Військовослужбовець 117-ої бригади ТРО з позивним “Тра-та-та” понад півтора року захищає кордони Сумщини. Що мотивує служити та що є найскладнішим — розповів Суспільному.
За словами бійця, окопи з побратимами риють майже постійно. Все задля власної безпеки.
“Ці окопи ми рили вручну, з побратимами. Деякі позиції, деякі місця нам допомагали рити місцеві мешканці, техніка залучалась, бо є земля дуже тверда, незручно копати. Коли дощі йдуть, риє техніка, коли умови дозволяють — ми риємо власноруч. Бо ворог, як то кажуть, не відпочиває: і копає, й окопується і так само й ми стараємось і окопуватись, і копати. Чим більше окопів, тим більша ймовірність, що ми залишимось живими”, - пояснює чоловік.
Свій позивний боєць отримав від побратимів — за вміння вправно користуватися кулеметом. На захист країни чоловік став із початком повномасштабної війни.
“До мене зранку подзвонила бабуся і сказала: “Війна почалася”. Я, недовго думаючи, одягнувся і поїхав у військкомат. Там вже трохи хлопці почали збиратись. У військкоматі отримали направлення на комісію, почали комісію проходити. І дві години на збори — і ми поїхали захищати свою неньку Україну”, - згадує військовослужбовець.
За понад півтора року до служби звик, говорить чоловік. Його мотивація — безпека рідних та близьких.
“Погодні умови бувають, що дуже багато грязюки. Як то кажуть, важко ходити, важко заїжджати до позицій. Бо це тут більш-менш такі позиції. А далі є позиції, вони всі в грязюці, туди дуже тяжко дійти. А так, в принципі, нормально”, - каже військовослужбовець з позивним “Тра-та-та”.
Разом із військовослужбовцями кордони Сумщини охороняють їхні чотирилапі помічники: собаки Дінка і Дік.
“Вони до нас прибилися ще зовсім маленькими, ми їх підгодували і так вони з нами залишились. Несуть службу з нами, бігають. Коли відпочивають: ми відпочиваємо й вони відпочивають. Тільки ми в наряд заступили, вони з нами бігають, несуть службу. І нам веселіше”, - каже чоловік.
Якщо ж з’являються гості, собаки про це сповіщають: “Коли хтось заїжджає, або заходить, вони “підриваються”, починають гавкати. І ми теж дивимось, хто воно приїхав, хто воно йде… Вони, як дзвіночки маленькі”.
Про те, що є найскладнішим для нього в службі, чоловік відповідає: “Найважче — це розлука з рідними. Це насамперед. У кожного вдома є сім’я, діти. Кожний переживає за близьких. В мене дитинка маленька, 9 місяців, жінка молоденька. І всі переживають за будь-яку тривогу, всі думають, як там вдома, що там вдома”.
Мріє військовослужбовець про перемогу, щоб і він, і побратими якнайшвидше повернулись додому.
“Щоб поскоріше закінчилась війна, всі живі-здорові повернулись до своїх близьких, які там вдома чекають”, - говорить чоловік.
Читайте Суспільне у Telegram
Долучайтесь до нашої спільноти у Viber
Підписуйтеся на наш Instagram
