Руслан — майстер з ремонту дронів. У його оселі мешкають ще дві кішки — Соня і Боня. І скрізь пакунки з дронами та запчастинами до них. За словами чоловіка, ремонтує безпілотники для військових безоплатно. Посміхаючись, додає: у якості подяки за роботу приймає сухпайок та тушонку або якесь обладнання на розборку. Чоловік ремонтує вечорами, після роботи та впродовж вихідних, а тому весь час зайнятий.
Від чого найчастіше ламаються безпілотники, скільки коштує найдорожчий з тих коптерів, що лагодив Руслан та які “сюрпризи” можуть очікувати наших бійців в трофейних російських БпЛА — Руслан розповів команді Суспільного.
Руслане, з чого все почалося?
Почалося все з того, що я потрапив в ТРО на початку війни. 23-го лютого мені робити операцію, 24-го починається війна, і мене виганяють звідти, отак, зі всіма речами, 25-го я відпочиваю, 26-го на днюху, я в ТРО з автоматиком.
Мені знайомий телефонує: “Руслан, в тебе є дрон?”, Кажу: “Так.” Він відповідає: “Ну, я за тобою заїду”. Так і вийшло, що я потрапив туди, в ТРО. Трішки на розвідку їздив. Трішки під обстріл потрапляв. Їздили за Суми, коли ті були частково в оточенні, на одну з точок дивилися, стояли ці грьобані орки, вони нас побачили.
Я туди дроном долетів, дивлюсь, все нормально, вони нічого не бачать, а мені видно погано. Треба було трохи спускатися, я псіханув, спустився дуже низько. Чую — автоматні черги. Я й давай звідти звалювати. Туди летів дрон нормально, а назад летить вдвічі повільніше, бо пориви вітру, та ще й зв’язок пропав двічі. А ще й коптер не мій. Насилу встигли звідти звалити.
Після цього трішки допомагав в ТРО, потім пішов на звичайну роботу свою. Вирішив допомагати воякам хоч як-небудь, бо іноді зверталися — треба коптер відремонтувати. Поначалу майже нічого не було. 2-3 людей зверталися в місяць максимум. Потім звернувся ремонтник, мій друг — тезка, також Руслан, який ремонтував коптери набагато довше часу. Я почав допомагати з ремонтом різних дрібниць: на платах припаювати конектори.
Після цього він мені порадив завести ТікТок, я почав там викладати відео із ремонтами, потихеньку почало працювати сарафанне радіо, люди почали звертатися: і через ТікТок, і через знайомих. І пішло-поїхало, потім була 1001-ша прошивка. І дрони поперли пачками.
Мене вже чуваки на пошті стали ненавидіти. Виходить так, що я привожу купу дронів, штук по 10 пакунків забираю, стільки ж відвожу. На таксі, бо з транспорту в мене отой мотоцикл. Приїжджаю, в основному, за 10-15 хвилин до закриття. В них, мабуть, вже око почало дьоргатися, коли вони мене бачать. І така фраза: "Шо, знову дрони?". Отаким макаром і кручуся.
Замовляю запчастини в основному в Інтернет-магазинах, тому що “донорів” практично ніхто не дає. Я-то пишу, що, якщо у вас є дрони — дайте, продайте. Бо робити іншим немає з чого. І роблю по принципу: присилають дрона — я дивлюся, що з ним не так. Якщо можна щось відновити, то відновлюю, якщо ні, кажу, скільки це коштує. Чисто вартість запчастин із доставкою. А за роботу — або щось на розборку непотрібного, або хавчик. І приписка: "Тушонка та сухпайки “рулять”.
Отак і ремонтую дрони. Перепрошиваю. І потихеньку-потихеньку “криша їде не спіша, черепицею шурша” (сміється, - прим. ред. ). Того що основна робота, після роботи година-дві відпочинку, а потім до дванадцятої ночі крутити оце все.
Як зазвичай минає твій день?
Приходжу додому, трішки відпочиваю. І потім намагаюся в міру можливостей або прошивати, або ремонтувати, бо строки часто зсуваються сильно, бо нема запчастин, приїхав шлейф бракований чи ще щось. Приходиться робить, можна даже сказать, без вихідних.
По суті, у мене життя: робота, дрони, трошки сон. Все.
За спеціальністю я взагалі навчався “Системи управління і автоматики” в СумДУ, але за своєю спеціальністю я не робив ні дня. Так життя склалося. На роботі ж я ремонтую телефони, дисплеї, сенсори, трохи по платах, роз’єми, прошивки. В основному мій профіль — дисплеї. А це так, можна сказать, було захопленням. Переросло в волонтерство. Мені здоров’я не дозволяє воювати. Мене-то, може, й не спишуть, але думаю, з моїм здоров’ям я там користі не принесу ніякої.
Скрізь дрони — вся хата в дронах.
Це ще небагато. Було таке, що оці всі проходи, скрізь повністю в коробках: на прошивку - на ремонт, на прошивку — на ремонт. Там он пакованка дронів Мавіків -3 (DJI MAVIC 3 - прим. ред. ) стоїть штук 20. Це на відновлення. На передок поїдуть. Військові йдуть в наступ, втрачають свої дрони. А потім йдуть назад, збирають ті, що валяються. Свої, чужі — немає різниці.
Я їх потім ремонтую і відправляю назад. Лежать “Матраси” (DJI MATRICE - прим.ред.) по півтора ляма (мільйони — прим. ред.), які також люди примудрилися розбити. Треба запчастини, правда, з США, бо в Україні взагалі нічого немає. Одні погоджуються ремонтувати, інші кажуть, що знайшли інші сервіси. В мене немає ані спонсорів, ані кого такого, хто б мені давав кошти на запчастини безкоштовні. Чим можу — тим допомагаю.
Що найчастіше ламається в дронах?
Ось підвіс камери (показує - прим.ред) — ось якраз він зламаний. Після удару, в основному, камера висить отут, це для прикладу. Після удару вона важка, дрон падає, виламує. Може рвати повністю шлейф, виривати рогатку, ламати оцю частину. Це найпоширеніші.
І якщо пілот не так полетів, не те зробив, а тим більше якщо працює РЕП, якщо заглушити пульт, заглушити GPS, то дрон перетворюється на некеровану таку штуку. Якщо немає досвіду, то можна його легко розбити.
Зараз є проблема така: у “MAVIC 3 Prо” камера трохи краща, розмір матриці більший і якісніше зображення. І військові почали їх використовувати, але проблема в тому, що там є верхній такий моторчик. І запчастин на нього немає ані в нас, ані в Китаї, ані в США. І через цей мотор повністю стабілізація не робить. І виходить так, що якщо трішки вдарили дрон, моторчик тріснув і — все. Суто на запчастини залишається майже цілий дрон. Буде він лежати мертвим грузом, допоки поки китайці не почнуть продавати запчастини. А зараз, на жаль, їх немає. А “Мавік” коштує тисяч шістдесят.
З несправностей, які тобі зустрічаються найчастіше, це більше якісь недоліки техніки, чи це недосвідченість операторів?
Якщо пілот не знає як що робити, тобто не досвідчений, не вміє літати в режимі АТТІ (режим польоту без використання навігації по GPS - прим. ред.) — там, де відключені всі датчики і він працює чисто на своїх скіллах, то можна свободно розбити будь-яку пташку. Навіть “Матраси”, ті, що по півтора мільйона.
Їх ще називають "літаючими коровами". Через те, що у нього розміри здоровенні. Він шумить страшно, але в нього оптика просто обалдєнна! На декілька кілометрів можна просто дивитися вперед. Я його піднімав з центра, було видно труби на Курській (нині Проспект Перемоги — прим. ред.). Я міг на трубу згори дивитися і все було чітко видно. І він ще міг далі дивитися.
Оптика там хороша: що звичайна, що цифровий зум. Плюс там стоїть дальномір, стоїть тепловізор, який зараз вояк виручає аж бігом. Тому що в нього видно все. Я навіть заради інтересу дивився по холодному полу на котів. Кішка йде і “лапки” залишаються на полу теплі. Тобто будь-які коливання температури на них видно. І того їх цінують, але, знову ж таки, ця штука коштує дорого, якщо людина не вміє користуватися — то можна будь-який коптер розбити.
Скільки вже встиг відремонтувати дронів?
На прошивку не менше 50 штук приїхало. На ремонт трошки, мабуть, менше. Залежить від того, які дрони. “Матрасів” я відремонтував 300-х повністю дві штуки, два 30-х, бо їх не так багато присилають.
Як довго ремонтуєш дрони для військових?
Так, щоби більше на потік виходити то, мабуть, з літа. До цього я дрона зібрав собі, як подарунок на День народження, через який я потрапив у ТРО. Для мене найнезвичайніше було — це мій перший "Матрас" (DJI MATRIX - прим. ред.). Коли я його побачив, коли я його подержав у руках і коли я його ледь об стінку не розбив (сміється - прим.ред.) Це я дізнався пізніше, що він коштує півтора мільйона, після того, як я його, одного разу, ледь не приложив об стінку.
Вийшла така історія. Піднімаю дрона — я там замінив усе, що треба, візуально все було ціле, все було добре. Але там є маленький нюанс: всередині антени ідуть під термоусадкою. І виходить, що з’єднуються в одному місці, і зверху натягнута термоусадка, і візуально, що воно роз’єднане, одразу не побачиш. Я піднімаю дрона, він не знаходить супутники, він переходить в режим ATTI (режим польоту без використання навігації по GPS - прим. ред.), а я ж в ньому жодного разу в житті не літав. І він стає некерованим: я туди, а він не туди, я сюди, а він не сюди.
Трофейні російські дрони часто присилають тобі на ремонт?
Ось це трофейний, російський дрон. Я його ще не запускав і не відкривав – не знаю, що там може бути всередині.
Є вирізаний шматок пластика, стоїть патрон, стоїть акумулятор і виведені контакти сюди. Тобто у випадку, якщо витягують флешку, я так зрозумів, то він просто вибухає. Не уб’є, але покалічить. Отакі “подарунки” від росіян. Так само ж “Орлани” мінують. Щоб менше розбирали. Тому завжди з пересторогою відкриваєш дрон. Бо пальці все-таки потрібні (сміється - прим. ред.).
Наразі у квартирі Руслана близько п’ятдесяти безпілотників — їх загальна вартість понад два мільйони гривень. Власне обличчя Руслан не показує з міркувань безпеки. Бо, каже, планує й надалі безоплатно ремонтувати дрони для Збройних сил, допоки це необхідно бійцям. А кішки ж, говорить Руслан, допомагають переживати те, що відбувається в країні та світі.
Читайте Суспільне у Telegram
Долучайтесь до нашої спільноти у Viber
Підписуйтеся на наш Instagram
