У Хмельницькому сьогодні, 10 лютого, попрощалися із двома офіцерами — молодшим лейтенантом Андрієм Рудзиком та старшим лейтенантом Артемом Любим. Військові загинули, захищаючи Україну від російського нападу. Їх провести в останню путь прийшли рідні, друзі та побратими.
Андрію Рудзику було 36 років, розповів Суспільне Хмельницький його друг Дмитро Дзюбак. У нього залишилися двоє дітей.
"Він вчився в економічному коледжі, потім працював на Новій Пошті і вантажником, і приймальником, і керівником зміни був. Був моїм кумом, я старшу доньку його хрестив. Дуже хороша людина була. Був у Польщі, приїхав влітку назад в Україну. Казав, що піде чи на роботу, чи служити", — розповідає чоловік.
Андрій Рудзик навчався у Хмельницькій школі №8, говорить його класна керівниця Алла Присяжна. Будучи військовим, Андрій отримав звання молодшого лейтенанта. Загинув боєць на Запорізькому напрямку, захищаючи Україну від російських загарбників.
"Зараз ми хоронимо з вами громадянина нашої держави, який захищав нас, щоб ми могли тут з вами мати спокійний сон і могли мирно ходити по вулиці. Ця дитина загинула лише за декілька місяців на фронті", — каже вчителька.
Поховали Андрія Рудзика на Алеї Слави, що на хмельницькому кладовищі у мікрорайоні Ракове.
Із другим воїном — Артемом Любим, який загинув, захищаючи Україну, прощаються у Свято-Георгіївському храмі. Артем закінчив Хмельницьку школу №13, розповідає його класна керівниця Тетяна Саміла.
"Ми його виховували не для війни, ми його виховували для захисту своєї України. Він закінчив школу і вступив до лав Збройних сил України, пішов служити в Нацгвардію, у Київ. Після Національної гвардії він вступив у вищий навчальний заклад", — розповідає вчителька.
Артем Любий мав звання старшого лейтенанта. Повномасштабне вторгнення Росії зустрів у війську. Воїну було 26 років. У нього залишилися батьки, дружина та брат, каже Тетяна Саміла.
"Хто, якщо не я. А хто, якщо не я», — от так Артем завжди говорив. Він не залишив поле бою, не став на коліна", — говорить жінка.
Артем Любий загинув на Донецькому напрямку. Життя захисника обірвалося в бою, коли той виносив поранених побратимів. Розповідає друг та однокласник Артема Назар.
"Вони пішли помагати. Йому сказали залишатися, але він каже, ні я теж піду, бо ж там треба, коли трьохсотих нести, то там треба не чотири чоловіка, там шість треба, мінімум", — розповідає хлопець.
Артема Любого поховали на кладовищі, що у мікрорайоні Лезневе.
Слідкуйте за новинами Суспільне Хмельницький у Telegram, Viber, YouTube, Instagram, Facebook та Threads.
