"Без глини я більше не можу": історія гончара на прізвище Гончар

"Без глини я більше не можу": історія гончара на прізвище Гончар

"Без глини я більше не можу": історія гончара на прізвище Гончар Суспільне Полтава

Ліпить посуд батько, декорує – мати, а діти створюють фігурки тварин. Понад дві тисячі глиняних виробів створила сім’я гончарів із Полтавщини на прізвище Гончар. У роботі використовують саморобний та електричний гончарні круги, а для декорування – підручні засоби: виделки та малярські щітки.

"Будь-яка гончарна форма починається з циліндра. Спочатку ми гончаримо як стаканчик. Якщо це буде невисокий і широкий посуд, то нижчий і ширший стаканчик. Якщо високий – вищий і вужчий", − розповідає Ярослав Гончар.

Ярослав Гончар працює із глиною 8 років. Створює тарілки, глечики, мильниці та декоративні прикраси. Має електричний та механічний гончарні круги. Останній змайстрував сам ще 11 років тому.

Ярослав Гончар працює із глиноюСуспільне Полтава

Ярослав Гончар працює із глиною

"Три роки круг у мене простояв. Чекав свого часу. Усе збирався гончарувати, та руки не доходили. А потім після відвідин майстерні Юрія Мирка в Опішні я зрозумів, що без глини я більше не можу і закупив глину".

У роботі гончар найчастіше використовує глину зі Слов’янська. Іноді бере й місцеву.

"Яресківська має червонявий відтінок, або ж теракотова під час випалу. А слов’янська – біла. У них різна температура випалу. Це різні глини. Але в поєднанні вони дуже добре гончаруються".

А далі за справу береться дружина – декорує.

Світлана ГончарСуспільне Полтава

Світлана Гончар

Світлана Гончар каже: "Це червона глина. Вона рідка, як сметана. Червоний колір дає вміст заліза. Я дивлюся, а потім перемальовую або поєдную деякі малюнки. Квіти, птахів. Є парні птахи або по одному".

Діти у гончаруванні також не відстають – ліплять фігурки тварин.

Далі вироби завантажують до горна. У цьому Ярославу допомагають сини – Богдан та Святослав.

Випалюють вироби протягом восьми годин при максимальній температурі 1 050 градусів.

"Випалювати потрібно для того, щоб черепок став міцним, щоб тримав воду. Якщо черепок не випалений, він розкисає під впливом вологи. Він стає крихким", − каже Ярослава Гончар.

Сім`я ГончарівСуспільне Полтава

Сім`я Гончарів

Після випалювання вироби декорують поливою або молочінням.

"Коли він вичахає, ми занурюємо його в молоко і випалюємо при температурі приблизно 350 градусів. Молоко запікається і дає коричневий колір".

А деякі тарілки випалюють з поливою та окисом міді.

"Під час випалу попіл розплавлявся, осідав на черепок і додав ось цей сіро-зелений благородний колір і шикарний ефект апельсинової кірки", − каже Ярослав Гончар.

Сім’я Гончарів створила більше двох тисяч глиняних виробів. Цьому присвятила останні 8 років.

Категорії
ПолітикаЕкономікаКультураСвітСпортВідеоПодіїТоп дняПриродаРегіониСтильДітиНаукаТехнологіїУрбаністикаЇжаДомашні твариниЛюди