Науковці виявили, що воші виду Lepidophthirus macrorhini можуть жити на задніх кінцівках великих водних ссавців, які проводять майже 10 місяців на рік у водах Антарктики, пірнають на глибину до майже двох кілометрів у пошуках їжі й залишаються там майже дві години.
Згідно з опублікованим у Journal of Experimental Biology дослідженням, ці воші можуть бути найглибшими комахами в морських екосистемах, що вижили в таких екстремальних умовах.
Lepidophthirus macrorhini є паразитичними вошами, які зариваються в верхній шар шкіри тварини і смокчуть кров. У 2015 році морська біологиня з Інституту біології морських організмів в Аргентині Марія Соледад Леонарді виявила живих вошей у самців морського слона (родина тюленевих), які спливли і почали розмножуватися на острові Кінг-Джордж біля узбережжя Антарктиди.
"Ви можете побачити їх неозброєним оком. Вони схожі на мініатюрних крабів", — цитує її слова The New York Times.
На думку Леонарді, наявність вошей у дорослих тюленів свідчить про те, що ці комахи можуть пережити глибокі занурення і круті підйоми під час водних подорожей. Це означає, що воші могли витримати нищівний тиск океанських глибин. За словами біологині, зловити в морі тюленів, які важать понад 3,5 тисячі кг, щоб перевірити, чи витримують воші ці екстремальні умови, буде дуже складно.
За допомогою пінцета команда вчених витягла комах із задніх плавників 15 дитинчат морських слонів, що народилися на пляжах півострова Вальдес в Аргентині. Вони є носіями дорослих вошей, які переносяться з тіл їхньої матері протягом кількох днів після народження. Воші швидко розмножуються, поки дитинчата перебувають на суші, оскільки їх яйця не вилуплюються під водою.
У лабораторії команда занурила вошей в окремі камери, заповнені морською водою і підключені до акваланга. Потім вони піддали кожного воша тиску води, що в 200 разів перевищує тиск на поверхні моря. Після 10 хвилин перебування у такому середовищі 69 з 75 вошей виявилися живими.
"Мені було дуже приємно бачити, що вони вижили в умовах високого тиску", — сказав співавтор дослідження Клаудіо Лаццаро.
Потім дослідники піддали вошей впливу води під тиском вище або нижче, ніж те, що вони відчували раніше.
"Ідея полягала в тому, щоб відтворити ситуацію, в якій можуть опинитися воші, коли їх господар пірнає через різні рівні тиску", — сказав Лаццаро.
Усі воші виявилися здатними переносити швидку зміну тиску, дорослі особини швидше відновлювалися і демонстрували рухливість після експерименту порівняно з маленькими. Науковці припустили, що воші якимось чином "заблокували" свою трахейну систему і можуть затримувати дихання глибоко у воді. Нині дослідники планують провести експерименти, аби дізнатися, затримують ці комахи свою активність і енерговитратність в глибокому морі чи все ж таки продовжують дихати.
