Верховна Рада розглядає законопроєкт №5695, який має створити умови для офіційної зайнятості домашніх працівників. Він передбачає, що няні, хатні помічники, водійки, садівники та інші спеціалісти, що допомагають домогосподарствам з рутиною, мають сплачувати податки, а натомість отримають гарантії захисту від сваволі працедавця та підвищення соціального захисту від держави. Законотворці пропонують їм більш спрощену систему виведення з тіні своєї праці, ніж існує для фізичних осіб-підприємців. Vox Ukraine розповідає, як працюватиме цей закон, якщо його ухвалять.
Домашня праця містить широкий спектр обов'язків — від приготування їжі, прибирання та прання до догляду за літніми людьми чи дітьми. Оскільки така робота відбувається в домогосподарствах, а не на підприємствах чи в установах, вона часто залишається в тіні. За підрахунками Міжнародної організації праці (МОП), понад 80% домашніх працівників у світі працюють неофіційно (при цьому 76% домашніх працівників — жінки).
Середньомісячні зарплати домашніх працівників за даними сервісу пошуку роботи Work.ua становлять: 19 тисяч грн у хатніх працівниць(ків); 25 тисяч грн у нянь; 15 тисяч грн у кухарів.
Працюючи неофіційно, люди уникають фінансових зобов'язань перед державою й відповідно отримують вищі доходи. Проте така практика створює проблеми й для самих працівників. Адже вони залишаються поза соціальним захистом та правовими гарантіями, наприклад, у випадку хвороби чи травм на робочому місці, ризики експлуатації для них вищі, а стабільність трудових відносин — нижча.
Щоб завести домашніх працівників у правове поле, необхідно створити для них зрозумілі стимули для сплати податків та адаптувати законодавство до особливостей домашньої праці. Створення прозорих правил, що регулюють графік роботи, забезпечення конфіденційності та інші аспекти цієї сфери, може стимулювати офіційне оформлення трудових відносин та сприяти ширшому впровадженню соціального та правового захисту для домашніх працівників.
Такі правила має запровадити Законопроєкт №5695, ухвалений у першому читанні та рекомендований Комітетом ВР з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів до ухвалення в другому читанні й в цілому.
Законопроєкт пропонує внести зміни до Кодексу законів про працю (КЗП). Він визначає поняття домашньої праці та домашніх працівників, створює правове регулювання їхньої роботи, а також встановлює обов'язкові умови трудового договору з домашніми працівниками. Зокрема, законопроєкт визначає, що:
- домашня праця — це робота з обслуговування домогосподарства, яка виконується за трудовим договором, є регулярною і складає понад 40 годин на місяць;
- домашній працівник — це людина, яка займається домашньою працею в рамках трудових відносин з роботодавцем. Особи молодші 16 років не можуть виконувати цю роботу;
- роботодавцем може бути тільки хтось з членів домогосподарства (сім’ї).
Законопроєкт передбачає, що з домашніми працівниками у письмовій формі укладається трудовий договір, який має визначати:
- кількість робочого часу (не може перевищувати 40 годин на тиждень) та час відпочинку домашніх працівників;
- систему обліку робочого часу;
- оплату періодів очікування або надання вільного часу за понаднормову роботу;
- порядок та тривалість виконання роботи у вихідні, святкові та неробочі дні.
У трудовому договорі з домашнім працівником можуть передбачити можливість платного чи безоплатного надання роботодавцем житла цьому працівникові. Причому роботодавець не має права забирати частину заробітної плати в рахунок плати за користування житлом.
Проєкт запроваджує додаткові підстави для припинення трудового договору з домашнім працівником. Зокрема за дії, що завдали чи могли завдати шкоди життю або здоров’ю члена сім’ї. З іншого боку, передбачено право домашнього працівника негайно розірвати трудовий договір, якщо хтось з домогосподарства посягає на честь чи гідність домашнього працівника або втручається у його особисте життя.
Роботодавець повинен буде повідомити Державну податкову службу про прийняття на роботу домашнього працівника та його звільнення. Крім того, на запит Держпраці роботодавець (член домогосподарства) зобов’язаний надати інформацію про виконання фізичними особами домашньої праці в його домогосподарстві. Держпраці також може проводити конфіденційні розмови з домашнім працівником, якщо має підозри, що певне домогосподарство використовує працю домашніх працівників без офіційного оформлення та звітування у податкову.
Ведення трудової книжки домашнього працівника вирішується за домовленістю між ним та роботодавцем.
Для працівника перевагою такого оформлення робочих стосунків у порівнянні зі статусом фізичної особи-підприємця є звільнення від сплати податків на доходи або прибуток.
В інших країнах світу домашня праця часто оподатковується. Наприклад, в країнах ЄС платником податків за домашнього працівника є працедавець. Проте в Іспанії, якщо працівник надає послуги сім’ї менше ніж 60 годин в місяць, платником податків є він сам. У більшості країн Європи передбачені різного роду пільги (податкові кредити, зниження податку на прибуток) для роботодавців, аби вони зареєстрували домашніх працівників.
Також домашні працівники можуть не сплачувати ЄСВ, однак тоді вони не підпадатимуть під страхування від нещасного випадку і їхні доходи від такої роботи не рахуватимуться при розрахунку пенсії.
Висновки
Законопроєкт 5695 спрямований на виведення з тіні доходів домашніх працівників. Його ухвалення підвищить захист прав домашніх працівників. Він дозволить їм за бажанням брати участь у системі соціального страхування (заробляти страховий стаж та отримувати виплати в разі нещасних випадків за умови сплати ЄСВ) та укладати трудовий договір, у якому заздалегідь прописаний час та обсяг роботи, інші взаємні права та обов'язки.
На нашу думку, додатково потрібно врегулювати ситуацію, коли людина виконує домашню роботу менше ніж 40 годин на місяць, або для декількох домогосподарств.
Стаття надана Vox Ukraine. Автор: Олег Іванов.
