Одразу в кількох українських фільмах нині задіяний актор Богдан Бенюк. Про це він розповів в інтерв'ю Суспільному в Сумах під час презентації фільму "Східняк", який розповідає про один день із життя українських військових на лінії фронту. Найважливіше нині, говорить Бенюк, це закарбовувати в мистецтві події сучасні, а особливо, події війни. Процес створення українських фільмів вже не спинити, незважаючи на брак фінансування, вважає актор "Можна фінансування дати мале. Вони можуть недоїдати і ще щось не робити, але створити - не заборониш ніяк", - говорить Бенюк.
- Розкажіть про створення фільму "Східняк", у якому Ви граєте роль вояка Бороди.
- Режисер Андрій Іванюк, якому ідея прийшла знімати це кіно і який сам воював на передовій, він в 53-й бригаді служив, був кулеметником, і це після трьох вищих освіт. Він пішов на рік служби. І власне цей рік дав йому величезну кількість тем, які він зараз втілює. І одна із цих тем була - фільм “Рокада” (це дорога, яка іде вздовж лінії фронту). І він показав цей сценарій Михайлу Іллєнку, своєму керівнику. І Михайло каже: давай, подавайся на Міністерство культури, може, тобі дадуть знімати кіно. І Михайло думав, що це буде короткометражний фільм, а Андрій цікавий дав сценарів. І, фактично, виграний був цей сценарій. Я чому так достеменно все це розповідаю, бо я стояв біля витоків народження цієї “дитини”. І дуже прекрасно це знаю, як проби робилися, як потім кастинги проходили, як всі ці зйомки йшли, де вони були. І він попросив мене, щоб я допоміг зняти для конкурсу цього, яке проходить у міністерстві, ролик до цього фільму. Я навіть гадки не мав. що він хоче мене знімати в цьому фільмі. Я привіз свого зятя. А в мене такий зять - метр 92, здоровий, Петро, морська піхота. Я думаю - от він був би добре на цього Бороду.Приводжу йому на зйомки, а він так скромно каже - Богдан Михайлович, та він не треба. Я кажу - як не треба? Дивись, який "красавец". Футболки там почали приміряти, все. А він каже: я хочу, щоб Ви знімались. Я кажу: ти що? Я ж не знаю ,як автомат тримати, яким боком повернути. А він каже: мені треба, щоб Ваша енергія була, щоб оцей посил енергетики від Вас був. Коротше, ми зняли цей ролик, дуже вдалий, все відбулося, затвердили, і фільм почали знімати. Знімали ми його на Миколаївщині, є такий полігон - "Широкий лан". Там, фактично, відбувалися всі зйомки. І цей прототип мій, Борода, - це той товариш Андрія Іванюка. Андрій сам знімав, але на свою роль Режисера він взяв свого товариша- однокурсника на зйомки. Я абсолютно випадково попавши на це кіно, зробив цю роль. І вона, по-моєму, непогано вийшла, вона вийшла дуже добре. І кіно вийшло якесь експресивне, хороше таке. Один день із життя хлопців, які служать. Сьомий рік іде війна на сьогоднішній день.
- Можете зробити коротку анотацію для тих, хто фільм іще не бачив, про що він?
- Цей фільм відповідає на одне дуже важливе питання: як там проводять час ті, хто з дня в день сидить на передовій. Коли виявляється один день відпочинку, що вони роблять в цей день? І от там розповідається про долю двох солдатів, які їдуть із своєї передової, з “нульовки”, до штабу, для того, щоб вибити будівельні матеріали, або зробити бліндаж, щоб заховатися. Тому що їхня точка знаходилася під високовольтними лініями, і їх менше обстрілювали. Тому що ті "сєпарюги" вони теж мудрі люди, вони знають, що, якщо переб’ють провода, то Україна не буде їм давати електрики. Мало того, що води нема, то вони будуть ще й без електрики сидіти. Тобто, вони не стріляють. Але хлопці розуміють, що під целофаном довго не всидиш. І тому, щоб вибити засоби, вони їдуть в штаб. І по ходу дороги в штаб вони заїжджають до коханок своїх, і на базар, і з карточки гроші знімать, що їм хлопці дали, і з бандитами зустрічаються, і все-все-все. Цілий ряд за один день вони переживають моментів. І така картинка дуже яскрава з’являється про життя там, близько лінії фронту.
- Як Ви вважаєте, ця тема, воєнна, вона саме на часі зараз?
- Кіно коли закінчується, дуже важливий такий є знак, де ми знаємо про те, що цього Бороди вже нема, він помер. А залишився Іванюк, в якого народився син, і життя іде. Дуже важливо, що ота розповідь, про отих двох людей, які в реальності воювали, і в реальності продовжується доля, життя в одного, а другого вже нема, вона дуже так, емоційно впливає.
- Ви зараз знімаєтеся в кількох фільмах одразу. Розкажіть, що це за роботи?
- Андрій Кавун знімає зараз, я буду зніматися в ньому, фільм називається “Кордон”. Про прикордонників наших і про Іловайськ. Як уже пішли війська російські, і кордон вже змели, і як відступали наші прикордонники. Дуже цікавий сценарій, просто неймовірно. Він зараз якраз у періоді зйомок.
Цілий ряд фільмів зараз випускається. Ще Михайло Ільєнко випустив “Толока”, фільм. І я там теж зайнятий. Я дуже люблю такі прокатні фільми, не багатосерійні. Я телевізійні фільми ці не люблю, які знімаються для телебачення, а такі, серйозні, фільми - це мене притягує магнітом.
Недавно закінчив фільм Зази Буадзе, в Карпатах знімали. Називається “Небо і парасолька”. Історія про те, як наша дівчина, яка виїхала на заробітки в Італію, народила там хлопчика. З італійцем у неї не склалося особисте життя, вона трагічно загинула, і цей хлопчик 18-річний приїжджає додому в Україну і до її батька привозить прах дочки. Я батька граю. І як цей батько, "дідо", знаходить спільну мову із своїм оцим внуком-італійцем, який не шарить жодного слова, який маму не сприймав і не вивчав української, вважав себе італійцем. А тут він потрапив в цю ситуацію. І як вони з дідом знаходять такі внутрішні дотики один одного, ниточки існування. Дуже цікава така психологічна історія. Це ми закінчили зйомки, зараз ще 5 днів маєм в Італію поїхати дозняти.
- А от ця ситуація - війна, карантин, нестача фінансування - якось спливають зараз на український кінематограф?
Є цілий ряд проєктів, які запускаються. Навіть те, що, кажуть, помінялося керівництво в кіно, і що прийшли інші люди… Вони прийшли, але вже процес цей спинити неможливо, тому що величезна когорта є молодих талановитих режисерів, операторів, всіх. І воно вже колесо покрутилося так, що, виявляється, на телефон уже кіно знімають і можуть привозити великі премії із хороших фестивалей, тому що дух ти не стримаєш. Ти можеш фінансування дати мале. Вони можуть недоїдати і ще щось не робити, але створити - ти не заборониш ніяк.
Автори - Ігор Стрельцов, Анна Скрипняк
