Олександр Убоженко у квітні 2022 року добровільно пішов до військкомату попри проблеми зі здоров'ям, і потрапив на фронт. Він прослужив місяць у теробороні. 27 травня 2022 року Олександр загинув у бою в Оріховому на Луганщині. Рідні змогли упізнати його за ДНК лише у листопаді 2023 року.
Історію захисника Суспільне Харків розказала дружина Олександра Дар'я Убоженко.
"Був машиністом". Цивільне життя Олександра Убоженка і перші дні вторгнення РФ
36-річний Олександр Убоженко з родиною жив у селі Котлярах під Харковом. Мав пасіку й розводив вдома бджіл. Це було його "сердешною справою", розповідає дружина Дар'я.
Офіційно Олександр працював машиністом на залізниці й був на зміні, коли почалася повномасштабна війна.
"Тієї ночі Олександр перебував у Куп'янську у відрядженні. О 5 ранку він мені зателефонував, сказав: "Вставай, війна почалася". Я його попросила приїхати додому, а він відповів: "Я не можу залишити теплотяг, ми їдемо евакуювати людей". 25 лютого у сина був день народження, чоловік приїхав з тортом, привітав", — згадує Дар'я.
У подружжя двоє дітей — неповнолітні донька і син. Коли обстріли почали посилюватися, родина поїхала до Кременчука й перебувала у тітки чоловіка. Звідти Олександр сам повернувся на роботу.
"Він працював під обстрілами, потім роботи не було і чоловіка відправили у відпустку. Тоді він відвіз нас із дітьми до польського кордону. І у квітні 2022 року пішов до військкомату, нікому нічого не сказавши. Це попри те, що у нього був "білий" квиток" — Олександр мав проблеми зі спиною, захворювання щитоподібної залози", — каже дружина Дар'я Убоженко.
Олександр Убоженко пішов на фронт без військового досвіду
Олександр Убоженкко служив у 111-й окремій бригаді тероборони, яка боронила Луганський напрямок. Він став водієм.
"У чоловіка не було військового досвіду. Він мені вже під час служби сказав: "Я не хотів сидіти, переховуватися". Олександр завжди був веселий, заспокоював, що все добре. Він ніколи не показував, що йому страшно чи погано", — говорить Дар'я Убоженко.
За місяць служби з чоловіком вдалося поспілкуватися кілька разів.
"Було таке, що йшов на завдання — і три дні не було зв'язку. Він мені й матері писав з номера командира, що з ним все гаразд, щоб не хвилювалися. 26 травня 2022 року зранку він зателефонував, ми поговорили. Потім ще ввечері був дзвінок, що йде на завдання. Це виявився його останній бій. Коли він ще раз подзвонив, я не почула — телефон заряджався".
Дар'я згадує, напередодні на фронті загинув друг чоловіка.
"Олександр був дуже засмучений, з другом Вітею вони служили в різних підрозділах. Я йому хотіла сказати, щоб поки не йшов нікуди в такому стані, але не встигла", — пояснює Дар'я Убоженко.
Про загибель тероборонівця Олександра Убоженка
Олександр Убоженко загинув 27 травня 2022 року. Але рідні вважали його зниклим безвісти й розшукували, говорить дружина.
"Це була окупована територія, нічого на той момент не було відомо точно. Ми повернулися з Польщі, до останнього думали, що він в полоні. Шукали його: їздили до депутатів, зверталися, я об'єдналася з іншими рідними зниклих безвісти. Потім у червні був обмін тілами. Тато й мама Олександра здали зразки, і ДНК-тест показав збіг 99,9%. Це було 23 листопада 2023 року. А 25 листопада нам привезли чоловіка".
За її словами, тоді загинули й четверо побратимів Олександра. Один з тероборонівців повернувся пораненим і розповів, яким був останній бій чоловіка.
"Був тяжкий бій, і Олександр один пішов на танк, підірвав його. А позаду їхали "орки" й вистрелили йому в голову", — переказує слова побратима дружина Олександра Убоженка.
Олександра поховали на Сумщині, де він народився, і де живуть його батьки. Зараз Дар'я з дітьми проживають з родиною чоловіка.
"Хотів захистити родину й країну". Пам'ять про Олександра Убоженка
11-річний син Олександра Убоженка пишається вчинком батька, говорить дружина Дар'я.
"Він хотів, щоб рідні були у безпеці. В родині Олександра він найстарший, є ще дві сестри. Чоловік хотів, щоб усі вдома спокійно спали. Син дуже пишається, донька хотіла, щоб тато був поряд, оберігав її. Олександр міг залишатися працювати на залізниці, враховуючи його здоров'я. Натомість тихо пішов і захищав Україну, щоб повернути мирне життя", — каже Дар'я Убоженко.
Впоратися із горем Дар'ї частково допомогла спілка рідних захисників.
"Ми спілкуємося, у найважчий період допомагали одне одному з пошуками, ходили на мирні акції. Ось так об'єднуватися дуже важливо, тому що у нас біда одна на всіх, тут люди розуміють цей біль", — говорить дружина загиблого тероборонівця.
У грудні Дар'я оприлюднила петицію, у якій просить президента посмертно надати Олександру Убоженку звання героя України. Вона зібрала понад 7 тисяч голосів з 25 000 необхідних.
Підписуйтесь на новини Харкова та області в Facebook, Viber, Instagram, Telegram, Youtube
