Максим Томенко на початку повномасштабного вторгнення служив у Волновасі на Донеччині. У березні 2022 року, коли місто окупували, він поранений пішки вийшов з російського оточення. Після лікування боєць повернувся на фронт. 8 травня 2022 року Томенко загинув поблизу села Павлівки на Донеччині.
Спогадами про Максима поділилась його мати Тетяна Малишева. Вона просить надати сину звання "Герой України".
"Він з дитинства хотів стати військовим". Як Максим Томенко потрапив на війну
Максим Томенко народився у селищі Куп'янську-Вузловому на Харківщині. Тетяна згадує, син з юності хотів пов'язати своє життя з військовою справою.
"Коли він закінчив 11 класів, ми поїхали у Харків. Він хотів стати прикордонником, але був великий конкурс, він не потрапив", — згадує Тетяна Дмитрівна.
За словами матері, у 18 років Максим Томенко намагався піти в армію на строкову службу, але в той час не пройшов медкомісію.
Максим Томенко вивчився на помічника машиніста, і почав працювати за професією у 2015 році. Осінню того ж року він пройшов медкомісію, і проходив строкову службу в Одесі.
Після служби Максим Томенко продовжив працювати помічником машиніста. У 2021 році його викликали на перепідготовку.
"Побув він два тижні та вирішив поїхати укласти контракт в ЗСУ. Служив у Старичах на Львівщину, потім зі Старичів їх відправили на Волноваху. Там його і застала ця війна", — згадує матір бійця.
"Мамо, після волноваського пекла я тепер безсмертний"
Максим Томенко служив старшим стрільцем у штурмовій роті 53-ї окремої механізованої бригади імені Володимира Мономаха. Отримав позивний "Таран".
"Спочатку у Волновасі його звали "Том", бо Томенко прізвище. А потім його прозвали "Тараном". Десь вони були, звільняли якийсь будинок, і він вибивав двері. Тому його назвали "Тараном", — говорить Тетяна Малишева.
У березні 2022 року Максим Томенко з побратимами залишився в окупованій Волновасі. Максим вийшов з оточення попри контузію і посічені осколками ноги.
"Потрапили в окупацію вчотирьох. Їх один чоловік прихистив. Побули вони трохи там, 19-річного хлопчика вони лишили, бо у нього герб України на спині був. Чотири дні вони йшли посадками, виходили звідти", — розповідає Тетяна.
Про те, що її син поранений вийшов з оточення, мати дізналась від українських правоохоронців.
"З Оріхова мені подзвонили. Питаються, який вигляд має ваш син — виявляється, потрапив у СБУ. З Оріхова його направили в Дніпро в госпіталь, бо у нього ноги всі були побиті, поранені, зараження уже починалось", — каже мати.
Пролікувавшись, Максим вирішив повернутись до своєї частини. Матері він сказав: "Мамо, після волноваського пекла, я тепер безсмертний".
"Йому було 26 років, не дожив він до 27": мати не змогла проститися з сином, бо була в окупації
8 травня 2022 року Максим загинув внаслідок вибухової травми поблизу села Павлівки на Донеччині.
"Йому було 26 років, не дожив він до 27 років. У травні загинув, а у червні йому було б 27", — розповідає Тетяна Малишева.
Коли Максим загинув, його мати була в окупованому Куп'янську-Вузловому.
"У нас зв’язку не було. А потім з’явилася мережа, і я 9 червня почала дзвонити, знайшла його побратимів. Вони мені сказали, що Максим загинув. Я знайшла лейтенанта, він сказав, що 10 червня буде прощання, а я 9 червня подзвонила. Я не потрапила на похорон. У Дніпрі були племінниця, племінник з Рубіжного і сестра моя. Я їм подзвонила, і вони були на похороні", — каже мати.
Максима Томенка перепоховали у рідному місті.
"Коли нас звільнили, я почала просити нашу адміністрацію, щоб його перевезли. 20 травня 2023 року, дякую їм велике, вони допомогли. Його перевезли й у Куп’янську-Вузловому перепоховали", — сказала Тетяна Дмитрівна.
Підписуйтесь на новини Харкова та області в Facebook, Viber, Instagram, Telegram, Youtube
