Пасуться на ґанку міської ради, об’їдають декоративні рослини у центральному парку, городину у місцевих жителів, заходять до будівель та просять їсти. Так поводиться стадо з 14 кіз у місті Ічня на Прилуччині.
Вони самостійно годуються соломою та об’їдають кору з ялини за 400 метрів від центру Ічні.
"Це гілки із туї. Я вставала о шостій ранку, поки не привезли солому і тягала їм гілки. Бо їм же їсти щось треба. Воду ношу теплу, холодної вони не п’ють. Я їм до цього приносила мішанку із дертю – гарбузи варила, з дертю розмішувала і наливала у миски", — розповіла місцева жителька Ніна.
З її слів, до сусідських кіз приходить останні пів року щонайменше тричі на день та годує чим може. Про це її попросила господарка тварин.
"Немає в неї ні буряка, ні картоплі, ні моркви – нічого такого, що заготовляють люди на зиму тварині. Сіна не заготовляє. Зима почалася – випише солому і все. Кози підуть у центр і пооб’їдають там дерева, квіти, у ресторан ходять. Були на другому поверсі, в адміністрацію на сходинки туди можуть зайти, по центру ходять."
В поліції на запит Суспільного відповіли, що зареєстрували декілька звернень від жителів Ічні зі скаргами на неналежне утримання тварин. Про результати їх розгляду не повідомили.
Господарка кіз нині в лікарні. Тут вона перебуває останній місяць. З її слів, поки не вдома просила доглядати за козами сусідів та місцевих соцпрацівників.
"Там солома є, сіно є. Вже не помруть. Хай вони теплої води козам приносять. Я зараз не можу дійти. Якщо я піду, я свідомість втрачу і замерзну там", — розповіла Євгенія Рохля.
Вона додала, що кози врятували їй життя, тому віддавати або продавати їх не буде.
Григорій Герасименко – нині секретар Ічнянської міськради та колишній міський голова сказав, що історія з козами Євгенії Рохлі актуальна вже не одне десятиліття, а її розв’язанням займалися як органи місцевого самоврядування, правоохоронці, санітарна та ветеринарна служби, так і приватні особи.
"Ми не можемо їх взяти – це приватна власність. Якби ми забрали, щоб посадова особа забрала, то нам би все, що завгодно пришили б. Нам самим потрібна допомога: і міській раді, і людям, і громаді потрібна допомога. Якби ж знайшлися добрі руки вже якось з нею треба говорити. Я не думаю, що вона зможе вже навіть додому ходити. Вона дуже важка".
Наразі посадовець лишається одним із небагатьох в громаді, хто продовжує тримати зв’язок із жінкою. 30 січня вона написала на його ім’я заяву з проханням організувати для кіз їжу та воду.
Зі свого боку Григорій Герасименко вкотре запропонував Євгенії Рохлі переїхати до місцевого будинку для літніх людей, так як вона проживає сама, а в будинку немає газу та води.
"І вона категорично: — «Ні, я нікуди не піду. А козочок моїх куди?». Кажу їй, що або козочки або ви, треба ж щось вирішувати. — «Ні, я нікуди не піду!»"
Підписуйтесь на Суспільне Чернігів і на інших платформах: Telegram, Facebook, Viber, YouTube.
