмаїлу до Братислави.
У чому секрет їхнього шлюбу, пан Доліард відповів просто – у взаєморозумінні.
"Ну, по-перше, вона ж красива. Характер, щоправда, паскудний. Ну, нічого. Головне це те, що ми все робимо разом. Все з самого початку пішло так, що ми все разом. Поважаємо один одного, допомагаємо. І ми зійшлися також у тому, що у нас однакові вподобання".
Надсилайте новини про події з життя на Черкащині
