Подружжя Воробйових мешкає у малолюдному селі на Краснопільщині Сумської області. Живуть на лісовому хуторі. Колишню дачу облаштували під постійне місце проживання.
На лісовому хуторі на 4 жилих подвір’я мешкає подружжя Воробйових. На Краснопільщину вони переїхали у 80-х з Владивостока.
Після розвалу Союзу отримали українське громадянство, жили й працювали у Сумах, кілька років тому перебралися у сільський будинок. Облаштували свою колишню дачу і нині живуть тут.
"Бачите, посуд висить? Місця мало, ставити нікуди. Вирішили розвісити, щоб знайти, тому що іноді вже забуваєш, куди кладеш", — зізнається Людмила Воробйова.
Вітражі на вікнах майструвала з плівки господиня. Люстру придумали виготовити з тарілки. Гасова лампа стала у пригоді минулого року, коли відключали світло. На полицях – книги та колекція відеокасет, щоправда, дивитися їх вже ніде.
Ялинка прикрашена старенькими іграшками, в тому числі саморобними, з яєць. По телевізору, говорять, є 2-3 канали.
Зимовими вечорами пані Людмила шиє, плете килимки зі старих речей.
"Тут не виїдеш. Це добре, що зараз сніг випав, ми раді, що мороз. А так в нас така грязь, ви б сюди не приїхали, ви б просто не проїхали б, ні пішки, ні на лижах. Захворів чоловік там на околиці, викликали нас. Чоловік допомагав йому воду тягати, допомагав з дровами, уколи йому робили", — додає пані Людмила.
У будинку в морозний день – 13 градусів, обігріваються маленькою пічкою.
"Дрова вже заправив сьогодні, підпалити залишилося. Після обіду натопиш — і до ранку тепло. Спочатку навіть гаряче. Можна просто сидіти на ній приємно, книжку читати. Коли холодно на вулиці, сюди прийдеш, сядеш, з нижнім підігрівом", — розповів пан Валерій.
Господарі кажуть: як досвічені туристи, звикли до різної погоди, тож низька температура їх не лякає. Майже все життя подружжя Воробйових займалося альпінізмом, так і познайомилися. У Сумах склалася своя туристична компанія.
"Ми ж звідси теж у походи ходили багато разів, і на Кольський півострів, і в Саяни, і в Крим, в гори, на Кавказ багато разів виїжджали", — додає Валерій Воробйов.
Тепер друзі-туристи приїздять у гості, відпочивають, дегустують вино, яке подружжя Воробйових виготовляє з власного винограду. У погребі зберігаються пляшки з абрикосовим, виноградним вином, є напої 15-річної витримки. Також домашня консервація, овочі: картопля, морква, які зберігають по особливій технології.
"Ми засипаємо її, перемішуємо з хвоєю сухою — сосновою, і виходить, її миші не їдять, і вона зберігається добре", — говорить господар пан Валерій.
На ділянці є лазня, город 40 соток — половина заросла акаціями, тепер є власні дрова. На подвір’ї живе дві собаки, одну з них знайшли цуценям.
"Пішли в ліс за гілками. Збираємо, дивлюсь, хтось плаче. Як дитина, плаче і плаче. Пішла у кущі, а там цуценя таке мале, заплуталося у траві й плаче, я його взяла. Сидить, а сам підкусує мене. Очі ще блакитні", — згадує Людмила.
Із села виїжджають нечасто, взимку чоловік на лижах ходить по хліб, влітку велосипедом. Хліб морозять, аби довше зберігався, розповідає господиня.
Їхати із села подружжя не збирається, кажуть, тут чудова природа, чисте повітря. До того ж вважають, що тут безпечніше, аніж у місті.
"Ніхто війні цій не радий. Мені шкода хлопців. Такі морози стоять, я уявляю, як там холодно. У мене племінника забрали у Сумах, в будь-який момент може загинути. Уже думаю: хоч би дожити до миру", — ділиться наостанок пані Людмила.
Читайте Суспільне у Telegram
Долучайтесь до нашої спільноти у Viber
Підписуйтеся на наш Instagram
