Голубці, вареники, пампушки, тушковану картоплю, борщ та інші домашні страви готує полтавка Олександра Мороз. Усе це відвозить пораненим військовослужбовцям у госпіталь. Жінці – 73 роки, куховарити для захисників вона почала рік тому, усі страви готує у себе вдома на кухні.
О 8-ій ранку полтавка Олександра Мороз робить закваску на тісто для піци. Її пектиме для бійців, що перебувають на лікуванні в госпіталі.
"У тісто я спершу свою душу вкладаю. На допомогу, на перемогу, на здоров’я нашим захисникам. Тут є вода, дріжджі, яйця, олія, цукор і маргарин. Готуємо все: більше двох тисяч пампушок, вареники з сиром, вареники з лівером, вареники із картоплею, з капустою, рулети, пиріжки з лівером печемо. Рулети з повидлом дуже полюбляють хлопці, оладки дріжджові з яблуками притрушені зверху цукром, така смакота", — розповідає місцева жителька Олександра Мороз.
Готує жінка й м’ясні страви: котлети, голубці, печінкові торти та варить компоти. Меню щоразу урізноманітнює та головною й незмінною стравою, каже, лишається борщ. Його встає варити о пів на 4-ту ранку.
"Поклала картоплю, поклала капусту, поклала м'ясо, відібране від кісточки, а м'ясо у нас завжди баликове. Тут усе: і корінь петрушки, і морква кубиками, і трішки квасольки поклали для смакоти", — каже місцева жителька Олександра Мороз.
Усі страви Олександра Мороз готує у себе вдома. Допомагають, каже, й подруги.
"Беремо це гарне сало, нарізаємо тоненько для наших захисників. І потім я складаю у пакетик і веземо. Пампушки упакували, вінегрет упакували, вже приготували, винесли", — каже місцева жителька Анастасія Дьорова.
В Анастасії Дьорової зараз у госпіталі родич.
"Сват, теж тут, у лікарні, лежить. Щось із головою сталося, 53 роки, шкода. Взагалі усіх діток шкода", — говорить місцева жителька Анастасія Дьорова.
Продуктами та транспортом, щоб відвозити страви у госпіталь, допомагають небайдужі, каже жінка.
"Картопля з м’ясом. Гарбуз у ній, обов’язково додаю вітаміни нашим хлопчикам, морква кубиками, підсмажене все, цибулі дуже багато, перчик горошок. Заливаю кип’яточком цю картоплю і ставлю на вогонь. Вона бере томиться, томиться, томиться. Закрила так, як борщ, укутала і повезли їм тепленьку", — каже місцева жителька Олександра Мороз.
Їжу для бійців у госпіталь жінка возить щотижня по понеділках.
"Просто захотілося дати хлопцям підтримку. Коли я везу туди їжу і спілкуюся з хлопцями, хлопці говорять таку фразу, яка зачепила мене дуже: «Яка важлива підтримка народу». Коли я приїхала, яка там радість, в одну секунду наповнився буфет, хлопці смакують і кажуть: «Дякуємо, дякуємо». І як я їду звідси, то на крилах лечу і думаю, що б його ще приготувати смачненьке і новеньке", — говорить місцева жителька Олександра Мороз.
Читайте і дивіться Суспільне Полтава на платформах:
