У тернополянина Сергія Глущака троє синів. Коли старшому виповнилося 18 років чоловік вирішив піти на військову службу. Сергія, його дружину та дітей об'єднує Спілка Української Молоді. В інтерв'ю Суспільному він розповів про свій вибір та справи організації.
Як для вас розпочалася війна?
Для мене вона почалася, як і для багатьох українців, з повідомлень. Мої друзі сумівці також писали, що почалася війна.
Спілка Української Молоді наскільки вас зорганізувала? Ви займалися волонтерством, як швидко почали це робити і в чому воно полягало?
В СУМі ми вже готувалися до цього, місяців два-три йшла підготовка до початку війни. Ми готували тут місця для переселенців. Розуміли, якщо буде напад, то він буде зі сходу. Мали додатковий зв’язок, мали рації на випадок відключення зв’язку. Тому СУМ, в принципі, дав можливість підготуватися до цього.
Коли розпочалася війна у Тернопільському осередку спілки розпочали виготовлення окопних свічок. Цю справу поставили на конвеєр, вона стала традиційною. І в одному з наших матеріалів на Суспільному ми розповідали, що СУМ в Тернополі виготовила двохтисячну окопну свічку. З розпочалося виготовлення окопних свічок? Був запит чи самі почали це робити і чи продовжуєте цю справу?
З початком війни ми шукали, де себе можемо реалізувати, де потрібна допомога, бралися за різні ділянки. І в якийсь момент на окопні свічки справді були великі запити. Це була осінь, було холодно, почали робити. І чим більше ми робили, тим більшим був запит. І зрозуміли, що це саме той напрям, який потрібно закривати. Закінчили ми десь навесні й зробили за увесь час близько 5 тисяч окопних свічок. І зараз знову відновлюємо цю діяльність.
Ця організація дає можливість самореалізуватися в будь-якій сфері.
Чим ви зараз займаєтеся у Збройних силах?
Служу в фінансово-економічній службі одного з батальйонів.
Чи мали ви військовий досвід раніше?
Я проходив загальну базову підготовку. Це 5 тижнів на одному з полігонів і потім ще 5 тижнів була школа сержантів.
Сумівського досвіду у вас зараз більше, ніж досвіду в ЗСУ. Скільки часу ви в СУМі?
Вперше я прийшов у СУМ в 1998 році.
А як дізналися про цю організацію?
Мене привів мій добрий знайомий, він теж сумівець, мій кум, друг Василь. Саме з ним на початку війни ми планували, що робити і як рухатися далі.
Чим вас ця організація зацікавила, що ви залишилися в ній надовго?
Ця організація дає можливість самореалізуватися в будь-якій сфері діяльності. На той час мене цікавив туризм, цікавив напрям військової справи. В СУМІ є люди, які називаються ратники і в той момент мене зацікавило саме ратництво. Зараз я розумію, що це дуже вузька ділянка з того, що дає СУМ. Кожен може знайти себе і в сфері виховництва — роботи з дітьми, і в сфері суспільної діяльності, і міжнародної, й культурної.
Це родина
У вас сумівці й усі члени вашої сім’ї.
Всі мої діти є сумівцями, дружина є сумівкою. Більше того, всі наші куми є сумівцями, похресники мої сумівці. Це дуже переплетено. Це родина.
У вас троє синів. І коли старшому виповнилося 18 років, ви вирішили піти в ЗСУ. Розкажіть цю історію.
Так, я для себе дійсно вирішив, що коли старшому виповниться 18 років, то це вже стане тим часом і точкою, коли пора. Я мав свій бізнес і готував його, щоб безболісно залишити. Сім’я, щоб могла давати собі якось раду без мене. Дружину готував за кермом їздити.
Як вона ваш вибір сприйняла?
Я б не сказав, що із захватом. З розумінням, можна так сказати.
А діти що казали?
Нормально. Ніхто мені не дорікав. Зрозуміло, що не вистачає трохи батька в хаті, але діти з розумінням ставляться.
Коли виховуєте своїх дітей, що намагаєтеся вкласти в них у першу чергу?
Доброту і людяність. Це те, що допомагає всюди: і в цивільному житті, й у військовому житті. Набагато легше комунікувати з людьми.
Ви зараз перебуваєте у відпустці. Як вона минає? На чому зосередилися? Що хочете зробити і чи вистачає для цього часу?
Намагаюся більше часу побути з сім’єю. Не завжди виходить, планів багато. Трохи долучаюся до сумівської діяльності і якраз от хочеться допомогти поки я тут і з цими ж окопними свічками, і якісь організаційні питання. Часу не вистачає, на жаль.
Честь України — Готов боронити.
Сьогодні до нашої студії ви принесли сумівський журнал "Наші справи". Цей номер присвячено сумівцям-бійцям. Розкажіть докладніше.
Саме видання присвячене завжди найбільш актуальним справам, пов’язаним із СУМом. Найбільш актуальна тема нині — це війна в Україні. І цей випуск присвячений сумівцям-бійцям, які зараз віддають своє найцінніше: час, здоров’я і, на жаль, дехто й життя заради того, щоб Україна була вільна, незалежна, щоб ми тут могли спокійно жити.
Сергію, є дані, скільки членів Спілки Української Молоді стало зараз на захист України?
Зараз цифра — 84 сумівці-бійці. Це як дійсні члени СУМу, так і наші вихованці. Діяльність нашої організації відповідає нашому святковому привітанню: "Честь України — Готов боронити".
Гортаючи журнал, помітила, що починається він історіями сумівців, які загинули під час російсько-української війни.
Нажаль, ми маємо в своїх лавах 9 хлопців, які загинули під час війни. Серед них і вихованець Тернопільського осередку Віктор Мельниченко. Перед тим він приїжджав на ротацію в Тернопіль, ми мали з ним зустріч в осередку. Він у першу чергу розповідав, що його мотивувало піти в ЗСУ. Він дуже любив Україну. Він казав, що дуже хоче майбутнє для своєї дитини. Це один із найбільших професіоналів, які є в Збройних силах України. Невдовзі після зустрічі він поїхав в зону бойових дій і в районі Бахмута він загинув.
Хто працював над підготовкою цього журналу?
Вся редакція складається з наших сумівців. Найбільше доклалася наша подруга Настя Віль, яка зараз через обставини знаходиться у Німеччині, але готуючи матеріал для цього журналу, вона кілька разів приїжджала в Україну й брала інтерв’ю в сумівців-бійців.
Я хотів би бачити перемогу України остаточною і безповоротною.
Сумівці є не лише в Україні, а й за кордоном. І вони популяризують там діяльність цієї організації. Де у вас найбільші осередки? І як вони зреагували, як змінили свою діяльність із початком повномасштабного вторгнення?
Окрім України, осередки СУМу ще є в 11 країнах світу. Найбільші у США, Канаді, Австралії, Німеччині та Бельгії. З початком військових дій вони дуже нам допомогли, бо коли ми шукали можливості долучатися і волонтерити, то велика питання стояло в коштах. Увесь світовий СУМ перейшов на рейки допомоги. І допомога Україні постала на першому місці. І отут якраз в цьому журналі є цифри. На кінець серпня всім управам СУМу вдалося зібрати 675 тисяч доларів на допомогу Україні.
Які найбільші запити зараз є і на що спрямовуються кошти зібрані Тернопільським осередком?
Є запити на автомобілі постійно, тому що це є розхідний матеріал, який ламається або знищується ворогом. Запити на дрони, запити на антидронові рушниці. На зиму запити на джерела безперебійного живлення. По мірі запитів і виконуються збори.
СУМ чим для вас є?
Може це буде голосно сказано, але СУМ – це моє життя. Моя дуже така велика бульбашка, в якій я живу і мені дуже комфортно.
Ті, хто хотів би долучитися до СУМу, що мають робити?
Поцікавитися діяльністю організації в інтернеті, або підійти до когось із сумівців і приєднуватися.
Якою ви бачите перемогу України?
Я хотів би бачити перемогу України остаточною і безповоротною. Так, щоб агресор ще 300 років не зміг підняти голови.
