12 дітей на двох у будинку на 50 квадратних метрів. Так живе багатодітна родина в селі Деревини Городнянської громади, що на кордоні з Білоруссю. Юрій Чередник та Наталія Білоус почали жити разом після початку повномасштабного вторгнення. В Юрія після смерті першої дружини залишилось на вихованні п'ятеро дітей, а в Наталії Білоус їх дев'ять від першого шлюбу. З початку російського вторгнення у них народилося ще двоє спільних дітей. Четверо — подорослішали і живуть окремо.
Наталія з Юрієм почали жити разом після початку російського вторгнення. Через їхнє село колони російської техніки їхали на Чернігів.
"Ми були тут, бачили танки, бачили техніку всю, яка їхала, колони рухались у різні сторони. Зупинялись російські хлопці, то вони тут то дорогу запитували, ми казали, що ми нічого не знаємо, тільки приїхали. Ми бачили вони ходили тут городами. Кругом бігали, але, Слава Богу, нічого такого не було", — розповіла Наталія.
Коли Наталія з Юрієм почали жити разом, у них народилося двоє дітей. Загалом, у них на двох їх 16. Найменшій дитині чотири місяці. Четверо дітей Наталії вже повнолітні та проживають окремо від родини. Троє — навчаються у школі.
У родини існує своя традиція — на початку місяця готують піцу. Щоб нагодувати всю сім'ю, 42-річна Наталія готує чотири піци.
Донька Наталії Сніжана розповіла, що допомагає матері доглядати за дітьми.
"Мамі допомагаємо дивитися за дітьми, заправляємо кроваті, дівчатам допомагаємо. Ми всім допомагаємо".
Наталія Білоус каже:
"Вони всі друг за дружкою дивляться, так що там нічого такого. Буває, що не слухаються, буває, що всі гуртом, як почнуть плакати, то треба тікати куди-небудь подалі, звісно. Ну, а так, нічого, головне, що не б’ються".
Родина живе на соціальні виплати від держави. В їх будинку на 50 квадратів чотири кімнати. Юрій каже, дуже хотів би для своєї родини оселю побільше, проте грошей на це зараз немає.
"Розглядаємо, плануємо, не знаю. Хотілося б, звісно, 100 квадратів, 80 квадратів, може, й менше, ми уже намагалися б самотужки розбудовувати. Постійно треба, то продукти купувати, то ліки. Дадуть грошей — воно туди-сюди, практично, не вистачає. Ну, вистачає впритул, так би мовити, але назбирати на будинок нереально. В кредит лізти, я не знаю, можна, але потім подальші плани, а, як його виплачувати? Якщо буде така можливість, то, я думаю, треба переїжджати і жити далі, прагнути до чогось".
Підписуйтесь на Суспільне Чернігів і на інших платформах: Telegram, Facebook, Viber, YouTube.
