Загиблий 26-річний прикордонник Богдан Остапенко з Черкас для своєї коханої продовжує жити. У віршах. Пара познайомилась у квітні, а через пів року чоловік загинув на Донеччині.
Тепер у Анни Білоус залишились лише римовані рядки та сотні фото з Богданом в телефоні, розповіла вона Суспільному.
Повідомлення від Богдана щоразу звучали, як рядки з романтичних творів:
"Я ніколи не думав, що буду наче герой фільму, а зараз саме таке відчуття. Я пишу: ти — мій герой, а якого фільму? Він пише: про війну, про кохання, розлуку й надію. Він писав, що завжди дивувався, коли читав історії, такі, як наша, або бачив у фільмах", — пригадала Анна.
Та так було не завжди:
"Він відразу не підпускав близько до себе, потім, коли він мене ніби перевірив — відкрився. В нього відразу ніби колючки були, а потім під ними таке миле та ніжне створіння, таке романтичне. Кожний ранок в мене починався з його повідомлення. Він мені писав побажання на цілий день".
Пара почала спілкуватись на сайті знайомств у квітні 2022 року. Після декількох тижнів листувань — пішли на побачення:
"Така незручна зустріч була «на час», ми зустрілись в кафе, замовили піцу, яку ніхто не їв, ми настільки хвилювались, в обох руки тряслись".
За словами дівчини, попри неідеальну першу зустріч, їхні стосунки розвивались стрімко:
"Він мене підкорив своїм розумом. Я настільки була щаслива від того, який у мене хлопець. Я була така горда за те, що він мій, а я його".
Та саме служба розкрила його поетичний хист, а музою стало кохання:
"Він розумів, що у будь-який момент його життя може закінчитись, він хотів висловлювати все, що в нього на душі. Він хотів висловлювати це все у віршах. Він у листах гарно висловлював свої думки. В нього було глибоке мислення, просто така приходила чи муза, чи натхнення, і він почав писати вірші, і він просто одне за одним їх відправляв".
Добровольцем пішов на початку повномасштабної, далі було навчання та служба на півночі, а в жовтні 2022 року його відправили на Донеччину:
"Він мені говорив, що мають їх перекидати, але не знав куди. Та, можливо, він і знав, але не зізнавався мені, просто відтягував цей момент. Коли дізналась, що це Донецька область, звичайно, в мене була істерика. Я розуміла, що це дуже погано".
Там він і вирушив на своє перше та останнє бойове завдання:
"Останнє листування в нас: "я тебе кохаю, ми виїжджаємо, не хвилюйся, все буде добре". Я йому написала: "вірю в тебе більше, ніж ти сам". Він мене попередив, що днів три-чотири він може не виходити на зв’язок, це нормально, тобто він мене готував до цього. Мені було важко, але я розуміла, що виходу немає. Буду чекати, поки знову вийде на зв'язок. Та наступні два мені було настільки погано, ніби не відчувала свого тіла".
Та після триденної тиші вона написала його брату Володимиру:
"Я написала в годин 11, і в цей же день через годинки дві мені Вова телефонує і каже, що Богдан загинув, тобто зателефонували з військової частини. Я вам не можу передати, що це було за відчуття перед цим, це страшне відчуття, мене колотило".
Свого коханого дівчина згадує, як найсвітлішу сторінку життя:
"Богдан був найсвітлішою сторінкою мого життя і водночас найчорнішою сторінкою мого життя. Він писав багато, був творчою людиною, хоч і зовні, як їжак, не підпускає до себе людей".
Через рік після смерті Богдана його родина випустила книгу — в ній спогади про хлопця та усі вірші, написані ним для своєї коханої:
"І серце битись перестане, ось ти, а ось і я, кохана, мила й незрівнянна, малесеньке дівча".
Пані Анна зазначила, що день закоханих для неї тепер не свято: її любов російські військові вбили 30 жовтня 2022 року:
"Я просто хочу обійняти кожну жінку, яка чекає свого коханого, і ще сильніше хочу обійняти тих, хто не дочекався, тому що я знаю, як це важко".
Надсилайте новини про події з життя на Черкащині
